У полоні золотої сльози

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ДОМІНІКАНСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ

НЕ ПОМІЧАЮЧИ небезпеки, що чигає попереду, мурашка метушливо біжить по стовбурі дерева. Раптом одна лапка, а за нею й інші грузнуть — і мурашка опиняється у полоні медоподібної смоли дерева. Наступна золота крапелька повністю поглинає комашку. Втекти неможливо. Зрештою липка маса разом з мурашкою падає на землю. Дощові потоки відносять ув’язнену комаху в річку, де мул стає її вічним спочинком. Минуть тисячоліття, і мурашку віднайдуть, причому виявиться, що вона чудово збереглася в отій золотій сльозі. Смола перетворилась на бурштин — один з найкоштовніших скарбів людства.

Що нам відомо про бурштин? Чи комахи та мінерал, який став для них гробницею, можуть щось розповісти про далеке минуле? Чи мають вони ключ до відтворення давно вимерлих форм життя?

Золото півночі

Уже тисячі років людей інтригує таємниче походження бурштину та його тепла золота краса. Крім того, цей мінерал, здається, має незвичайні властивості! Приблизно 600 року до н. е. грецький вчений Фалес помітив, що коли бурштин натерти тканиною, то він притягуватиме пір’я або маленькі шматочки соломи. Ця «незвичайна властивість» полягає в тому, що у мінералі виникає статична електрика. До речі, у деяких мовах слово «електрика» походить від грецького слова електрон, що в перекладі означає бурштин. Понад дві тисячі років пізніше англійський лікар Вільям Гілберт виявив, що, крім бурштину, статична електрика може з’являтися ще й в інших речовинах.

Приблизно у 54—60 роках н. е. римський імператор Нерон доручив одному офіцеру дізнатися, звідки походить цей дорогоцінний мінерал. Подорожуючи на північ, офіцер знайшов те місце — узбережжя Балтійського моря, і привіз сотні кілограмів бурштину. У Римі янтар шанували за його красу і, як  гадали, здатність захищати від лиха. До того ж бурштин входив до складу ліків та різних мазей. За розповідями римського історика Плінія, цей мінерал вважався настільки цінним, що вирізьблена з нього статуетка була дорожчою, ніж здоровий раб!

Ранні цивілізації північної Європи обмінювали бурштин (який часом називали золотом півночі) на золото, мідь та інші товари з півдня. У середньовічній Європі торгівля янтарем і його обробка перебували під суворим наглядом Тевтонських лицарів, які на той час повернулися з хрестового походу. Того, хто нелегально видобував бурштин, карали смертю.

Тим часом на острові Кіслейа, що у Карибському морі (тепер Домініканська Республіка й Гаїті), індіанці-таїно також віднайшли бурштин. Коли 1492 року Колумб уперше потрапив на Кіслейа, він подарував молодому вождю острова низку блискучого бурштинового намиста. За переказами, мореплавець був здивований, коли у відповідь отримав черевики, прикрашені намистинами бурштину!

Що таке бурштин?

Бурштин з Домініканської Республіки — це скам’яніла смола вимерлого виду широколистого тропічного дерева. Деякі споріднені види, наприклад дерево, яке тут називають ріжковим, все ще можна побачити в регіоні Карибського моря, а також у Центральній та Південній Америці. Проте види, які найбільш схожі на старожитнє домініканське «бурштинове дерево», ростуть лише у Східній Африці. Щодо янтарю з балтійського регіону в Європі, то він походить зі смоли хвойних дерев.

Як утворюється бурштин? Передусім кора дерева пошкоджується: відламується гілка, на стовбурі з’являється надріз або ж на дерево нападають жуки-деревоточці. Щоб «залікувати» рану, на поверхню просочується в’язка смола. Комахи або інші маленькі істоти, які, на жаль, потрапляють у смолу, зрештою топляться у ній. На відміну від соку дерева, що складається з води й поживних речовин, у склад смоли входять такі сполуки, як терпени, спирт і складні ефіри. Ці хімічні сполуки, здається, діють як сикативи та антибіотики. Вони бальзамують «законсервованих» комах і рослини. За сприятливих умов у навколишньому середовищі смола поволі твердне і перетворюється у бурштин, зберігаючи своїх в’язнів непошкодженими протягом тисячоліть. Отже, бурштин — це скам’яніла смола стародавніх дерев.

Добування захованого скарбу

Хоча янтар можна побачити по всьому світі, існує тільки близько 20 регіонів, багатих на його поклади, і тому добування тут є прибутковим. На даний час більшість бурштину видобувають на узбережжі Балтійського моря Східної Європи, у Домініканській Республіці та в деяких частинах Мексики.

Видобування бурштину — це нелегке завдання. Багато вчених вважає, що для того,  аби смола перетворилась на бурштин, вона зазвичай має лежати під землею у вологій глині чи піщаній породі. Чимало копалень Домініканської Республіки містяться у високих, пересічених місцевостях, вкритих буйним субтропічним лісом. Туди можна дістатись лише пішки чи на ослі стрімкими гірськими стежками.

Деякі копальні — це широкі глибокі ями. Проте інші мають форму вузьких тунелів завдовжки 200 метрів. Оскільки машини й вибухові речовини можуть пошкодити бурштин, видовбувачі повинні ретельно відламувати твердий пісковик і важку глину вручну, використовуючи долота, кайла й лопати. Часто єдиним освітленням для працівників є свічки.

Від жорсткого камінця до блискучої коштовності

Після того як видовбувач очистив бурштин від породи, він роздивляється його на яскравому світлі, миє та зчищає тверду кірку лише з одного кінця. Потім він змочує цю частину олією, щоб заглянути всередину. Він шукає включення — скам’янілі хребетні тварини, комахи та інші органічні речовини, які може містити мінерал. У домініканському бурштині комаха трапляється лише в одному зі 100 шматочків. А в балтійському — тільки раз на 1000. Частково це тому, що балтійський бурштин зазвичай тьмяний, у той час як понад 90 відсотків домініканського є прозорим.

