У ЄВРОПІ любителі природи завжди захоплювались яскравими метеликами за назвою ванесса будякова (Vanessa cardui). Їх цікавило, що стається з цими комахами, коли минає літо. Чи вони просто гинуть з настанням холодів? Нещодавнє вивчення виявило дивовижний факт: цей вид метеликів щороку здійснює мандрівку з півночі Європи до Африки.

Науковці взяли до уваги дані сучасного радара, а також спостереження тисяч добровольців з усієї Європи. З’ясувалося, що із закінченням літа ванесса будякова мігрує на південь. Мільйони метеликів летять переважно на висоті понад 500 метрів, через що люди майже ніколи їх не помічають. Метелики чекають попутних вітрів і тоді вирушають у довгу подорож до Африки. Вони летять зі швидкістю приблизно 45 кілометрів на годину і щороку долають до 15 000 кілометрів — від країв Арктики на півночі до тропіків Західної Африки на півдні. Ця відстань майже вдвічі більша, ніж та, яку пролітають під час міграції північноамериканські метелики виду данаїда монарх. За час подорожі туди й назад змінюється шість поколінь ванесси будякової.

Професор Джейн Хілл з Йоркського університету (Великобританія) зауважує: «Ванесси летять, розмножуються і продовжують свій шлях». Проходячи через ці стадії, популяція метеликів цього виду щороку переміщається з півночі Європи до Африки і повертається назад.

«Ці делікатні істоти здійснюють героїчну міжконтинентальну подорож, хоча їхня вага менша ніж один грам, а мозок завбільшки з голівку шпильки. До того ж вони не мають змоги вчитися від старших і досвідченіших особин»,— каже Річард Фокс, представник організації з охорони метеликів (Butterfly Conservation). Він додає: «Раніше вважалося, що ці комахи, полишені на волю вітрів, гинуть, як тупикова гілка еволюції, під час холодної британської зими». Згадане ж напочатку вивчення «показало, що ванесси будякові — вправні мандрівники».