Несе ярмо рабства. Букв. «є рабами під ярмом». Ярмо часто було символом рабства чи поневолення, абсолютного підкорення волі власника, або пана (Тит 2:9, 10; 1Пт 2:18; див. глосарій, «Ярмо»). В Римській імперії було багато рабів, і серед них були також християни. Ісусові послідовники ані не схвалювали, ані не засуджували рабовласницький лад, який панував у суспільстві (1Кр 7:20, 21). Сам Ісус не підтримував соціальних реформ і сказав, що його послідовники, як і він, «не належать до світу» (Ів 17:14). Натомість він проповідував про Боже Царство, яке в майбутньому усуне будь-який гніт і несправедливість. (Див. коментар до Ів 18:36; див. також медіагалерею, «Обов’язки рабів».)

І далі вважають своїх власників гідними всієї шани. Павло заохочує християн, які були рабами, поважати своїх власників, або панів. Ставлення раба до свого пана було помітне в його поведінці, особливо в тому, чи він сумлінно виконував свою роботу. Неповага до пана свідчила б про те, що вчення Христа насправді не впливало на життя раба. Така поведінка стягнула б ганьбу на ім’я Бога (Кл 3:22, 23; коментарі до Еф 6:5, 6).

Ті ж, у кого власники віруючі. Тут Павло згадує ситуацію, коли і раб, і його власник були християнами. Як «співспадкоємці з Христом», перед Богом вони були рівні (Рм 8:17). Тому Павло каже, щоб раб-християнин не зловживав тим, що його власник є духовним братом, а старанно виконував свою роботу. Братерська любов мала спонукувати такого раба ще з більшою віддачею служити своєму пану і залишатись йому вірним. А власник-християнин мав обов’язок ставитись до свого раба справедливо (Еф 6:9; Кл 4:1).

Здоровими настановами. Тут Павло має на увазі вчення Господа Ісуса Христа. Оскільки все, чому навчав Ісус, узгоджується з рештою Писань, вислів «здорові [або «корисні»] настанови» в ширшому розумінні стосується всіх біблійних вчень. (Див. коментар до 2Тм 1:13.)

Відданістю Богу. Щоб більше дізнатись про значення вислову «відданість Богу», див. коментар до 1Тм 4:7; див. також коментар до 1Тм 2:2.

Вона одержима дискусіями. Грецьке дієслово, перекладене як «одержима», буквально означає «хвора», але тут воно вживається в переносному значенні. Цей вислів можна перекласти так: «У неї нездорове захоплення дискусіями», і він протиставляється «здоровим настановам» Христа, про які щойно згадав Павло. (Див. коментар до 1Тм 6:3.)

Суперечками про слова. Букв. «словесними битвами». Людина, яка «одержима дискусіями», часто сперечається про якісь дрібниці, бо хоче поширювати власні вчення, а не прославляти Бога. Такі суперечки «призвод[я]ть до заздрості, чвар» і навіть наклепів (грец. бласфемı́а), тобто образливої мови, яка зневажає інших. (Див. коментар до Кл 3:8.)

Можна отримати велику користь, якщо виявляти відданість Богу. Павло вживає те саме грецьке слово, перекладене як «користь» і «можливість отримати якусь користь», у двох реченнях поспіль. У вірші 5 він говорить про лжевчителів, які вважали, що відданість Богу відкриває перед ними «можливість отримати якусь користь» від збору. Вони могли просити плату за те, що навчали інших, або ще якось намагалися здобути матеріальну вигоду за рахунок одновірців (2Тм 3:6; Тит 1:11; див. коментар до 2Кр 2:17). А можливо, вони навчали, що відданість Богу допоможе розбагатіти. Павло ж навпаки говорив про набагато більшу «користь», тобто духовну користь, яку християни можуть отримати завдяки відданості Богу.

Відданість Богу. Щоб більше дізнатись про значення вислову «відданість Богу», див. коментар до 1Тм 4:7; див. також коментар до 1Тм 2:2.

