Хвилі-вбивці. Міфи та реальність

СОНЦЕ зайшло лише кілька хвилин тому. Минав спокійний день, п’ятниця 17 липня 1998 року. Раптом на чоловіків, жінок і дітей з кількох невеликих сіл на північному узбережжі Папуа — Нової Гвінеї спало лихо: почався землетрус з магнітудою 7,1. У журналі «Саєнтифик америкен» говориться: «Від найсильнішого поштовху струсонулася земля аж за 30 кілометрів від берега... враз дно океану почало вигинатися. Через це водна гладінь несподівано піднялася, породжуючи грізні хвилі цунамі».

За словами очевидця, вдалині наче прогуркотів грім, котрий поступово затихав, тоді як вода поволі відходила аж поза найнижчу лінію відпливу. Через кілька хвилин показалася перша хвиля заввишки з три метри. Вона наздогнала цього очевидця, хоч він і намагався втекти. Друга, більша хвиля змела ціле село, а того чоловіка віднесла майже за кілометр у поблизький мангровий ліс. У журналі «Саєнс ньюс» говориться: «Сміття, яке звисало з вершечків пальм, вказувало, що висота хвиль досягала 14 метрів».

Через ці велетенські хвилі того вечора загинуло щонайменше 2500 осіб. На іронію долі, згодом лісозаготівельний завод пожертвував деревину для нових шкіл, однак учнів фактично не залишилось, бо майже усі загинули під час цунамі. Лихо забрало життя більше ніж 230 дітей.

Що таке цунамі?

Цунамі — японське слово, яке означає «хвиля в гавані». У книжці «Цунамі!» (англ.) сказано: «Така назва відповідна, оскільки ці велетенські хвилі часто приносять смерть та руйнування в японські гавані й прибережні села». Чому ті диво-хвилі мають таку величезну силу та розмір?

 Цунамі інколи називають припливними хвилями. Проте, точно кажучи, припливні хвилі — не що інше, як звичайні припливи, котрі спричиняє сила притягання сонця та місяця. З цунамі не можна порівняти навіть величезні, заввишки іноді більше ніж 25 метрів, водяні вали, які жене штормовий вітер. Якщо пірнути вглиб цих хвиль, відчуваєш, що чим нижче опускаєшся, тим вони спокійніші. На певній глибині вода ледь коливається. Але з цунамі все не так. Їхня сила однакова як на поверхні, так і на дні, хоч відстань до нього може сягати чимало кілометрів!

Цунамі починаються з самого дна, бо їх зазвичай спричиняють інтенсивні геологічні процеси, які там відбуваються. Тому науковці часом характеризують цунамі як сейсмічні хвилі. Морське дно може піднятись, здіймаючи товщу води. Так утворюється невелике підвищення площею інколи до 25 000 квадратних кілометрів. Або ж воно осідає, і тоді зненацька з’являється западина.

В обох випадках завдяки силі тяжіння вода піднімається й опускається, породжуючи концентричні хвилі. Подібне стається, коли кинути у водойму камінь. Таке явище заперечує міф про те, що цунамі — поодинокі бунтівні хвилі. Натомість, вони утворюють серію хвиль, що розходяться в різні сторони. Їх також можуть спричинити виверження вулканів чи зміщення дна океану.

Одна з найспустошливіших навал цунамі, відомих людям, сталася внаслідок вибуху індонезійського вулкана Кракатау в серпні 1883 року. Деякі хвилі досягали неймовірної висоти — 41 метра — і змели біля 300 узбережних міст та сіл. Очевидно, загинуло більше ніж 40 000 чоловік.

Два обличчя цунамі

Швидкість штормових хвиль ніколи не перевищує 100 кілометрів за годину, і то зазвичай вона набагато менша. «Цунамі ж в океанських глибинах можуть рухатись зі швидкістю реактивного літака — до 800 кілометрів за годину, а часом навіть більше»,— говориться в книжці «Цунамі!». Однак, незважаючи на це, в глибочині вони цілком безпечні. Чому?

По-перше, у відкритому морі хвилі зазвичай не вищі трьох метрів, а по-друге — вони не круті, бо відстань між їхніми гребенями може сягати сотень кілометрів. Отже, корабель інколи пливе по цунамі, а пасажири цього і не помічають.  Один капітан, заякоривши своє судно далеко від берегів котрогось з Гавайських островів, навіть не знав, що пронеслись цунамі, аж побачив, як на далеке узбережжя насуваються гігантські хвилі. Головне правило безпеки кораблів на морі — відійти на відстань, де глибина була б щонайменше 100 сажнів, тобто 180 метрів.

Цунамі поводяться по-іншому, коли потрапляють у більш мілкі прибережні води. Тут через тертя об морське дно хвилі сповільнюються, але нерівномірно. Задній бік хвилі просувається трохи швидше, бо є на більшій глибині, ніж передній. Тоді хвиля стискується, і внаслідок зменшення її швидкості збільшується висота. Тим часом задні хвилі наздоганяють ті, що котяться попереду, і вдаряються об них.

Уже в кінці цунамі інколи ринуть на суходіл, немов стіна (тоді їх називають борами), або ж напливають у вигляді пінистих хвиль, проте частіше вони подібні до стрімкого припливу, коли море підноситься набагато вище рівня повної води. Бувало, вода піднімалася вище ніж на 50 метрів, змітаючи все на своєму шляху та виносячи на кілька кілометрів углиб суші сміття, рибу і навіть уламки коралових рифів.

