Чи мудро вкладати гроші у цінні папери?

«Нині на ринку цінних паперів спекулює небувала кількість людей» («Ньюсуїк», 5 липня 1999 року).

ОПЕРАЦІЙНИЙ зал типової фондової біржі чимось схожий на базарну площу, де панує суцільний хаос. Від незрозумілих жестів та мерехтіння зашифрованих повідомлень на біржових табло в сторонніх осіб просто голова йде обертом; у залі галас і шум — це голоси брокерів, що силкуються перекричати одне одного в гаморі загальної метушні.

Сьогодні в цінні папери почало вкладати гроші багато тих, для кого раніше біржові операції були чимсь далеким і незрозумілим. У чому причина цієї тенденції? По-перше, завдяки Інтернету покупці можуть тепер за лічені хвилини отримати доступ до фінансових новин, проконсультуватись у інвестиційних радників та сконтактуватися з біржовими маклерами. Ось що з цього приводу каже головний редактор «Уолл-стрит ньюс» Пол Фаррелл: «Для [індивідуального вкладника] інвестування через кіберпростір — це нове поле діяльності, нове золоте дно, це особиста свобода дій і нагода стати фінансово незалежним, не виходячи за поріг власного дому».

З другого боку, декотрих фінансових радників непокоїть, що багато осіб радо вкладають гроші в те, про що дуже мало знають. Ось що сказав кореспондентові «Пробудись!» один інвестиційний дилер, який працює з цінними паперами вже понад 38 років: «Щораз більше людей скуповує акції, виступаючи при цьому в ролі біржових спекулянтів, а не інвесторів. Дехто називає це інвестуванням, але по суті, такі особи не мають ані найменшого поняття про компанію, [цінні папери котрої] продають чи купують».

На що ж треба зважати перед тим, як купувати цінні папери? Чи з огляду на потенційний ризик фінансових втрат можна сказати, що торгівля ними — це азартна гра? Перш ніж відповісти на ці запитання, подивімось на фондовий ринок зсередини.

Купівля «шматка пирога»

Для ефективного функціонування підприємству потрібен капітал, тобто грошові вкладення. Коли справа йде добре і компанія потребує великих інвестицій, її керівництво може відкрити для широкого загалу можливість майнової участі у своєму капіталі. Ось як це проілюстровано в одному посібнику з питань фондового ринку: «Цінний папір — це, так би мовити, шматок спільного пирога. Купуючи такий пай (акцію), ви стаєте власником частинки компанії».

Вуличний ринок — це місце, де люди продають і купують. Те саме можна сказати і про фондову біржу — це не що інше як ринок, де здійснюється купівля та продаж цінних паперів. Колись, ще до появи бірж, брокери торгували цінними паперами в кав’ярнях і просто на вулиці. Наприклад, торгівля в затінку одного з платанів на Уолл-стрит 68 призвела до утворення Нью-Йоркської фондової біржі *. Нині такі біржі є в багатьох країнах світу. Немає ні дня, ні години, щоб десь на земній кулі не працювала якась біржа.

Бажаючи придбати або продати цінні папери, інвестор зазвичай повинен відкрити  рахунок у брокера і дати йому своє замовлення. Сьогодні заявки на купівлю-продаж можна подавати по телефону, Інтернету або ж особисто. Брокер — це посередник, його завдання — виконати замовлення інвестора. Якщо торги відбуваються традиційно — в торговому залі біржі,— один з працівників брокерської контори отримує доручення купити або реалізувати цінні папери від імені свого інвестора. Віднедавна декотрі біржі впровадили повністю комп’ютеризовану систему торгів, завдяки якій брокер може виконати замовлення клієнта за лічені секунди після отримання заявки. Потім інформацію про здійснені операції — поточну ринкову ціну (курс) акцій та інші подробиці — вносять у біржові бюлетені й висвітлюють на електронному табло.

Ринкову вартість цінних паперів зазвичай встановлюють за аукціонними принципами — залежно від співвідношення попиту та пропозиції. На біржовий курс може впливати усе: новини про події в діловому світі, дані про рівень прибутковості компанії та перспективи розвитку галузі, в якій вона діє. Інвестори намагаються придбати цінні папери за найнижчою ціною, а коли їхній курс зросте, продати їх і одержати прибуток. Частина доходів компанії може бути розподілена серед її акціонерів у вигляді дивідендів. Дехто купує цінні папери, обираючи довготермінові форми вкладень, інші ж торгують паперами постійно: їхня мета — отримати прибуток унаслідок різкого й короткочасного підвищення біржового курсу.

Біржові торги завжди велися по телефону, проте останнім часом щораз більшої популярності набуває онлайнова торгівля — купівля та продаж цінних паперів по Інтернету. За повідомленням газети «Файненшл пост», кількість онлайнових угод, що укладалися в США, «зросла з близько 100 000 на день у 1996-му до майже 500 000 наприкінці липня [1999 року], а загалом електронним шляхом там було здійснено приблизно 16% усіх біржових операцій». У Швеції протягом 1999 року по Інтернету було укладено коло 20 відсотків усіх біржових угод.

