Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Щорічник Свідків Єгови 2015

 ДОМІНІКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА

Проповідування продовжується

Проповідування продовжується

Служіння місіонерів під забороною

Після того як на діяльність Свідків Єгови наклали заборону, для них почалися буремні часи. «Зали Царства позакривали, а проповідування заборонили,— розповідала місіонерка Алма Парсон.— Чимало наших дорогих братів зносили випробування та зазнавали страждань». Їх звільняли з роботи та ув’язнювали. Попри це Алма з приємністю згадувала: «Багато-багато разів було очевидним, що Єгова веде і захищає нас своєю сильною рукою». Тож, покладаючись на сильну руку Творця, вісники й далі проповідували підпільно.

 У ті часи Свідкам не дозволяли проводити зібрання. Ось що розповідав Леннарт Джонсон: «Брати збиралися потайки групками в приватних будинках і вивчали статті з “Вартової башти”, надруковані на мімеографі. Усі вони дуже цінували духовну підтримку, котру Єгова надавав через ці невеликі групки».

Рой і Хуаніта Брант разом з іншими місіонерами залишались у країні під час заборони

Хоча уряд Домініканської Республіки щораз більше стежив за Свідками і цькував їх, це не залякало вісників. 15 вересня 1950 року у зверненні до президента Домініканської Республіки міністр внутрішніх справ і поліції Унгрія написав: «Ми неодноразово викликали до нашої установи містера Лі Роя Бранта та інших директорів угруповання Свідків Єгови й заохочували їх припинити поширювати в цій Республіці свою пропаганду, адже цим вони порушують закон. Щодня ми отримуємо повідомлення з різних куточків країни про те, що вони таємно продовжують вести свою пропаганду, нехтуючи розпорядженням уряду». Своє звернення Унгрія завершив рекомендацією депортувати «іноземних директорів» Свідків Єгови.

Присутність місіонерів додає сил

Наприкінці 1950 року Домініканську Республіку відвідали брати Норр і Геншель. Після їхнього візиту деяких місіонерів призначили до Аргентини, Гватемали та Пуерто-Рико, а дехто, знайшовши роботу, залишився в Домініканській Республіці. Наприклад, Рой Брант працював у компанії  з виробництва електроенергії, інші влаштувались вчителями англійської мови. У «Щорічнику за 1951 рік» зазначалося: «Те, що місіонери залишилися в країні, а не виїхали, додало сил вірним послідовникам Господа, які пізнали від них правду. Усі захоплювалися сміливістю місіонерів, котрі завзято виконували свою працю».

Присутність місіонерів у країні додавала сил вірним послідовникам Господа

Дороті Лоренс, як й інші місіонери, викладала англійську та проводила біблійні вивчення із зацікавленими. Ця ревна сестра допомогла кільком особам пізнати правду.

Віддані служителі Єгови завжди знаходили можливість свідчити, хоча за ними постійно стежили. Інколи вони брали лише кілька сторінок з публікацій і ховали їх у кишеню сорочки або в сумку з продуктами, щоб не викликати підозри. Звіт про служіння нагадував список продуктів. Замість книжок, брошур, журналів, повторних відвідин і годин служіння брати вказували продукти, як-от: папаї, боби, яйця, капусту та шпинат. Копії «Вартової башти», зроблені на мімеографі, називали маніоком, поширеною в тій території рослиною.

 Праця навчання продовжується

16 червня 1954 року Рафаель Трухільйо уклав конкордат з Ватиканом, який надавав особливі привілеї священикам римо-католицької церкви в Домініканській Республіці. На той час діяльність Свідків була під забороною вже приблизно чотири роки. Все ж у 1955 році в країні налічувалося 478 вісників. Чому в цей нелегкий час відбувався такий ріст? У «Щорічнику за 1956 рік» пояснювалось: «Секрет нашої сили — це дух Єгови. Брати зберігали єдність, зміцнювались у вірі та мужньо йшли вперед».

У липні 1955 року президенту Трухільйо надіслали офіційного листа зі всесвітнього центру. У ньому була викладена детальна інформація щодо позиції нейтралітету Свідків, а також містилося прохання «зняти заборону зі Свідків Єгови та Біблійного і трактатного товариства “Вартова башта”». Чи це принесло позитивні результати?