Єгова відкрив мені очі

Розповів Патріс Оєка

Спливав ще один день мого нещасного життя: самотній, я сидів у непроглядній темряві й слухав радіо, яке не стихало ні на мить. Життя було нестерпним, тому я вирішив покінчити з ним. Взяв склянку води, всипав туди отруту і поставив на столі, бо спершу хотів прийняти ванну, гарно одягнутись, а вже тоді випити той «смертельний коктейль». Я розповім вам, чому хотів накласти на себе руки і чому я досі живий.

Я НАРОДИВСЯ 2 лютого 1958 року в провінції Східне Касаї, що в Демократичній Республіці Конго. Коли мені було 9 років, помер батько, і відтоді мною опікувався мій старший брат.

Після школи мене прийняли працювати на каучукову плантацію. Одного ранку 1989 року, коли я писав звіт у конторі, мене несподівано огорнула цілковита темрява. Спершу подумалось, що пропало світло, але було чути, як працює електрогенератор. Я з жахом зрозумів, що нічого не бачу, навіть паперів перед собою.

Покликавши свого підлеглого, я попросив відвести мене до чергового медика. Він порадив звернутися до більш досвідченого лікаря в місті. Там лікар побачив, що сітківки моїх очей розірвані, а це дуже серйозно. Тому він скерував мене у столицю, місто Кіншасу.

Життя в Кіншасі

У столиці я ходив до багатьох офтальмологів, але жоден з них не міг зарадити моїй проблемі. Провівши 43 дні у шпиталі, я отримав медичний «вирок» — сліпота на все життя! Мої рідні водили мене до різних церков за чудесним зціленням, але все намарно.

Зрештою я втратив надію, що колись бачитиму знову. Моє життя стало темним і в буквальному, і в переносному значенні. Я втратив зір, через що втратив і роботу. Від мене пішла дружина, забравши з собою усе спільно нажите майно. Я соромився виходити на вулицю та спілкуватися з людьми, тому з часом зробився відлюдником й усі дні просиджував вдома. Мене огорнуло відчуття нікчемності.

Двічі я намагався вкоротити собі віку. Про другу спробу я згадав на початку розповіді. Мене врятував один хлопчик з нашої родини: коли я купався, він ненавмисно вилив отруту на землю. Добре, що він цього не випив. Я розпачливо шукав цю склянку, але не знаходив. Довелось розповісти рідним, чому я її шукав і що збирався зробити.

Дякую Богові і рідним за те, що вони оберігали мене і тому мені не вдалося накласти на себе руки.

 Життя набуває сенсу

Одного недільного дня 1992 року я сидів біля дому і курив. До мене підійшло двоє Свідків Єгови, які проповідували від дому до дому. Помітивши, що я сліпий, вони прочитали слова з Ісаї 35:5: «Тоді-то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим». Як же потішили мене ці слова! Свідки не обіцяли чудесного зцілення, як це обіцяли у багатьох церквах. Натомість вони запевнили мене: якщо я пізнаю правдивого Бога, то в новому світі він відновить мені зір (Івана 17:3). Я одразу погодився, щоб Свідки вивчали зі мною Біблію за допомогою книжки «Ви можете жити вічно в Раю на землі». Я також почав приходити на зібрання до Залу Царства і зробив зміни у своєму житті, зокрема кинув курити.

А втім, через сліпоту я не міг зростати духовно, тому пішов на курси для сліпих, де навчають читати шрифтом Брайля. З часом вже навчався у Залі Царства, як проповідувати, і почав ділитися правдою зі своїми сусідами. Я знову відчував радість у житті. Мій духовний ріст продовжувався, тож я присвятився Єгові та охрестився 7 травня 1994 року.

Моя любов до Єгови і ближніх зростала, тому з’явилося бажання більше часу присвячувати проповідуванню. З 1 грудня 1995 року мене призначили сталим піонером, тобто повночасним служителем. А з лютого 2004 року я служу старійшиною збору. Інколи мене запрошують в сусідні збори виголошувати біблійні промови. Усе це приносить мені велику радість. Тепер я розумію, що жодне каліцтво не може перешкодити людині служити Богу Єгові.

Єгова дав мені «очі»

Як я вже розповідав, перша дружина покинула мене. Але Єгова дав мені чудове благословення — він, так би мовити, подарував мені очі. Анні Мавамбу, попри мою сліпоту, погодилась стати моєю дружиною. Тепер вона є моїми «очима». Анні завжди супроводжує мене у служінні, вона читає мені матеріал, на основі якого я готую промови і роблю нотатки шрифтом Брайля. Вона стала справжньою помічницею, оскільки також є повночасним проповідником. Я на собі відчув правдивість слів з Приповістей 19:14: «Хата й маєток — спадщина батьків, а жінка розумна — від Господа».

Єгова подарував нам з Анні двох діточок — хлопчика і дівчинку. Я з нетерпінням чекаю часу, коли в раю зможу побачити їхні личка. У мене є ще одна радість: мій старший брат, який охоче погодився прийняти нас до свого дому, теж пізнав біблійну правду та охрестився. Ми всі належимо до одного збору.

Попри своє каліцтво я прагну робити для Єгови якомога більше, адже він рясно мене благословив (Малахії 3:10). Щодня благаю Єгову, щоб прийшло його Царство, яке усуне всі страждання на землі. Пізнавши Єгову, я можу з упевненістю сказати, що «благословення Господнє — воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою» (Приповістей 10:22).

[Ілюстрації на сторінці 13]

Виголошую біблійну промову; з сім’єю та братом