Плач Єремії 4:1—22
א [а́леф]
4 Як же потьмяніло блискуче золото, золото щире!+
Святе каміння+ лежить розкидане на розі кожної вулиці*!+
ב [бет]
2 А коштовні сини Сіону, які були як* очищене золото,тепер не цінніші за глиняні глеки,зроблені рукою гончаря!
ג [ґı́мел]
3 Навіть шакали підставляють соски́, щоб нагодувати своїх малят,а дочка народу мого стала жорстокою,+ як страуси в пустелі.+
ד [да́лет]
4 Від спраги язик у немовлят прилипає до піднебіння.
Діти просять хліба,+ але ніхто не дає.+
ה [ге]
5 Ті, хто їв ласощі, лежать на вулицях, помираючи від голоду*.+
Ті, хто з дитинства одягався в пурпур,+ обіймають купи попелу.
ו [вав]
6 Покарання* дочки мого народу більше від покарання за гріх Содома,+який зазнав знищення в одну мить, і ніхто не подав йому руки.+
ז [за́їн]
7 Її назореї+ були чистіші від снігу, біліші від молока.
Вони були рум’яніші, ніж корали, і блищали, як сапфір.
ח [хет]
8 Вони стали чорніші від сажі*.
На вулицях їх не впізнаю́ть.
Шкіра їхня зморщилась на кістках,+ стала мов сухе дерево.
ט [тет]
9 Ліпше було тим, хто гинув від меча, ніж тим, хто помирав від голоду,+бо вони, немов поранені, чахнули від нестачі плодів поля.
י [йод]
10 Жінки, які колись були співчутливі, своїми ж руками варили власних дітей.+
Діти стали поживою у час падіння дочки мого народу.+
כ [каф]
11 Єгова вилив свою лють,вилив свій палючий гнів.+
Він запалив на Сіоні вогонь, який пожирає його підвалини.+
ל [ла́мед]
12 Царі землі й усі її жителі не вірили,що в брами Єрусалима ввійде противник і ворог.+
מ [мем]
13 Усе це сталося через гріхи його пророків і провини священиків,+які проливали в ньому кров праведників.+
נ [нун]
14 Вони сліпо блукають+ по вулицях.
Вони заплямовані кров’ю,+і тому ніхто не може торкнутися їхнього одягу.
ס [са́мех]
15 «Нечисті, геть звідси! — кричать до них.— Геть звідси, геть! Не торкайтеся до нас!»
Вони стали бездомними і тепер блукають.
Серед народів кажуть: «Вони не можуть залишитись тут з нами*.+
פ [пе]
16 Сам Єгова розпорошив їх.+
Він уже не подивиться на них схвально.
Люди не поважатимуть священиків,+ не шануватимуть старійшин».+
ע [а́їн]
17 Наші очі уже втомилися, даремно чекаючи допомоги.+
Ми дивилися і сподівались на допомогу від народу, який не міг нас урятувати.+
צ [цаде́]
18 Вони підстерігали нас на кожному кроці,+ щоб ми не ходили по наших ринкових площах.
Наш кінець наблизився, дні наші минули, бо нам прийшов кінець.
ק [коф]
19 Гонителі наші були швидші від орлів у небі.+
Вони гналися за нами по горах, чатували на нас у пустелі.
ר [реш]
20 Помазанця Єгови+ — повітря, яким ми дихаємо,— вони схопили і вкинули до великої ями.+
Про нього ми казали: «У його тіні ми житимемо серед народів».
ש [сін]
21 Тішся й радій, едо́мська дочко,+ що живеш у краї Уц.
Ця чаша дійде і до тебе.+ Ти сп’янієш і відкриєш свою наготу.+
ת [тав]
22 Сіонська дочко! Надійшов кінець покаранню за твою провину.
Він більше не забере тебе у вигнання.+
Але він зверне увагу на твою провину, едо́мська дочко,він відкриє твої гріхи.+
Примітки
^ Букв. «в голові всіх вулиць».
^ Або «такі ж дорогоцінні, як».
^ Букв. «покинуті».
^ Букв. «провина».
^ Букв. «чорноти».
^ Або «жити тут як чужинці».