Друга книга хронік 7:1—22
7 Як тільки Соломон закінчив молитися,+ з неба зійшов вогонь+ і пожер цілопалення та інші жертви, і слава Єгови наповнила дім.+
2 Священики не могли увійти в дім Єгови, бо слава Єгови наповнила дім Єгови.+
3 Коли всі ізраїльтяни, які стояли на брукованому подвір’ї, побачили, що зійшов вогонь і над домом з’явилася слава Єгови, то впали на коліна, вклонились обличчям до землі й стали дякувати Єгові, «бо він добрий, його віддана любов вічна».
4 Цар і весь народ склали жертви перед лицем Єгови.+
5 Цар Соломон приніс у жертву 22 000 биків і 120 000 овець. Тож цар і весь народ присвятили дім правдивого Бога.+
6 Священики стояли на своїх місцях, і поряд стояли левіти з музичними інструментами, під супровід яких співали Єгові.+ (Цар Давид зробив ці інструменти для того, щоб дякувати Єгові, коли віддаватиме хвалу Богові разом з ними*, «бо його віддана любов вічна».) Священики голосно сурмили перед ними в сурми,+ а всі ізраїльтяни стояли.
7 Після цього Соломон освятив середню частину подвір’я, що перед домом Єгови, щоб скласти там цілопалення+ і жир мирних жертв, бо всі ці жертви — цілопалення, хлібні приношення+ і жир+ — не вміщались на мідному жертовнику,+ який зробив Соломон.
8 І влаштував Соломон свято, яке тривало сім днів.+ На це свято зібрався весь Ізра́їль — величезний збір людей, які населяли землі від Ле́во-Хама́та* аж до Єгипетської долини*.+
9 Восьмого дня* вони мали урочисте зібрання,+ бо сім днів тривало присвячення жертовника і ще сім днів — свято.
10 А 23-го дня сьомого місяця Соломон відпустив людей додому. Вони тішились і раділи+ у своєму серці, що Єгова виявив таку великодушність Давидові, Соломону і своєму народу Ізра́їлю.+
11 Отже, Соломон закінчив будувати дім Єгови та царський дім*.+ Йому вдалося виконати все, що він задумав у серці зробити для дому Єгови і для власного дому.+
12 Тоді Єгова з’явився Соломону+ вночі та сказав: «Я почув твою молитву і вибрав це місце,+ щоб воно стало моїм домом, в якому будуть приносити жертви.+
13 Коли я закрию небо, і не буде дощу, коли пошлю сарану*, і вона поїсть усі рослини в краю, коли я пошлю пошесть на свій народ,
14 і народ, що називається моїм іменем,+ упокориться+ і буде молитися, буде шукати моєї ласки* і покине свою неправедну дорогу,+ то я почую з неба, прощу його гріх і зцілю цей край.+
15 Мої очі будуть відкриті, і вуха будуть уважні до молитов, з якими звертатимуться у цьому місці.+
16 Я вибрав і освятив цей дім, щоб моє ім’я перебувало в ньому повіки.+ Мої очі і моє серце будуть там завжди.+
17 Якщо ти служитимеш мені*, як твій батько Давид, і будеш дотримуватись усього, що я тобі наказав, якщо будеш виконувати мої постанови і присуди,+
18 то я міцно поставлю твій царський трон+ і дотримаюсь угоди, яку уклав з твоїм батьком Давидом,+ кажучи: “Хтось із твоїх нащадків завжди буде правити Ізра́їлем”.+
19 Але якщо ви відвернетесь від мене і відкинете мої постанови та заповіді, якщо почнете служити та вклонятися іншим богам,+
20 то я викореню вас з краю, який вам дав,+ а дім, що я освятив для свого імені, відкину з-перед моїх очей. Я зроблю його посміховищем*, і всі народи глузуватимуть з нього.+
21 Цей дім обернеться на купу руїн, і кожен, хто проходитиме повз нього, остовпіє від здивування+ і запитає: “За що Єгова зробив таке цьому краю і цьому дому?”+
22 У відповідь йому скажуть: “За те, що вони покинули Єгову,+ Бога своїх прабатьків, який вивів їх з єгипетського краю,+ і вибрали собі інших богів, почали вклонятися та служити їм.+ Саме тому він навів на них усе це лихо”».+
Примітки
^ Можливо, стосується левітів.
^ Або «входу до Хама́та».
^ Наступного дня після свята, тобто 15-го дня.
^ Або «палац».
^ Або «коників».
^ Букв. «мого лиця».
^ Букв. «ходитимеш переді мною».
^ Букв. «притчею».