Спостерігаємо світ

Не рахуйте овечок

За словами журналу «Нью саєнтист», хронічне безсоння — це всесвітня проблема, від якої страждає кожна десята людина. Науковці підрахували, що лише в США непрацездатність та нещасні випадки, причиною яких було безсоння, щороку приносять 35 мільярдів доларів збитків. Що може допомогти людині, яка страждає від безсоння, заснути? Науковці з Оксфордського університету провели таке дослідження. Вони попросили одну групу осіб, яким докучає ця проблема, перед сном думати про приємний пейзаж, котрий би їх заспокоював, наприклад, водоспад чи якесь улюблене місце відпочинку. Другу групу попросили рахувати овечок, а треті мали самі визначитись, як їм засинати. Члени другої та третьої групи засинали трохи довше, ніж звичайно. Але перша група заснула в середньому на 20 хвилин швидше. Еллісон Гарвей, член дослідницької групи, сказала, що рахування овечок не допомагає, тому що це «надто нудно і не дуже помагає позбутися тривог».

 Ліси, що збирають воду з хмар

Як вважають австралійські вчені, д-р Пол Реддел та д-р Дейвід Мак-Джанет, вологі тропічні ліси, котрі ростуть на висоті понад 900 метрів над рівнем моря, виловлюють «з хмар десь на 40 відсотків більше води, ніж її може випасти з дощем». За повідомленням Австралійської організації з наукових і промислових досліджень, «низькі хмари, мряка й туман, постійно проходячи через ліс, конденсуються на деревах, відтак вода стікає або скапує на землю». Завдяки цьому в тропічні річки потрапляють мільйони літрів води. Тому, «коли тропічні ліси вирубують, різко знижується вміст вологи в ґрунті».

Нерівність у споживанні

Сьогодні 20 відсотків жителів Землі користується 86 відсотками товарів і послуг, які пропонуються у світі, сказано в публікації «Стан населення світу за 2001 рік» (англ.). У звіті, приготовленому Фондом ООН для діяльності в галузі народонаселення, повідомляється, що існує «велетенська прірва між споживачами» — тими, котрі живуть у промислово розвинених країнах, і тими, котрі живуть у країнах, що розвиваються. Наприклад, у звіті сказано, що «одна людина, яка нині народжується в промислово розвиненій країні, протягом свого життя буде більше споживати товари й інтенсивніше забруднювати довкілля, ніж 30—50 людей, народжених у країнах, що розвиваються. Тепер п’ята частина населення світу, яка проживає в індустріально розвинутих країнах, відповідальна за понад половину всієї кількості вуглекислого газу, що викидається в атмосферу. А найбідніша п’ята частина людства продукує лише 3 відсотки цього газу». До того ж площа придатної для експлуатації землі чи моря, яка потрібна для заспокоєння потреб однієї людини в багатих країнах, у чотири рази більша від площі, необхідної для однієї людини в країнах, що розвивається.

Винахідливі жуки

Нещодавно дослідники зрозуміли, як жуки роду Stenocara здобувають воду в пустелі Наміб (південно-західна Африка). На теренах, де за рік випадає лише приблизно один сантиметр опадів, вижити нелегко, але жуки виловлюють воду з густого туману, який надходить у пустелю з Атлантики. Як вони це роблять? Журнал «Природознавство» (англ.) пояснює: «Спини жуків покриті маленькими ґульками», які під мікроскопом «нагадують місцевість з вершинами й долинами». Вершини вловлюють воду, а віск, що вкриває долини, не дозволяє їй скочуватися додолу. Далі журнал пише: «Жуки стають проти вітру, піднімають задню частину тіла і своїми ґульками виловлюють воду з туману. Коли крапельки води стають досить важкими, вони самі скочуються до ротової частини жуків».

Перші ознаки анорексії

Лондонська газета «Таймс» повідомляє: «З того, як діти харчуються, батьки можуть розпізнати ранні стадії анорексії або булімії». Асоціація з вивчення розладів харчування видала посібник, який допоможе батькам й опікунам зауважувати відхилення в харчуванні дітей ще до того, як воно переросте у справжню проблему. Ранні ознаки — це, можливо, настирливе розрізання їжі на малесенькі кусочки або ж довгі, до п’яти хвилин, перерви під час споживання їжі. Дехто з тих, у кого почалися розлади харчування, вдаються до обману: одягають дуже вільне вбрання, щоб у ньому ховати неспожиту їжу. Діти теж можуть вимагати, щоб сховали всі фотографії, на яких вони виглядають здорові та з нормальною вагою. Вищезгаданий посібник радить батькам не закривати очі на ці ознаки і відкрито розмовляти з дітьми про помічені зміни.