Керуйтеся мудрістю

Через позірну легкість у веденні торгів по Інтернету, а також доступ до інформації, відкритої раніше тільки для брокерів та професійних торговців (трейдерів), чимало індивідуальних інвесторів вирішило взятися за цілоденну торгівлю цінними паперами і повністю присвятити себе цій справі. Заради цього декотрі особи навіть залишили свою високооплачувану роботу. Що штовхнуло їх на такий крок? «Спокуса тут очевидна,— пояснюється в журналі «Гроші» (англ.).— Жодних тобі начальників, абсолютний контроль над тим, як і де торгувати, ну і, звичайно ж, великий шанс — а принаймні таким він здається — заробити силу-силенну грошей». У цьому журналі розповідалось про одного 35-річного чоловіка, котрий кинув роботу з річним доходом 200 000 доларів, щоб зайнятися біржовою торгівлею у себе вдома. Ось його слова: «Як же ж іще людина могла б заробляти собі на життя і при цьому не мати жодного капіталу, штату працівників, не платити за приміщення, а сидіти й поклацувати на клавіатурі?»

Експерти застерігають, що на противагу уявленням інвесторів-новачків, торгувати цінними паперами не так уже й легко. Ось що каже на цю тему певний психіатр, котрий вивчає стресові ситуації, зумовлені торгівлею на біржі: «На перший погляд здається, що торгувати — справа нехитра, але, на мою думку, це найважчий спосіб заробити легку копійку». Слід зауважити, що безперервний потік фінансових новин та порад має і свої негативні сторони. Пол Фаррелл, слова котрого процитовані на початку, зазначає: «Неослабний вал інформації, що з блискавичною швидкістю обрушується як на індивідуального, так і на інституційного торговця, спричиняє значний вплив на психіку: зіпсуті нерви, розпач, стрес».

Ще однією пасткою для інвестора може стати самовпевненість. Фінансова оглядачка  Джейн Браєнт Куїнн застерігає, що біржові трейдери часом розвивають небезпечне мислення: «Людина гадає, що коли стоїть біля керма,— або тримає комп’ютерну мишу,— нічого поганого не станеться. Вона вважає, що завжди зможе вчасно втрутитися в хід справ». Ця оглядачка додає: «Маючи доступ до інформації, якою послуговуються профі, ми починаємо уявляти собі, що й самі є такими». Але попри всі широко афішовані історії про інвесторів, котрі розбагатіли в миг ока, варто пам’ятати, що ризик — це невід’ємна складова торгівлі цінними паперами. Одні торговці досягають значних успіхів, а інші зазнають великих збитків.

Інвестиційні радники заохочують, щоб вибираючи акції певної компанії, потенційні покупці спочатку проаналізували її минулі досягнення, перспективи розвитку, попит на її продукцію, рівень конкуренції з боку інших підприємств та ряд інших чинників. Здебільшого такі дані можна отримати в брокерських конторах та інших фінансових інституціях. Перед тим як придбати цінні папери, багато інвесторів звертаються за порадами до фахівців у галузі фінансового планування *. Крім того, довідавшись про історію та репутацію компанії, вкладник зможе мати певність, що його гроші не будуть використані в неетичних цілях. (Дивіться «Пробудись!» за 8 лютого 1962 року, сторінки 21—23, англ.).

Корпоративна лотерея?

Чи з огляду на небезпеку фінансових втрат можна сказати, що купівля цінних паперів — це звичайна азартна гра? Варто зазначити, що певна доля ризику властива майже всім видам інвестування. Дехто купує нерухоме майно, не знаючи, подорожчає воно з бігом часу чи подешевшає. Інші ж кладуть гроші в банк, сподіваючись, що там їм нічого не загрожуватиме. І хоча структура фондового ринку є дещо складнішою, по суті, той, хто вкладає гроші в акції, купує їх з надією, що підприємство процвітатиме, а вартість його паперів зростатиме.

Такий вид фінансових вкладень і азартна гра — це різні речі, адже купуючи акції, особа стає власником частини компанії. Ці акції можна продати іншій особі або зберігати, очікуючи зростання їхнього курсу. Всього цього не скажеш про людину, котра закладається в казино або робить ставки в азартній грі. У цьому випадку, маючи дуже малі шанси, гравець намагається передбачити незнаний йому кінцевий результат і виграти ставки інших учасників гри.

Проте який процент ризику виправдовує купівлю цінних паперів? Відповідь на це запитання є особистою справою кожного інвестора. Звичайно ж, вкладаючи гроші, було б нерозсудливо ризикувати більшою сумою від тієї, яку людина готова втратити.

Зрівноважений погляд на гроші

Прагнучи заспокоїти свої теперішні та майбутні потреби, дехто вирішує вкладати гроші у цінні папери. Спонуки, якими продиктоване таке рішення, відіграють у цій справі дуже важливу роль. Ось що каже про це вже згадувана Джейн Браєнт Куїнн: «Заздрість до багатих, котрим незаслужено пощастило, може пробудити в нас чи не найгірші інстинкти». Ці слова мовби перегукуються з порадою, скерованою в листі до одного молодого чоловіка майже 2000 років тому: «А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. Бо корень усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання» (1 Тимофія 6:9, 10).

Як і в що вкладати гроші — це особиста справа кожної людини. Керуючись здоровим глуздом та задовольняючись у житті найнеобхіднішим, інвестор поведеться мудро, коли триматиме фінансові справи на належному місці і не нехтуватиме своїми духовними потребами та сімейними обов’язками.

[Примітки]