І задовольнятися тим, що маєш. Тут Павло пов’язує відданість Богу із вмінням «задовольнятися тим, що маєш», і це повна протилежність матеріалістичним прагненням лжевчителів (1Тм 6:8). Таке вміння приносить Божим служителям радість і внутрішній спокій. (Див. коментар до Флп 4:11.)

Нічого не зможемо винести. Цю думку часто і по-різному висловлювали в греко-римському суспільстві. Але ще сотні років до того цар Соломон під натхненням написав: «Якою людина вийшла з утроби матері, такою і піде... Вона нічого не може забрати з собою за всю свою тяжку працю» (Ек 5:15; див. також Йв 1:21; Пс 49:17). Ісус сказав щось подібне у своєму прикладі про багатого чоловіка (Лк 12:16—21). Згадуючи цю протверезну думку, Павло заохочує християн уникати жадібності й матеріалізму і бути задоволеними та виявляти відданість Богу (1Тм 6:6, 8—10).

Одяг. Або, можливо, «притулок». Грецьке слово буквально означає «накриття». Здається, в цьому вірші воно стосується в основному одягу, але також може означати й інші види накриття або притулку, наприклад, дім.

Ті, хто має мету розбагатіти. Павло говорить не про те, що людині час від часу хочеться мати більше грошей, а про те, що вона цілковито зосереджена на тому, щоб розбагатіти. Мислення такої людини стає неправильним — спотвореним жадібністю. Сильному бажанню мати дедалі більше багатства може піддатися будь-хто: і багатий, і бідний.

Ведуть до знищення і загибелі. Ті, хто з усіх сил намагається розбагатіти, найімовірніше, зазнають фізичної, емоційної та духовної шкоди. Грецьке слово, перекладене як «ведуть», означає «тягти на дно; топити». Воно вживається в буквальному значенні в Лк 5:7, де сказано, що через великий улов два човни почали тонути. Це слово наводить на думку, що людина, яка «має мету розбагатіти», неминуче піддасться «спокусі та... шкідливим бажанням», які потягнуть її на дно і зруйнують їй життя, завдавши шкоди стосункам з Єговою.

Любов до грошей. Кажучи, що така любов — це «корінь усілякого зла», Павло, можливо, цитує приказку, добре відому за його днів. Він не засуджує самі гроші, оскільки в цьому світі вони мають практичну цінність (Ек 7:12; 10:19). Небезпечною є любов до грошей. Як Павло зауважив у вірші 5, деякими лжевчителями керувала любов до грошей, тому не дивно, що раніше він писав, що наглядач «має бути... не грошолюбом» (1Тм 3:1, 3 і коментар). Біблія пояснює, які ще небезпеки таїть така любов. Той, хто її має, ніколи не буде задоволений (Ек 5:10). А що найгірше, любов до грошей заважає людині виявляти любов до Бога і з часом навіть повністю витісняє її (Мт 6:24; див. коментар до Лк 16:9). Тож любов до грошей — це корінь, або причина, різного роду «зла», і така любов веде до «страждань», про які Павло говорить далі в цьому вірші.

Завдали собі. Павло вживає тут грецьке дієслово, котре може передавати думку про проколювання наскрізь, наприклад, коли гострою зброєю завдають численних ударів. Він хоче пояснити, що християни, які дозволяють любові до грошей керувати їхнім життям, завдають собі величезної шкоди. Їхній вибір призводить до «безлічі страждань».

Безліч страждань. Грецьке слово, перекладене як «страждання», може стосуватися сильного болю, наприклад, емоційних, розумових або духовних мук, можливо, пов’язаних з докорами сумління. Любов до грошей принесла «безліч страждань» Юді Іскаріоту. Ця любов повністю заволоділа ним і підштовхнула до таких жахливих вчинків, як крадіжка і навіть зрада Ісуса Христа (Мт 26:14—16; Ів 12:6). Юда, який колись був вірним апостолом, став «сином загибелі». (Див. коментар до Ів 17:12.)

