Дитячий спорт. Нова епідемія насилля

▪ Група старшокласників грала у футбол. Коли гол, забитий у доданий час, визначив переможців, гравці, їхні батьки та тренери — понад сто чоловік — кинулися з криком та кулаками одні на одних і зав’язалась велика бійка.

▪ Під час футбольного матчу десятирічний хлопчина пропустив пас, за що тренер так сильно штовхнув його, що той упав і поламав обидві руки.

▪ Коли тренер молодіжної ліги з бейсболу вивів одного гравця з гри, батько хлопця пригрозив убити тренера, за що просидів під арештом 45 діб.

▪ Двоє батьків, присутні на тренуванні дитячого хокейного клубу, стали сперечатися про правила гри. Суперечка переросла в бійку, що закінчилася смертю одного з чоловіків. І все це відбувалося на очах трьох дітей жертви.

ПОДІБНІ жахливі повідомлення стають дедалі частішими. На футбольних полях, баскетбольних і хокейних майданчиках та в спортивних залах поширюється нова епідемія насилля. Вона вражає батьків і тренерів, які добиваються перемоги будь-якою ціною. Джеффрі Леслі,  президент спортивного товариства «Юпітер — Теквеста» (Флорида) каже: «Я бачив батьків, які кричали на своїх дітей, вимагаючи ліпших результатів; дітей, що за намовою батьків вдавалися у грі до насилля; хлопчаків і дівчат, які плакали на бейсбольних майданчиках від своїх батьків». Він додає: «Ніщо так не провокує батьків, як дитячий спорт». Щоб захистити дітей від насилля, у деяких місцевостях влади зважилися на крайні заходи: заборонили нестримним батькам відвідувати дитячі спортивні змагання.

До чого призвела ця епідемія люті? «Ганебна поведінка дорослих,— каже Фред Енґ, засновник і президент Національної федерації юнацького спорту, керівний центр якої у Флориді,— псує юнацький спорт, позбавляє почуття свята і привчає мільйони дітей до брутальності й агресивності».

Перемога за будь-яку ціну

В основі цієї проблеми лежить бажання деяких батьків бачити своїх дітей переможцями — переможцями будь-яким коштом. За словами представника канадського Інституту запобігання насиллю над дітьми, «у середовищі, де панує єдине бажання — бути найліпшим і перемогти, страждають слабші. А в дитячому спорті страждають діти». Член Товариства з питань фізичного виховання та медичної освіти (Онтаріо, Канада) зазначає, що у дітей, від яких завжди вимагали перемоги, «можуть у ранньому віці розвинутися емоційні проблеми. Коли ж вони стануть дорослими, то болісно реагуватимуть на свої невдачі».

Не дивно, що агресія батьків і гарячковий запал тренерів часто передаються юним спортсменам. Під час однієї гри дівчата-волейболістки сім разів атакували суддів. Юна тенісистка, яку вилучили з гри, вилила свою злобу на автомобілі одного з організаторів змагання. Старшокласник-борець, покараний за порушення правил, з усієї сили вдарив головою суддю в чоло, від чого той аж знепритомнів. «Колись юнацький спорт був вільний від брутальності та шахрайства,— говорить Даррелл Бернетт, дитячий психолог, який також займається психологічними проблемами юнацького спорту.— Але часи змінилися. Тепер спорт для дітей це не просто гра».

Що можуть зробити батьки

Батькам було б добре пам’ятати, що діти люблять спорт тому, що це добра нагода побігати й розважитись. Отож, якщо нещадно критикувати дітей і постійно вимагати ліпших результатів, це лише зашкодить їм і свідчитиме про брак батьківської любові. У Біблії написано: «Батьки,— не дратуйте дітей своїх» (Ефесян 6:4).

Що допоможе дорослим розсудливо ставитися до спортивних результатів дітей? Перш за все, пригадайте, якими ви були в дитинстві. Чи грали ви майже як професіонал? Тоді навіщо вимагати цього від свого сина чи дочки? Пам’ятайте, що «діти тендітні» (Буття 33:13, Дулуман). Крім того, навчіться зрівноважено ставитися до перемог і поразок ваших дітей. Біблія називає запекле суперництво «марнотою та ловленням вітру» (Екклезіяста 4:4).

Цікаво, що колишній бейсболіст, який грав у вищій лізі, радить батькам спокійно сприймати перемоги й поразки дітей: не нервуватися, коли дитина грає ненайліпше, і не шаленіти від радості, коли вона виграє. Не бажайте перемоги за будь-яку ціну, а ліпше дбайте про те, щоб спортивні ігри приносили задоволення вашим дітям й допомагали їм розвиватися фізично.

Деякі батьки дійшли висновку, що спортивні секції розвивають нездоровий дух суперництва.  Це, безперечно, не означає, що вони взагалі забороняють своїм дітям грати в спортивні ігри. Наприклад, діти багатьох християнських батьків грають в ігри зі співвіруючими у дворі або в місцевому парку. Завдяки цьому батьки не тривожаться про те, з ким товаришують їхні діти. Можна також пограти в різні ігри, відпочиваючи цілою сім’єю на природі. Звичайно, гра у дворі, мабуть, не буде такою ж захопливою, як у спортивній секції в команді переможців. Але не забувайте, що «вправа тілесна мало корисна, а благочестя корисне на все» (1 Тимофія 4:8). Маючи зрівноважений погляд на спортивні ігри, ви захистите своїх дітей від нової епідемії насилля.

[Ілюстрації на сторінці 15]

Гра має приносити задоволення, а не призводити до конфліктів.