Цукрова тростина — гігантський злак

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В АВСТРАЛІЇ

ЩО МИ робили б без цукру? Було б перебільшенням сказати, що ми не прожили б без нього, але багато страв змінилися б надзвичайно. Рідко хто обходиться без цукру на щодень, тому цукрове виробництво розвинуте по всьому світі.

Цукрову тростину вирощують мільйони людей на Кубі й в Індії, в Бразилії та Африці. Колись цукрове виробництво займало одне з перших місць у світовій промисловості, бо було найпоширенішою і найприбутковішою її галуззю. Можна сказати, що не багато інших рослин вплинули на світ так сильно, як цукрова тростина.

Хочете дізнатися більше про цю незвичайну рослину? Тоді рушаймо разом до австралійського штату Квінсленд. Хоча там збирають небагато цукрової тростини, проте ефективно обробляють землю і застосовують агротехніку вирощування, завдяки чому цей штат став одним з провідних експортерів цукру-сирцю на світовому ринку.

У країні цукрової тростини

Повітря тут гаряче і вологе. Під палючим тропічним сонцем розкинулося поле стиглої цукрової тростини. Велика машина, подібна до комбайна, що збирає пшеницю, повільно просувається між високими стебелинами, зрізає їх і складає збоку в причіп. Зі зрізаних рослин починає витікати сік і солодкий густий запах наповнює повітря. Так дорогоцінний сік цього дивовижного злаку починає подорож з поля до цукерниці на вашому столі.

У недалекому минулому в Австралії урожай тростини збирали вручну. В багатьох країнах так роблять і досі. Уявіть собі. Спітнілі збирачі зрізають стебелини і рядами поволі просуваються полем. Навдивовижу синхронно вони однією рукою беруть стебла в жмути і рвучко тягнуть на одну сторону. «Шших-жжих! Шших-жжих!» Це енергійно змахуючи сильними руками, збирачі відрубують мачете стебелини біля самої землі. Їх складають в акуратні сніпки і йдуть далі. Щораз більше країн поступово відмовляється від цього методу, впроваджуючи механізований спосіб збирання врожаю.

В Австралії цукрову тростину вирощують переважно на прибережній смузі 2100 кілометрів завдовжки, більша частина  якої розташована паралельно до Великого Бар’єрного рифу. (Дивіться статтю «На Великому Бар’єрному рифі» у «Пробудись!» за 8 червня 1991 року, англ.). Повітря тут цілий рік гаряче і вологе,— саме те, що любить цукрова тростина. Її вирощуванням займається приблизно 6500 чоловік здебільшого на малих сімейних фермах, що розкидані по узбережжю, як виноградні грона на лозі.

Проїхавши досить велику відстань, бачимо вдалині «цукрове» місто центральної частини Квінслендського узбережжя — Бандаберг. З невеличкого узвишшя перед нами відкривається дивовижна картина: скільки око сягає — хвилюється море цукрової тростини! Яке ж воно барвисте! Тростина різної зрілості утворила на полях мозаїку кольорових клаптиків — яскраво-зелених і золотистих, що де-не-де перемежовуються малими шоколадно-коричневими ділянками землі під паром.

Найхолодніший місяць року тут — липень. У цю пору починається збір і обробка врожаю, що триватиме до грудня, поки тростина поступово дозріває. Нам не терпиться побачити, що відбувається з нею на цукровому заводі. Але перш ніж піти туди, варто довідатися дещо про саму цукрову тростину. Отже першу зупинку робимо на дослідній фермі. Тут виводять нові сорти і розробляють способи поліпшення обробки цукрової тростини і підвищення її врожайності.

Походження і вирощування

На дослідній фермі люб’язний агроном з радістю розказав нам дещо про цукрову тростину та пояснив, як вона росте. Цукрова тростина походить з вологих лісів Південно-Східної Азії та Нової Гвінеї. Це гігант родини злакових, до якої належать і звичайна трава, і зернові, і бамбуки. Завдяки фотосинтезу в листі цих рослин накопичується цукор. Тростина відрізняється тим, що в солодкому соці її волокнистих стебелин цукор збирається у величезній кількості.

Цукрова тростина була широко відома ще у стародавній Індії. Там 327 року до н. е. писарі армії Александра Македонського помітили, що місцеві мешканці «жували дивовижну очеретину, в якій саме по собі, без участі бджіл, утворюється щось схоже на мед». Ця культура дуже швидко поширилась у XV сторіччі, коли інтенсивно досліджувались і освоювалися нові землі. Тепер існують тисячі сортів цукрової тростини, а її щорічний врожай у понад 80 країнах становить близько мільярда тонн.

