Віковічна боротьба за здоров’я

ДЖОАН, мешканка Нью-Йорка, хворіла на туберкульоз. Однак це не був звичайний туберкульоз. Його збудник виробив опірність майже до всіх ліків, і 50 відсотків хворих помирало. Незважаючи на це, Джоан лікувалась нерегулярно, і тому від неї заразились інші. «Її треба закрити й нікуди не пускати»,— сказала лікарка, розстроєна несерйозністю жінки.

Туберкульоз уже віками вкорочує людям життя. Кількість його жертв становить мільйони. Ознаки цієї хвороби було виявлено ще в стародавніх єгипетських та перуанських муміях. І сьогодні туберкульоз знову вбиває щороку коло двох мільйонів чоловік.

В африканській хатині на дитячому ліжечку лежав маленький Карлітос. Чоло хлопчика вкривали краплинки поту. Він навіть не плакав, бо малярія відібрала у нього останні сили. Його зажурені батьки не мали грошей на ліки, а поблизу не було жодної лікарні, де могли б надати допомогу дитині. Гарячка не спадала, і за 48 годин хлопчик помер.

Малярія щороку вбиває майже мільйон діток. У східноафриканських селах діти кожного місяця зазнають у середньому коло 50—80 укусів малярійних комарів. Ліки від малярії стають менш ефективними, а самі комарі поширюються на нові території. За приблизними підрахунками, щороку від гострої форми малярії страждає 300 мільйонів осіб.

Кеннет, 30-літній житель Сан-Франциско (Каліфорнія), вперше звернувся до лікаря у 1980 році. Він скаржився на діарею і втому. Через рік чоловіка не стало. Незважаючи на кваліфіковану медичну допомогу, він марнів на очах і зрештою помер від пневмонії.

Двома роками пізніше за 16 тисяч кілометрів від Сан-Франциско у молодої жінки на півночі Танзанії з’явились подібні симптоми. Через кілька тижнів вона вже не могла навіть ходити й невдовзі померла. Односельчани назвали дивну недугу хворобою Джуліани. Вони вважали, що молоду жінку та інших місцевих жительок заразив чоловік, який продавав тканину з вибивним написом «Джуліана».

Кеннет і жінка з Танзанії мали ту саму недугу — СНІД. Нова інфекційна хвороба — справжній бич людства — виникла на початку 1980-х років, коли здавалося, що медицина врешті приборкала найнебезпечніші мікроби. За двадцять років СНІД погубив стільки людей, скільки у XIV столітті погубила в Євразії чума. Тієї пошесті люди ніколи не забудуть.

«Чорна смерть»

Чума, яку ще називають «чорною  смертю», спалахнула 1347 року, коли до сицилійського міста Мессіна причалив корабель з Криму. Окрім вантажу, судно привезло з собою також смертоносну пошесть *. Невдовзі «чорна смерть» лютувала вже по всій Італії.

Наступного року Анйоло ді Тура з Сієни (Італія) описав жахіття, яке творилося у його рідному місті: «Чума почала косити людей у травні. Вона була жорстокою й немилосердною. Жертви гинули майже відразу. Гинули сотнями і вдень і вночі». Він додає: «Я власними руками поховав п’ятьох своїх дітей, і те саме робило багато інших. Хоч би якою болісною була втрата, померлих ніхто не оплакував. Кожен очікував, що незабаром настане і його черга. Вимерло стільки людей, що всі думали, ніби прийшов кінець світу».

За чотири роки, як кажуть деякі історики, чума поширилась по цілій Європі й коло третини населення — приблизно 20—30 мільйонів чоловік — втратило життя. Чума не обминула навіть далекої Ірландії. Кажуть, що населення Китаю, яке на початку XIII століття становило 123 мільйони, в XIV столітті зменшилося до  65 мільйонів. А причиною, правдоподібно, була чума й голод.

Перед тим жодна епідемія, війна чи голод не завдавали страждання такій великій кількості людей. «Це було найбільше лихо в історії людства,— зазначається в книжці «Люди й мікроби» (англ.).— Європа, Північна Африка й різні частини Азії втратили від чверті до половини населення».

Північна та Південна Америка уникнули руїнницької дії «чорної смерті» завдяки ізоляції від решти світу. Але океанські судна невдовзі все змінили. У XVI столітті епідемії, ще смертоносніші, ніж чума, почали спустошувати Новий Світ.

Віспа вражає Америку

Коли в 1492 році Колумб прибув до Вест-Індії, йому дуже сподобались місцеві жителі. Він розповідав, що ці люди були середнього зросту та мали приємну зовнішність, тонкі риси обличчя й мускулисту статуру. І хоча індіанці були здоровими, але виявилися зовсім беззахисними перед хворобами Старого світу.

У 1518 році на острові Гаїті почалась епідемія віспи. Оскільки тубільці ніколи не хворіли на віспу, ситуація була жахлива. За припущеннями іспанця-очевидця, на острові залишилося в живих лише тисячу осіб. Незабаром епідемія з подібними страхітливими наслідками уже поширювалась у Мексиці й Перу.