Божа людино. Звертаючись до Тимофія, Павло вживає вислів «Божа людина», який у Грецьких Писаннях трапляється лише двічі — тут і в 2Тм 3:17. А в Єврейських Писаннях вислів «Божий чоловік» вживається приблизно 70 разів. Він використовується, коли йдеться про Божих пророків та інших представників Бога, наприклад, про Мойсея (Пв 33:1), Самуїла (1См 9:6, 10), Давида (Не 12:24), Іллю (1Цр 17:18, 24) та Єлисея (2Цр 4:7, 9). Можливо, Павло вжив цей вислів, щоб показати Тимофію, що сам Бог дав йому завдання протистояти лжевчителям в ефеському зборі (1Тм 1:3, 4; 6:2б—10). А можливо, Павло вживає цей вислів стосовно будь-якого чоловіка або жінки, які повністю присвятилися Єгові і дозволяють його натхненому Слову впливати на їхнє життя і поведінку. (Див. коментар до 2Тм 3:17.)

Намагайся виявляти. Грецьке слово, перекладене тут як «намагайся виявляти», означає «гнатися; переслідувати». В переносному значенні воно може означати «намагатися досягти або здобути щось». Хоча Тимофій вже мав риси, які Павло згадує в цьому вірші, все ж йому потрібно було і далі розвивати й відточувати їх і намагатися робити це впродовж всього життя. Крім того, Павло заохочує Тимофія утікати від всього поганого, наприклад, від пасток, пов’язаних з матеріалізмом (1Тм 6:9, 10). Павло чітко показує, що матеріалізм завдає шкоди, а отже від нього треба втікати, а християнські риси приносять користь, і тому їх потрібно виявляти (Мт 6:24; 1Кр 6:18 і коментар; 10:14; 2Тм 2:22).

Намагайся виявляти праведність. Павло заохочує Тимофія намагатися виявляти певні риси, і серед них «праведність» згадується першою. (Див. також 2Тм 2:22.) На той час Тимофій вже був присвяченим, помазаним духом християнином, а отже, вже був «визнаний праведним» (Рм 5:1). Але щоб залишатися таким, йому і далі потрібно було з усіх сил дотримуватись Божих норм добра і зла. (Див. глосарій, «Праведність»; див. також коментар до Еф 6:14.)

Відданість Богу. Щоб більше дізнатись про значення вислову «відданість Богу», див. коментар до 1Тм 4:7; див. також коментар до 1Тм 2:2.

Веди добру боротьбу віри. Грецький вислів, перекладений як «веди... боротьбу», вживали, коли говорили про атлетів, які під час змагань з усіх сил боролися за перемогу. (Див. коментарі до Лк 13:24; 1Кр 9:25.) Тож Павло наголошує, що християни мають боротися за свою віру в Бога Єгову, тобто обстоювати записані в Біблії християнські вчення. Це справді «добра», благородна боротьба. (Див. коментарі до 2Тм 4:7.)

Вічне життя. Див. коментар до 1Тм 6:19.

Дав... свідчення перед Понтієм Пилатом. З Євангелій можна дізнатись, що Христос Ісус дав усне свідчення Пилату (Мт 27:11; Ів 18:33—38). Але вислів свідчення перед може стосуватися не лише короткої розмови між Ісусом та Пилатом. (Див. коментар до Рм 10:9.) Можливо, під «свідченням» Павло має на увазі приклад витривалості, який Ісус подав під час свого суду і смерті. Ісусів видатний приклад, без сумніву, спонукав Тимофія вірно виконувати своє призначення в Ефесі.

Виявлення нашого Господа Ісуса Христа. Грецьке слово епіфа́нейа, перекладене як «виявлення», в Грецьких Писаннях стосується видимого доказу чогось або прояву влади чи сили. Воно вживається щодо Ісусового життя на землі (2Тм 1:10 і коментар). Також це слово стосується різних подій під час присутності Христа у царській владі. (Наприклад, див. коментар до 2Фс 2:8.) У цьому контексті «виявлення» вказує на конкретний час у майбутньому, коли буде чітко видно, яке становище Ісус посідає в небі та яка в нього слава і влада (Дн 2:44; 7:13, 14; 1Тм 6:15; 2Тм 4:1).

Щасливий. Ісус є надзвичайно щасливим Володарем, оскільки має благословення і прихильність Бога Єгови (Флп 2:9—11). Також Ісус, як «образ невидимого Бога», досконало віддзеркалює радість свого Батька, «щасливого Бога» (Кл 1:15; 1Тм 1:11 і коментар; пор. Пр 8:30, 31).