У більшості країн садіння цукрової тростини надзвичайно трудомісткий процес. Живці роблять із зрілих стебел 40 сантиметрів  завдовжки; зрізають їх і садять у борозни на відстані 1,5 метра одне від одного. Кожен саджанець виростає у гроно, яке має 8—12 стебелин. Вони дозрівають 12—16 місяців. Моторошно буває йти полем, щільно порослим тростиною. Стебелини і густе листя 4 метри заввишки. Що це шарудить? Вітер? А може змія чи якийсь гризун? Про всяк випадок ліпше вийти на відкрите місце!

Проводяться пошуки способів боротьби зі шкідниками і хворобами, які уражають цукрову тростину. Чимало вже досягнуто, хоч не завжди експерименти приносили позитивні результати. Наприклад, 1935 року для того щоб винищити надокучливого шкідника, у північному Квінсленді стали розводити жабу агу. На жаль, цим жабам смакували не стільки шкідливі жучки, скільки інша їжа, якої було дуже багато, і вони самі перетворились на шкідників, розселившись по всій північно-східній Австралії.

Спалювати врожай до жнив?

Увечері того ж дня ми з подивом спостерігали, як місцевий фермер підпалює своє поле стиглої тростини. За лічені секунди маленьке поле перетворилось на суцільне полум’я, що своїми язиками лизало нічне небо. Підпалюючи тростину, фермери знищують непотрібне листя та все, що може перешкоджати під час збору врожаю і подрібнення стебелин. Однак останнім часом цей видовищний захід проводять дедалі рідше. Застосовують так званий збір зеленої тростини. Завдяки цьому методу поліпшується якість урожаю, а на полі залишається шар мульчі, який захищає ґрунт від бур’янів і ерозії.

Хоч у багатьох країнах цукрову тростину все ще збирають вручну, вже частіше на поля виходять величезні тростинозбиральні машини. Ці чудовиська сунуть між високими стеблами тростини, зрізають їхню верхню частину і, усунувши листя, ріжуть на дрібні шматки, які вже можна піддавати обробці на цукровому заводі. Одна людина, важко працюючи, збирає в середньому лише 5 тонн стебел за день, а тростинозбиральна машина — не менше 300 тонн. Урожай цукрової тростини знімають декілька років поспіль,  після чого продуктивність рослин падає і поле засаджують наново.

Зрізану тростину треба якнайшвидше обробити, адже цукор в стеблах швидко псується. Щоб прискорити процес доставки врожаю на цукровий завод, між ним і районами вирощування цукрової тростини у Квінсленді прокладено 4100 кілометрів трамвайних ліній з вузькими рейками. Дуже мальовничо виглядають мініатюрні локомотиви, що возять десятки вагонів, щільно навантажених цукровою тростиною.

На заводі

Цікаво побувати на цукровому заводі. Перше, що тут побачиш — ряди вагонів з тростиною, які чекають на розвантаження. Величезні різальні машини подрібнюють стебла тростини, а вальцьові преси віджимають з волокон цукристий сік. Залишки волокон, або жом, висушують і використовують як паливо на заводі. Надлишки продають виробникам паперу і будівельних матеріалів.

Потім з отриманого соку видаляють домішки й отримують очищений концентрований сік. Домішки, або шлам, додають у добрива. Іншим побічним продуктом — мелясою, доповнюють комбікорми та використовують як сировину для виготовлення рому й етилового спирту. Різноманітність застосування цукрової тростини й ефективність цукрового виробництва справляє неабияке враження.

Сік з тростини згущують, випарюючи надлишок води, і кристалізують. Коли кристали цукру виростуть до потрібних розмірів, їх відокремлюють і висушують. Так отримують сирий жовтий цукор. Після очищення він перетворюється на білий, саме такий, як стоїть на наших столах.

Можливо, після цієї захопливої і повчальної екскурсії по країні цукрової тростини чай або кава будуть для вас трохи солодшими. Тим, у кого діабет, звичайно, варто відмовитись від цукру і вживати його замінник.

На нас безумовно справила враження різносторонність і майстерність Того, хто задумав таку цікаву рослину, як цукрова тростина, і наділив цього гіганта серед злаків можливістю рости у великій кількості!

[Рамка на сторінці 22]

З буряка чи з тростини?

Цукор отримують з двох найпоширеніших у світі культур: принаймні 65 відсотків цукру у світі видобувають з цукрової тростини, решту 35 відсотків — з цукрових буряків. Цукрову тростину культивують здебільшого у тропіках, а буряк вирощують там, де холодніше,— у Східній і Західній Європі та в Північній Америці. Цукор з буряка за своїм складом не відрізняється від цукру з тростини.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Перед збором врожаю цукрову тростину підпалюють.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Тростинозбиральна машина. Трактор тягне причіп.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 21]

Усі фото на 21—24 сторінках: Queensland Sugar Corporation