Коли наступного століття колоністи прибули в Массачусетс (Північна Америка), то виявили, що віспа знищила майже все місцеве населення. Як написав Джон Вінтроп, губернатор колонії, «мало не всі тубільці повмирали від віспи».

За віспою йшли інші епідемії. Згідно з одним джерелом, приблизно через століття після прибуття Колумба завезені хвороби вигубили 90 відсотків мешканців Нового Світу. Населення Мексики зменшилося від 30 до 3 мільйонів, а Перу — від 8 до 1 мільйона. Індіанці, безперечно, були не єдиними жертвами віспи. «Протягом людської історії віспа відібрала життя сотням мільйонів. Вона погубила більше людей, ніж чума... і всі війни двадцятого століття разом узяті»,— зазначається в книжці «Бич людства. Віспа в минулому й майбутньому» (англ.).

Перемоги ще не здобуто

Сьогодні страхітливі епідемії чуми й віспи можуть здаватися лихами далекого минулого. У XX столітті вдалося перемогти чимало інфекційних захворювань, особливо в індустріалізованих країнах. Лікарі з’ясували причини більшості хвороб і знайшли методи боротьби з ними. (Дивіться інформацію в рамці). Нові вакцини й  антибіотики видавалися чудодійними засобами, що могли знищити найбільш непіддатливі хвороби.

Але, як зазначає д-р Річард Краузе, колишній директор Американського національного інституту алергії та інфекційних захворювань, «від хвороб, як і від смерті та податків, не втечеш». Туберкульоз і малярія далі мучать людство. А теперішня пандемія СНІДу служить жахливим нагадуванням, що епідемії все ще загрожують жителям нашої планети. Як сказано в книжці «Люди й мікроби», «інфекційні хвороби надалі є основною причиною смертності. І так буде ще дуже довго».

Деякі медики побоюються, що, незважаючи на визначні успіхи вчених у боротьбі з хворобами, досягнення останніх десятиліть можуть виявитися тимчасовими. Епідеміолог Роберт Шоуп попереджає: «Загроза інфекційних хвороб не минула, вона стає дедалі серйознішою». У наступній статті пояснюватиметься причина цього.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 5]

За двадцять років СНІД погубив стільки людей, скільки у XIV столітті погубила в Євразії чума.

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 6]

Знання проти забобонів

Коли в XIV столітті «чорна смерть» загрожувала в Авіньйоні домашнім папи римського, його лікар повідомив, що основною причиною чуми є розміщення в ряд трьох планет у сузір’ї Водолія — Сатурна, Юпітера і Марса.

Приблизно через чотири століття, коли у Джорджа Вашингтона розболілося горло, троє відомих лікарів, щоб знищити інфекцію, зробили йому кровопускання. З вени хворого випустили коло двох літрів крові, і через кілька годин він помер. Протягом 2500 років — від часів Гіппократа до середини XIX століття — кровопускання широко використовувалося у медицині.

Хоча забобони й традиції часто заважали медичному поступу, віддані своїй справі лікарі з усіх сил намагалися виявити причини інфекційних захворювань і знайти методи їх лікування. Нижче подано кілька визначних відкриттів цих медиків.

▪ Віспа. У 1798 році Едуард Дженнер розробив вакцину проти віспи. У XX  столітті завдяки вакцинам вдалося також запобігти іншим хворобам, таким, як поліомієліт, жовта гарячка, кір і краснуха.

▪ Туберкульоз. У 1882 році Роберт Кох відкрив туберкульозну паличку і створив тест, завдяки якому можна було виявити цю хворобу. А приблизно через 60 років з’явився стрептоміцин — ефективний антибіотик проти туберкульозу. Ці ліки були також ефективні у лікуванні бубонної чуми.

▪ Малярія. З XVII століття і до нашого часу за допомогою хініну, який добувають з кори хінного дерева, вдалося врятувати мільйони жертв малярії. У 1897 році Рональд Росс з’ясував, що переносником хвороби є анофелес, малярійний комар. Згодом для зменшення смертності у тропічних країнах розпочали боротьбу з цими комахами.

[Ілюстрації]

Карта із знаками зодіаку (вгорі) і кровопускання.

[Відомості про джерело]

Both: Biblioteca Histórica “Marqués de Valdecilla”

[Ілюстрації на сторінці 3]

Сьогодні туберкульоз знову вбиває щороку коло двох мільйонів чоловік.

[Відомості про джерела]

X ray: New Jersey Medical School–National Tuberculosis Center; man: Photo: WHO/Thierry Falise

[Ілюстрація на сторінці 4]

Німецька гравюра, датована приблизно 1500 роком. Лікар у масці, яка має захистити його від «чорної смерті». У дзьобі маски містяться ароматичні речовини.

[Відомості про джерело]

Godo-Foto

[Ілюстрація на сторінці 4]

Бактерія, що викликає бубонну чуму.

[Відомості про джерело]

© Gary Gaugler/Visuals Unlimited