В оману вводить те, що атака цунамі не завжди починається з хвиль, які наростають. Навпаки, часом стається непередбачений відплив: осушуються пляжі, затоки та гавані, і риба ляскає хвостами по піску чи мулі. Усе залежить від того, які частини хвиль першими досягнуть берега: підошви чи гребені *.

Коли узмор’я висихає

Це сталося 7 листопада 1837 року. На Мауї, один з Гавайських островів, опускався спокійний вечір. Як розповідається в книжці «Цунамі!», приблизно о сьомій годині океан почав відступати, оголюючи підводні скелі і полишаючи на мілині рибу. Багато острів’ян зраділи й помчали збирати її, але дехто, будучи пильнішим, побіг на узвишшя, бо, мабуть, з досвіду знав, що́ незабаром трапиться. Невдовзі хлинула гора води, сягнувши 200 метрів углиб острова, і змила ціле село з 26 солом’яними хатинами, мешканцями та худобою. Внаслідок цього всі вони опинилися в невеликому озері.

Того ж вечора на узбережжі іншого острова безліч людей зібралися на богослужіння. Раптовий відплив і тут спонукав допитливих гавайців юрбою кинутися до берега. Один очевидець пригадує, що тоді несподівано піднялася велетенська хвиля заввишки з 6 метрів над рівнем повної води і помчалась «зі швидкістю скакуна». Вода, відступаючи, потягла в океан навіть  дужих плавців, і дехто з них, виснажившись, потонув.

Як часто вони нападають?

У журналі «Саєнтифик америкен» говориться: «З 1990 року 10 атак цунамі забрали життя 4000 осіб. Усього по світі зареєстрували 82 навали цього лиха — показник набагато вищий від попередніх: раніше траплялося в середньому 57 випадків на десятиріччя». Однак там же додають, що про такий зріст стає відомо значною мірою завдяки розвитку засобів зв’язку, а висока смертність спостерігається частково через збільшення чисельності прибережного населення.

Найчастіше цунамі трапляються в Тихому океані, оскільки його басейн найбільш сейсмоактивний. Як говориться в певній публікації, по суті «не минає і року хоча б без одного спустошливого наступу цунамі, котрі зароджуються десь у Тихому океані»; там також зазначається, що «впродовж останніх 50 років у США саме хвилі цунамі були причиною 62 відсотків завданих землетрусами смертей».

Чи їх можна передбачити?

Між 1948 та 1998 роками майже 75 процентів з усіх попереджень про наступ цунамі, які отримали гавайці, виявилися фальшивою тривогою. Зрозуміло, це може призвести до втрати пильності. Проте тепер користуються набагато ефективнішою системою стеження, яку створили за сучасними технологіями. Найголовніший прилад у ній — датчик придонного тиску, котрий, як говорить назва, встановлюють на дні океану, де глибина сягає сотні метрів.

Цей дуже чутливий прилад може реєструвати зміни тиску води, коли прокочується цунамі заввишки хоча б сантиметр. За допомогою звукових хвиль вимірювач передає ці дані на спеціальний буй, з якого ті йдуть на супутник. У свою чергу, сигнали з супутника отримують служби цунамі. Науковці впевнені: завдяки цій точнішій системі, що завчасу повідомляє про лихо, вдасться зменшити кількість хибних попереджень.

Мабуть, найбільше безпеці сприяють пильність та підготовленість населення. Навіть найліпші прилади нічим не зарадять, якщо люди нехтують попередженнями. Отже коли ви живете в низинній прибережній місцевості, яку часом тероризують цунамі, і місцева влада передає попередження про загрозу цього лиха або самі відчуваєте землетрус чи бачите незвичний відплив, негайно йдіть на якесь узвишшя. Пам’ятайте, у відкритому морі цунамі можуть нестися, як реактивний літак, але їхня швидкість дуже висока і біля берегів. Отож, побачивши хвилю, найімовірніше, ви не зможете втекти від неї. Однак якщо зіткнетеся з цими хвилями у відкритому морі — під час подорожі чи риболовлі — не хвилюйтеся: чашка кави чи бокал вина на столику, мабуть, і не поворухнуться.

[Примітка]

[Схема на сторінці 25]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Цунамі часто утворюються внаслідок сейсмічної активності на дні океану.

РОЗЛОМ

ЗАРОДЖЕННЯ

ПОШИРЕННЯ

ЗАТОПЛЕННЯ

[Схема на сторінці 27]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

За допомогою глибоководних детекторів, створених за найновішою технологією, намагаються передбачити цунамі.

СУПУТНИКОВИЙ ЗВ’ЯЗОК

БУЙ

ГІДРОФОН

ЯКІР

ЗВУКОВИЙ ЗВ’ЯЗОК

ДЕТЕКТОР ЦУНАМІ

5 кілометрів

[Відомості про джерело]

Karen Birchfield/NOAA/Pacific Marine Environmental Laboratory

[Ілюстрація на сторінці 25]

Дошка наскрізь простромила шину вантажівки.

[Відомості про джерело]

U.S. Geological Survey

[Ілюстрації на сторінці 26]

Маяк «Скотч Кеп» на Алясці перед навалою цунамі в 1946 році (зліва).

Цілковите знищення після цунамі (вгорі).

[Відомості про джерело]

U.S. Coast Guard photo

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 24]

U.S. Department of the Interior