Отрута з термометрів

«Ртуть лише з одного термометра може забруднити озеро, площею приблизно 44,5 тисяч квадратних метрів. Розбиті термометри щороку додають до відходів у США 17 тонн ртуті»,— сказано в журналі «Нешнл джіоґрефік». Ртуть потрапляє в рибу, і люди, з’ївши таку рибу, засвоюють метал, який може спричинити пошкодження нервової системи. В багатьох містах, наприклад, у Бостоні, вже заборонено користуватися ртутними термометрами. Там у деяких крамницях можна обміняти термометри зі ртуттю на електронні або інші, безпечніші, прилади.

Помірковані заняття спортом

«Корисно тричі в тиждень на 30 хвилин або годину давати організмові навантаження (біг підтюпцем, їзда на велосипеді або плавання)»,— пише французький журнал «Експресс». Але не слід впадати в крайності, бо можуть з’явитись проблеми зі здоров’ям. Надмірне заняття спортом часто є причиною зношення суглобів, пошкодження хрящів, зміщення дисків, тріщинок у кістках, підвищення кров’яного тиску, проблем з травленням, раннього остеопорозу і навіть інфаркту. «Експресс» повідомляє: «У Франції щороку через фізичні перенавантаження нагло вмирає 1500 людей, котрі займалися спортом і чудово себе почували». Багато «недільних спортсменів» потрапляє до паризької лікарні Пітьє-Сальпетрієр, в якій працює експерт зі спортивної медицини д-р Стефан Каскюа. Він радить: «Спортом займайтесь регулярно, але навантаження не повинні перевищувати 75 відсотків того максимуму, який може витримати ваша серцево-судинна система».

Трюфелі, дерева і потору

За повідомленням Сіднейського тижневика «Бюлетень», нині вважається, що декілька найвеличніших евкаліптових лісів Австралії існують, частково, завдяки потору — рідкісній, подібній до щура, сумчастій тварині. Потору живуть у високих лісах Гіпсленду (штат Вікторія). Майже 90 відсотків їжі цієї сумчастої тваринки — це місцеві трюфелі, які ростуть під землею. Грибниця, яка дає трюфелі, «співпрацює» з довколишніми деревами: вона обкутує їхнє коріння й формує під землею щільну волокнисту мережу, що допомагає всотувати воду і поживні речовини. Дерева, своєю чергою, дають грибам цукри, що утворюються шляхом фотосинтезу. А що роблять потору? Тваринки поїдають пахучі трюфелі, а потім разом зі своїми випорожненнями розносять по лісу неперетравлені грибні спори. Так щасливо співіснують трюфелі, дерева і потору.

Небезпеки шумних морів

За словами лондонської газети «Індепендент», «ростуть побоювання, що для китів, дельфінів та інших морських ссавців океани стають місцем з надмірним гудінням, дзижчанням та метушнею». Дослідники, які розгадували причини загибелі шістьох китів і дельфіна, котрі викинулись на пляжі Багамських островів, дійшли висновку, що тварини загинули від сильного крововиливу в мозок. Сталося це, можливо, через роботу ехолотів поблизьких військових кораблів. Морським ссавцям, які, на відміну від людей, чутливі до значно ширшого діапазону звуків, також завдають страждань торговельні судна, конструкції на морі, швидкісні катери та водні мотоцикли. Вищезгадана газета пояснює, що «коли кити і дельфіни пірнають, повітря з легень під тиском заповнює порожнини тіла. Захоплені з водою повітряні бульбашки можуть підсилювати звукові хвилі навіть у 25 разів. Раніше ніхто й не гадав, що це може призвести до (...) важких пошкоджень тканин при доволі низькій силі звуку і на великих відстанях у морі». Шуми в океані також «обмежують можливості для спілкування китів та дельфінів, які змушені голосніше кричати», каже дослідник Дог Новачек. «Це може перешкоджати їм збиратися разом і шукати собі пару, а якщо вони не чують, то й не можуть орієнтуватися в морі».