Щасливий та єдиний Володар. Як з контексту, так і з формулювання можна дійти висновку, що Павло говорить про Ісуса Христа. Він щойно згадав про «виявлення нашого Господа Ісуса Христа» (1Тм 6:14), а тут протиставляє його недосконалим людським правителям. Грецьке слово діна́стес, перекладене як «Володар», може стосуватися не лише царя, але й підвладного йому правителя, наприклад, князя. Це слово доречно описує Ісуса, який одночасно є Царем і підкоряється своєму Батькові, Єгові. Це єдиний правитель, якому Бог особисто дав «правління, славу й царство», і так сповнилися слова з Дн 7:14. Оскільки правління Ісуса ні з чим не зрівняється, його по праву можна назвати «єдиним Володарем». Він стоїть вище від будь-якого земного царя чи правителя, у тому числі від царів, які правили від імені Єгови у стародавньому Єрусалимі. Тому Ісус є Царем і Паном над усіма ними. (Пор. Об 17:14; 19:16.)

Тільки він має безсмертя. Тут Павло далі пояснює, чим Ісус відрізняється від усіх інших володарів, царів чи панів. (Див. коментар до 1Тм 6:15.) Єгова воскресив свого Сина як духовну особу і дав йому безсмертя (Рм 6:9; 1Пт 3:18). Жоден цар чи пан до нього не отримував такого дару, його мав тільки Ісус, і це робило його вищим від усіх недосконалих людських правителів. (Див. коментар до 1Кр 15:53.)

Перебуває в неприступному світлі. Після вознесіння на небо Ісус «сів праворуч від Бога» (Єв 10:12). Він перебуває з Джерелом усього світла і життя (Пс 36:9). Крім того, сам Ісус має настільки велику славу, що жодна людина з плоті і крові не може її побачити чи наблизитися, тобто приступити, до неї. Ісус сказав своїм учням, що вони побачать його знову, але це станеться тільки після того, як вони воскреснуть в небі як духовні особи. Тоді вони побачать його в усій славі, яку дав йому Бог (Ів 13:36; 14:19; 17:24).

Амінь. Див. коментар до Рм 1:25.

Повчай. Або «наказуй». (Див. коментар до 1Тм 1:5.)

Тих, хто багатий у теперішньому світі. Оскільки теперішній неправедний світ є під контролем Сатани, люди часто опиняються під тиском матеріалістичних прагнень. Тому Павло радить заможним християнам бути насторожі (Рм 12:2; 2Кр 4:4). Ісус навчав, що на зміну цьому світу, або віку, прийде новий, яким правитиме Боже Царство (Мр 10:30 і коментар; Лк 18:29, 30). Павло теж навчав про цей «прийдешній» вік (Еф 1:21; 2:7). Тому тут він заохочує християн зосереджуватися саме на ньому, «збираючи собі скарб — добру основу на майбутнє» (1Тм 6:19).

Теперішньому світі. Або «теперішньому віці». Тут Павло говорить про неправедний світ, яким керує Сатана. (Див. коментарі до Мт 13:22; 2Кр 4:4; Гл 1:4.)

Не були зарозумілими. Грецьке слово, перекладене як «зарозумілий», може також перекладатися як «пихатий», «зверхній». Павло заохочує заможних християн мати зрівноважений погляд на матеріальні речі. Заможна людина може думати, що завдяки своєму багатству є вищою від інших. Але з погляду Єгови матеріальні статки не роблять одну людину ліпшою за іншу (Пр 22:2; Мт 8:20; Як 2:5).

Покладали надію не на багатство непевне. Заможна людина може думати, що багатство дає їй надійний захист. Але Павло звертає увагу, що насправді матеріальні статки є ненадійними і непевними. Вони можуть стати спокусою і пасткою (1Тм 6:9), а також раптово і несподівано зникнути (Пр 18:11; 23:4, 5).

