Надія. Чи вона справді допомагає в житті?

ДЕНІЕЛУ було лише десять, але він уже рік боровся з раком. Лікарі, родичі та друзі втратили всяку надію. Однак Деніел не здавався. Він вірив, що виросте, стане науковцем і обов’язково знайде ліки від раку. Хлопчик з нетерпінням чекав на візит фахівця, який лікував власне таку форму раку, як у нього. Проте коли довгоочікуваний день настав, через погану погоду лікар не приїхав. Оптимізм хлопчика згас. Вперше за весь час хвороби він повністю збайдужів. А через кілька днів його не стало.

Історію Деніела розказав медик, який вивчав вплив надії й безнадійності на здоров’я людини. Можливо, ви чули подібні розповіді. Наприклад, про те, як старенька особа, будучи при смерті, з нетерпінням чекала чогось дуже важливого — чи то приїзду близьких, чи просто якоїсь річниці. І таки дочекалася, а відразу після того померла. Яка ж сила діє у таких випадках? Чи надія справді настільки впливова, як дехто вважає?

Дедалі більше дослідників у галузі медицини кажуть, що оптимізм, надія та позитивні емоції таки мають величезне значення для нашого життя й здоров’я. Однак науковцям бракує одностайності. Деякі з них ставляться до таких поглядів як до байок. На їхню думку, фізичні хвороби мають суто фізичні причини.

Скептичне ставлення до надії не є чимось новим. Понад дві тисячі років тому грецького філософа Арістотеля попросили дати визначення слову «надія» і він сказав: «Це сон наяву». А ближче до наших часів американський політичний діяч Бенджамін Франклін ущипливо зауважив: «Хто живе надією, той помре з голоду».

Що ж таке надія насправді? Чи завжди надія — це лише нереалістичне сподівання, спроба знайти потіху в порожніх мріях? Чи, може, існують вагомі підстави вважати надію чимось більшим — тим, що потрібне всім нам для доброго самопочуття і щастя, тим, що має міцне підґрунтя і приносить справжню користь?