Буття 49:1—33
49 І Яків покликав своїх синів, кажучи: «Прийдіть всі до мене, і я розкажу, що́ вас чекає наприкінці днів.
2 Зберіться та послухайте, сини Якова, послухайте, що скаже ваш батько Ізра́їль.
3 Руви́ме,+ ти мій первісток,+ моя міць і початок моєї сили*, вершина величі й могутності.
4 Ти нестримний, мов бурхливі води, ти не будеш вищий, бо піднявся на батькове ложе.+ Тоді ти опоганив* його. Він піднявся на моє ложе!
5 Симео́н і Ле́вій — брати.+ Їхня зброя — це знаряддя насильства.+
6 Душе* моя, не будь разом з ними. І ти, славо* моя, не шукай їхнього товариства, бо вони у гніві повбивали людей+ і заради забави покалічили биків*.
7 Нехай буде проклятий їхній гнів, бо він жорстокий, і їхня лють, бо вона безжалісна.+ Розсію їх по краю Якова, розпорошу по краю Ізра́їля.+
8 А ти, Юдо,+ матимеш похвалу від своїх братів.+ Рука твоя буде на шиї твоїх ворогів.+ Сини батька твого вклонятимуться тобі.+
9 Юда — молодий лев.+ Наситившись здобиччю, ти, сину мій, неодмінно піднімешся. Ти ляжеш та простягнешся, як лев. Хто наважиться потривожити його?
10 В Юди залишатиметься жезл*+ і берло*, аж поки не прийде Шı́ло*,+ якому будуть коритися народи.+
11 До виноградної лози він прив’яже свого осла, до найкращої лози — своє ослятко. Він випере свій одяг у вині, своє вбрання — у крові виноградної лози.
12 Його очі червоні від вина, а зуби білі від молока.
13 Завуло́н+ житиме на узбережжі, на березі, де стоять на якорі кораблі.+ Його дальній кордон буде простягатися в напрямку Сидо́на.+
14 Іссаха́р+ — осел, в якого міцні кістки; він тримає на спині по два в’юки, навіть коли лежить.
15 Він побачить, що його місце відпочинку добре і край його приємний. Він підставить плече, щоб нести тягар, і погодиться виконувати підневільну працю.
16 Дан,+ одне з племен Ізра́їля, судитиме весь народ.+
17 Хай Дан буде змією край дороги, рогатою гадюкою на узбіччі, яка кусає коня за п’яту, так що той скидає вершника.+
18 Я чекатиму спасіння від тебе, Єгово!
19 На Га́да+ нападе банда грабіжників, але він дасть їм відсіч і гнатиметься за ними по п’ятах.+
20 Аси́р+ матиме вдосталь хліба* і постачатиме царську їжу.+
21 Нефтали́м+ — граційна лань. Він промовляє вишуканими словами.+
22 Йосип+ — паросток дерева, яке приносить плоди, дерева, яке росте біля джерела, простягаючи гілки понад муром.
23 Лучники нападали на нього, стріляли в нього і таїли на нього злобу,+
24 але його лук міцно натягнений+ і його руки сильні та спритні.+ Це від могутнього Бога Яковового, від пастиря і наріжного каменя Ізра́їля.
25 Він* — дар від Бога, якому служить його батько і який йому допоможе. Він буде разом зі Всемогутнім, який дасть йому благословення неба вгорі, глибин внизу+ та поблагословить його численним потомством*.
26 Благословення батька його будуть ліпшими від благословень вічних гір, від краси віковічних пагорбів.+ І ці благословення завжди залишатимуться на голові Йосипа, на тімені того, хто відокремлений від своїх братів.+
27 Веніями́н+ роздиратиме здобич, як вовк.+ Вранці він їстиме те, що вполював, а ввечері ділитиме здобич».+
28 Це ті, від кого походять 12 племен Ізра́їля, і це слова, якими батько поблагословив їх. Кожен з них отримав відповідне благословення.+
29 Потім він наказав їм: «Прийшов час мені приєднатися до свого народу*.+ Поховайте мене в печері на полі хетя́нина Ефро́на,+ де поховані наші батьки,
30 в печері, що на полі Махпе́ла навпроти Мамре́, в ханаа́нському краю; це поле Авраам купив у хетя́нина Ефро́на, щоб мати місце для поховання.
31 Там поховали Авраама і його дружину Сарру,+ Ісака+ та його дружину Реве́ку. Там я поховав і Лı́ю.
32 Це поле й печера на ньому куплені в Хе́тових синів».+
33 Після того як Яків дав синам ці настанови, він ліг на ліжку і помер, приєднавшись до свого народу*.+
Примітки
^ Або «дітородної сили».
^ Або «осквернив».
^ Або, можливо, «розуме».
^ Або «підрı́зали колінні сухожилля бикам».
^ Вказує на його царську владу.
^ Вказує на його право видавати накази. Згідно з євр. текстом, берло тримали між стопами.
^ Озн. «той, чиє воно; той, кому воно належить».
^ Або «їжі».
^ Букв. «благословенням грудей і утроби».
^ Тобто Йосип.
^ Це поетичний вислів, яким описували смерть.
^ Це поетичний вислів, яким описували смерть.