Пісня над піснями 7:1—13
7 «Які гарні твої ніжки в сандаліях,о шляхетна дочко!
Твої округлі стегна — наче оздоба,наче витвір митця.
2 Твій пупок — кругла чаша,хай у ній ніколи не забракне приправленого вина.
Твій живіт — насип пшениці,обрамлений ліліями.
3 Груди твої — як малята газелі,як двійко близнят.+
4 Твоя шия+ — немов вежа зі слонової кості,+а очі+ — як хешбо́нські+ ставкиколо брами Бат-Раббı́м.
Ніс твій — наче ліва́нська вежа,обернена в бік Дамаска.
5 Голівка в тебе — наче Карме́ль,+кучері твого волосся*+ — то вовна пурпурна.+
Царя полонили* твої розпущені коси.
6 Яка ж ти вродлива, яка ти мила,кохана моя, ти моя найбільша розкіш!
7 Твій стан — мов пальма,груди твої — немов фінікові грона.+
8 Я сказав: “Виберуся на пальмуі сягну до її плодів”.
Хай груди твої будуть наче грона винограду,твій подих — запашний, мов яблука,
9 а уста* твої — мов найліпше вино».
«Нехай воно рівно ллється для мого коханого,легко стікає по устах тих, хто бачить сни.
10 Я належу своєму коханому,+і він жадає мене.
11 Прийди, мій коханий,підемо в поляі відпочинемо в заростях хни.+
12 Встанемо вранці й подамось у виноградники,щоб подивитися, чи пустила пагони* виноградна лоза,чи розпустився цвіт,+чи розквітли гранатові дерева.+
Там я виявлю тобі свою любов.+
13 Мандрагорові ягоди+ розливають свій аромат;біля наших дверей — усілякі добірні плоди.+
Ці плоди, зібрані тепер і раніше,я берегла для тебе, мій коханий.