Який рясно дає нам усе для задоволення. У цьому і наступному віршах Павло використовує гру слів. Спочатку він говорить, щоб «ті, хто багатий», покладали надію не на «багатство непевне», а на Бога. А потім він нагадує християнам, що Бог є Джерелом усього доброго і що він «рясно [букв. «багато»]» дає їм усе для задоволення. Звичайно, найбільшу радість, задоволення і почуття захищеності їм приносять духовні дари Єгови (Мт 6:19—21, 33). Наостанок Павло каже, щоб християни «збагачувались добрими ділами» і так могли «міцно вхопитися за справжнє життя» (1Тм 6:18, 19).

Справжнє життя. Павло сказав щось подібне Тимофію у 1Тм 6:12: «Міцно вхопися за вічне життя, до якого тебе покликано». Отже, «справжнє життя», про яке Павло говорить у цьому вірші, і «вічне життя», очевидно, означають те саме. (Див. коментар до Ів 14:6.) І Павло, і Тимофій добре розуміли, що, згідно з початковим наміром Єгови, Джерела життя, люди мали вічно насолоджуватися мирним і змістовним життям на землі (Бт 1:28; 2:15—17). А теперішнє коротке життя, яке сповнене тривогами, хворобами і різними втратами, є марним і приносить розчарування (Йв 14:1, 2; Пс 103:15, 16; Ек 1:2). Через усе це наше життя і матеріальні речі стають непевними і ненадійними. Павло хотів, щоб його одновірці, які жили у «теперішньому світі», цінували можливість отримати «справжнє життя» — вічне життя, сповнене радості й миру (1Тм 6:17).

Бережи довірене тобі. Тут Павло говорить про біблійні істини, які були довірені Тимофію (1Фс 2:4; 2Тм 1:14; пор. Рм 3:2 і коментар). Слово, перекладене як «довірене», іноді використовувалося щодо цінностей, які клали в банк на зберігання. Також воно могло стосуватися речей, за якими комусь доручали наглядати, і саме в такому значенні воно вживається в грецькій Септуагінті (Лв 6:2, 4 [5:21, 23, LXX]). Тимофій мав берегти священну звістку не в тому значенні, що повинен був тримати її в таємниці. Йому потрібно було старанно і точно передавати її, навчаючи інших (2Тм 2:2). Так він міг би берегти, тобто захищати, цінні істини — не дозволити, щоб люди, які захоплювалися «пустою балаканиною» і поширювали «те, що лише називають знанням», змінили чи перекрутили їх.

Пустої балаканини. Букв. «пустих звуків». Тут Павло вживає грецький вислів, що означає «розмова, яка не приносить жодної користі», і в деяких перекладах Біблії він перекладений як «пусте базікання» і «беззмістовні обговорення». В основі таких розмов були лише припущення, а не чіткі істини з Божого Слова. Така балаканина була пустою в тому розумінні, що ніяк не зміцняла віри (1Тм 1:6; 2Тм 4:4; Тит 3:9) і, навіть гірше, часто опоганювала святе, тобто зневажала Бога. Ті, хто брав участь в таких обговореннях, заміняли істини з Божого Слова думками звичайних людей. Павло попереджає Тимофія, щоб він ніколи не втягувався в такі розмови (1Тм 4:7 і коментар; 2Тм 2:16).

Лише називають знанням. Знання, про яке тут говорить Павло, насправді не можна назвати знанням, і він дає зрозуміти, що це обман. Таке знання не тільки не ґрунтується на Божому Слові, але й містить суперечності, тобто ідеї та аргументи, які не узгоджуються між собою і, щонайгірше, суперечать натхненим писанням. У цьому листі Павло неодноразово застерігає Тимофія від пустих розмов, якими лжевчителі сіють розбрат. Ці вчителі вихваляються своїми знаннями і намагаються поширювати свій вплив у зборі (1Тм 1:4, 7; 4:1—3, 7; 6:3—6). Фальшиві ідеї про «знання» (грец. ґно́сіс) продовжували існувати і після того, як Павло писав про них Тимофію. Наприклад, у ІІ столітті н. е. деякі групи християн-відступників називали себе гностиками, тобто «тими, хто має знання». (Див. коментар до Ів 1:14.)