Перша книга хронік 17:1—27
17 Після того як Давид оселився у своєму домі*, він сказав пророку Ната́ну:+ «Ось я живу в домі з кедрового дерева,+ а ковчег угоди Єгови стоїть у наметі».+
2 На це Ната́н відповів Давиду: «Роби все, чого бажає твоє серце, бо правдивий Бог з тобою».
3 Тієї ж ночі Бог промовив до Ната́на:
4 «Йди і скажи моєму слузі Давиду: “Так говорить Єгова: «Не ти побудуєш для мене дім.+
5 Від того дня, коли я вивів Ізра́їль з Єгипту, і аж донині я не жив у домі, а переходив з намету в намет, з одного святого намету в інший*.+
6 Весь той час я ходив з Ізра́їлем. Але чи сказав я хоч раз якомусь Ізра́їлевому судді, котрого призначив пасти мій народ: “Чому ти не побудував мені дому з кедрового дерева?”»”
7 Тож передай моєму слузі Давиду: “Так говорить Єгова, Бог військ: «Я взяв тебе з пасовища, де ти пас отару, і зробив провідником мого народу Ізра́їля.+
8 Я буду з тобою, хоч би куди ти йшов,+ і знищу перед тобою всіх ворогів,+ я звеличу твоє ім’я, і ти станеш одним з найвідоміших людей на землі.+
9 Я виділю місце для свого народу Ізра́їля і поселю його там. Він житиме в тому місці, і вже ніхто не буде його турбувати. Неправедні більше його не гнобитимуть*, як це було колись,+
10 як було за часів суддів, яких я призначав над своїм народом Ізра́їлем.+ Я підкорю всіх твоїх ворогів.+ Я кажу тобі: “Єгова збудує для тебе дім*”.
11 Коли ж закінчаться твої дні і ти відійдеш до своїх прабатьків, я поставлю після тебе царем твого потомка*, одного з твоїх синів,+ та утверджу його царську владу.+
12 Він побудує для мене дім,+ і я міцно поставлю його трон навіки.+
13 Я стану йому батьком, а він буде мені сином.+ І я не заберу від нього своєї відданої любові,+ як забрав від того, хто був перед тобою.+
14 Я поставлю його над своїм домом і царством навіки,+ і його трон стоятиме вічно»”».+
15 Тож Ната́н розказав Давиду про своє видіння і переказав усі ці слова.
16 Тоді цар Давид прийшов, сів перед Єговою і промовив: «Боже Єгово, хто я такий і чим особливий мій рід, що ти так благословив мене?+
17 І ти, Боже, зробив ще більше, сказавши, що́ буде з домом твого слуги в далекому майбутньому.+ Боже Єгово, ти вважаєш мене достойним ще більшого звеличення*.
18 Що мені, твоєму слузі, ще сказати про честь, яку ти виявив мені? Ти ж добре знаєш свого слугу Давида.+
19 Єгово, заради свого слуги ти здійснив усі ці великі діла і виявив свою велич, бо це було до вподоби твоєму серцю*.+
20 Єгово, ніхто не може зрівнятися з тобою.+ Немає Бога, крім тебе,+ і все, що ми чули, підтверджує це.
21 Чи є ще народ на землі, подібний до твого народу Ізра́їля?+ Ти, правдивий Боже, викупив його і зробив своїм народом;+ ти прославив своє ім’я великими і грізними ділами,+ прогнавши інші народи перед своїм народом,+ який ти викупив і вивів з Єгипту.
22 Ти, Єгово, зробив Ізра́їль своїм народом навіки+ і став його Богом.+
23 Тож тепер, Єгово, хай в усі часи буде незмінним слово, яке ти сказав про свого слугу і про його дім. Зроби все так, як ти пообіцяв.+
24 Нехай утвердиться* твоє ім’я і хай воно звеличується+ вічно, щоб люди говорили: “Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля,— він є Богом для Ізра́їля”. Хай дім твого слуги Давида твердо стоїть перед тобою.+
25 Мій Боже, ти виявив своєму слузі, що хочеш збудувати йому дім*, тому твій слуга з упевненістю звертається до тебе в молитві.
26 Єгово, ти — Бог правдивий, і ти пообіцяв своєму слузі такі блага.
27 Тож нехай тобі буде до вподоби благословити дім свого слуги, щоб він стояв перед тобою вічно. Єгово, ти поблагословив його, і він буде благословенний навіки».
Примітки
^ Або «палаці».
^ Можливо, озн. «з одного місця, де ставили намет, в інше, з одного місця перебування в інше».
^ Букв. «не виснажуватимуть».
^ Або «династію».
^ Букв. «насіння».
^ Або «вважаєш мене видатною людиною».
^ Або «згідно з твоєю волею».
^ Або «буде вірне».
^ Або «династію».