Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Знущання — повсюдна проблема

Знущання — повсюдна проблема

Знущання — повсюдна проблема

«Якщо завтра з’явишся в школі, ми тебе вб’ємо». (Таку погрозу почула по телефону канадська учениця Крістен від дівчини, яка не назвала свого імені *).

«Я не з тих людей, які беруть усе близько до серця. Але мені було страшно ходити до школи. Щоразу після сніданку мене сильно болів шлунок і я блювала». (Хіромі, дівчинка-підліток з Японії, яку залякували в школі).

ЧИ ВАМ знайоме подібне відчуття страху? Більшість людей у своєму житті, напевно, стикалися зі знущаннями, чи то в школі, чи на роботі, чи навіть удома, де сьогодні все частіше зловживають силою. Наприклад, в одному британському джерелі говориться, що 53 відсотки дорослих зазнають словесного знущання від подружніх партнерів або тих, з ким вони живуть не перебуваючи в шлюбі. Кривдниками та їхніми жертвами бувають як чоловіки, так і жінки. Вони можуть походити з різних прошарків суспільства і бути мешканцями будь-якої країни *.

Про які знущання йтиме мова? Це не просто поодинокі насмішки й образи, а систематичні погрози і наруга, які людина терпить протягом певного часу. Психолог Ден Олвеус, який одним із перших узявся за вивчення жорстокої поведінки, каже, що кривдник зазвичай виявляє агресивність і жертвою вибирає слабшого від себе.

Важко знайти єдине визначення, яким можна було б описати, що таке знущання. Все ж найчастіше знущанням називають «свідоме прагнення завдати комусь болю чи тримати його в страху». Людина відчуває страх не лише тоді, коли щось неприємне стається, а й коли вона чекає того, що може трапитись. Ті, хто принижує інших, часто використовують жорсткі насмішки, постійну критику, грубі образи, плітки і вимагання. (Дивіться інформацію у рамці на сторінці 4).

Крістен, про яку згадувалось на початку, була об’єктом насмішок і знущань упродовж більшості шкільних років. У початкових класах їй у волосся чіпляли жувальні гумки, її дражнили через зовнішній вигляд і погрожували побити. В старших класах дійшло до того, що дівчині почали телефонувати і погрожувати, що вб’ють. Нині 18-річна Крістен з сумом говорить: «Школа — це місце, де ти мав би отримувати знання, а не залякування і погрози».

Один фахівець у галузі психічного здоров’я сказав: «На жаль, це дуже поширене явище в психології людських стосунків. Декотрі люди, принижуючи інших, ліпше себе почувають». Коли знущання не припиняються, наслідком може бути жорстока помста. Наприклад, один працівник громадського транспорту, який мав ваду мовлення і зазнавав насмішок та знущань, зрештою вбив чотирьох співпрацівників, а потім застрілився сам.

Проблема всього світу

Проблема знущання серед дітей шкільного віку поширена по цілому світі. Результати вивчення, опубліковані в часописі «Огляд педіатрії» (англ.), показали, що 14 відсотків дітей у Норвегії принижують слабших або самі є жертвами. В Японії знущання зносять 15 відсотків учнів початкових та середніх класів, а в Іспанії та Австралії з такою проблемою стикається 17 процентів школярів. Один фахівець вважає, що у Великобританії налічується 1,3 мільйона дітей, які або самі знущаються над кимсь або страждають від знущань.

Професор Амос Ролідер з Емек Їзреельського коледжу провів дослідження серед 2972 учнів 21 школи. Як сказано в газеті «Джерузалем пост», професор повідомив, що «65% дітей жалілися на те, що однокласники їх зачіпають, копають, штовхають і принижують».

Останнім часом задираки стали вживати більш приховані методи знущання — погрози по мобільному телефону чи комп’ютеру. Вони навіть створюють веб-сайти, спрямовані проти своєї жертви. Як говорить д-р Венді Крейґ з Університету Квінз (Канада), такі форми знущання «особливо ранять дитину».

На роботі

Все частіше причиною скарг від працівників стає знущання на роботі. У декотрих країнах ця проблема, фактично, більш поширена, ніж расова дискримінація чи сексуальні домагання. Щороку кожен п’ятий робітник у США стикається з насмішками і приниженням на робочому місці.

Звіт, опублікований в 2000 році Інститутом науки і техніки при Манчестерському університеті, показав, що за минулі п’ять років у Великобританії 47 відсотків з 5300 робітників у 70 організаціях стали очевидцями знущань та принижень. У 1996 році Європейський Союз опитав 15 800 мешканців 15 країн-членів ЄС. У результаті дослідження було підраховано, що 8 процентів, тобто 12 мільйонів працівників, терпіли приниження, погрози і знущання.

Хоч би де людина стикнулася із знущанням — чи в школі, чи на роботі — воно завжди пов’язане з використанням сили і бажанням принизити когось. Чому ж люди вдаються до жорстокості? До яких наслідків це призводить? Як захиститися від знущань?

[Примітки]

^ абз. 2 Декотрі імена було змінено.

^ абз. 4 Хоча в статтях говоритиметься здебільшого про чоловіків-кривдників, ті самі принципи можна застосувати і до жінок.

[Рамка на сторінці 4]

Форми знущання

Фізичне знущання. Кривдник виявляє свій гнів тим, що б’є, штовхає, копає жертву або нищить її майно.

Словесне знущання. Особа використовує слова, щоб завдати комусь болю і принизити — обзиває, ображає, безжалісно дражнить.

Плітки. Кривдник поширює злобні плітки. Найчастіше цією зброєю послуговуються дівчата або жінки.

Коли до знущань вдаються жертви. Іноді ті, хто сам страждав від знущань, починають знущатися над іншими. Важке минуле у жодному разі не є виправданням, а лише пояснює причину їхньої жорстокої поведінки.

[Відомості про джерело]

Джерело: «Захистіть себе від знущань» (англ.), Ґісель Лайва, Елесен Мак-Леллен та Сінді Седдон.