Бурштин старанно сортують за розміром, формою, кольором і вмістом. Більшість шматків цього мінералу, тисячі яких видобувають із землі щотижня,— маленькі. Але не всі. Один шматок домініканського бурштину може важити коло 8 кілограмів! З маленьких шматочків без включень виготовляють ювелірні вироби, а найкоштовніші — відкладають для приватних колекцій або музеїв.

Найчастіше бурштин має тепло-жовтий і золотий відтінки. Щомісяця у Домініканській Республіці видобувають також кілька шматочків голубого бурштину. Зелений янтар ще рідкісніший. Вважають, що колір залежить від хімічного складу смоли та мінералів у довколишньому ґрунті.

О́брази стародавнього лісу

Через свої унікальні властивості бурштин та його «полонені» пережили пишну тропічну екосистему, з якої вони походять. Органічна речовина більшості викопних решток затверділа, тобто її початкова структура перетворилась у мінерал. Проте бурштин сам по собі є органічною речовиною, так само як будь-які тварини або рослини, які він може містити. Якщо янтар прозорий, його античні скарби можна вивчати й фотографувати у трьох вимірах, не завдаючи при цьому їм шкоди. Тому бурштин називають золотим вікном у минуле, оскільки він містить інформацію не лише про комах і малих хребетних тваринок,  але й про рослини та клімат, в якому існували давно щезлі екосистеми.

Які включення найцінніші? Чимало залежить від погляду колекціонера. Любителі бурштину називають найдорожчі включення трьома скарбами. Це скорпіони, ящірки й жаби. Оскільки вони більші й міцніші, ніж багато комах, чимало з них могло легко звільнитися від полону смоли. Ті, хто все ж потрапив у пастку, зазвичай дуже малі або, можливо, були ослаблені через хворобу чи поранені хижаками. Наскільки часто трапляються такі знахідки? Дуже рідко! Згідно з підрахунками одного колекціонера, за весь цей час було віднайдено лише 30—40 скорпіонів, 10—20 ящірок і 8, 9 жаб. Ці включення справді дуже цінні. У 1997 році знайшли шматок домініканського бурштину, який містив маленьку жабку. Його оцінено у понад 50 000 доларів.

Деякі вчені більше захоплюються іншими видами включень. Оскільки комахи, як правило, потрапляють у пастку блискавично, багато шматків бурштину є наче миттєвим відбитком стародавньої історії. Можна помітити поведінку комах, приміром, якогось хижака та його здобич. Певні екземпляри янтарю, що містять яйця, личинку, кокон павука з зародком або новонароджених павуків, дозволяють вченим вивчати етапи розвитку комах. В одному шматку бурштину, який зберігається у музеї в Штутгарті (Німеччина), було виявлено стародавню колонію з 2000 мурашок.

З включень можна потрохи визбирувати інформацію і про флору стародавнього лісу. Квіти, гриби, мох, листя і насіння, які зберіг бурштин, допомагають визначити багато стародавніх рослин та дерев. Учені навіть цілком впевнені, що у той час теж існували фігові дерева, хоча жодного листочка чи гілочки так і не знайдено. Чому ж вони тоді впевнені? Тому що у бурштині виявили кілька видів ос, котрі живуть лише на інжирі. Отже розумно припустити, що у лісі росли фігові дерева.

Відтворення минулого?

Декілька років тому створили популярний кінофільм на основі припущення, що динозаврів можна було б відтворити лише на основі фрагментів ДНК крові цих гігантських тварин, яку знайшли в комарі всередині бурштину. Багато вчених сумніваються, що це можливо. Усі живі організми мають свою ДНК із закодованою інформацією, яка визначає їхні успадковані особливості. І хоча за допомогою наукових експериментів вдалось відновити маленькі фрагменти ДНК деяких комах та рослин, знайдених у бурштині, однак ці експерименти не змогли відтворити самих вимерлих створінь.

Відновлені ДНК не лише пошкоджені, але й неповні. За певними оцінками, відтворені фрагменти, мабуть, становлять менше однієї мільйонної загальної інформації генетичного коду організму. Процес повного відтворення цього коду можна порівняти з відновленням книжки на тисячу сторінок з одного заплутаного неповного речення *.

Хоч би як там було, ідея про клонування динозавра знову розпалює інтерес до бурштину. Нині в музеях по всьому світі з’явилися виставки бурштину. У Світовому музеї бурштину в Санто-Домінго (Домініканська Республіка) відвідувачі можуть користуватися інтерактивними дисплеями, а також вивчати бурштин за допомогою потужних мікроскопів. У майстерні музею вмілі ремісники перетворюють необроблений мінерал у гарні ювелірні вироби, а екземпляри зі скам’янілостями всередині стають у їхніх руках коштовними експонатами.

Уже протягом багатьох століть бурштин зачаровує людей. Сьогодні янтар цінують за його теплоту і незбагненну красу. Також він дає нам цінну інформацію про минуле.

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 17]

Всередині бурштину знаходять різноманітних комах, а також жаб.

[Ілюстрації на сторінці 18]

Маленькі шматочки бурштину перетворюють у гладенькі клейноди.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 17]

Комахи в бурштині на сторінках 2, 16 і 17 та прикраси на сторінці 18: Cortesía Museo Mundo de Ambar, Santo Domingo RD - Foto Gianfranco Lanzetti; жаба на сторінці 17: Cortesía Museo Mundo de Ambar, Santo Domingo RD e Nelson Fulgencio - Foto Gianfranco Lanzetti