Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

Щорічник Свідків Єгови 2015

 ПРОПОВІДУЄМО І НАВЧАЄМО ПО ВСІЙ ЗЕМЛІ

Європа

Європа
  • КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 47

  • НАСЕЛЕННЯ: 741 311 996

  • КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 1 611 036

  • КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 847 343

Екскурсія до Залу Царства

Фінляндія. Учні четвертого класу на екскурсії у Залі Царства

Інес з Фінляндії, яка вчиться у четвертому класі, довідавшись, що на уроці релігії будуть вивчати про Свідків Єгови, відразу вирішила запросити увесь свій клас до Залу Царства. Ця ідея сподобалась і вчительці, і однокласникам.

Наступного тижня 38 учнів поїхали велосипедами до Залу Царства, який був приблизно  за 5 кілометрів від школи. До них приєдналися ще дві вчительки та директор школи. Гостей радо зустріли двоє братів і троє сестер. Під час невеликого частування учні розпитували про зал, про Свідків і про те, що відбувається на зібраннях. Побачивши бібліотеку, діти поцікавилися: «Що у вас там?» Хтось, дивлячись на слова річного вірша з Матвія 6:10, запитав: «А чому на стіні написано шість поділити на десять?»

Оскільки ця школа бере участь у проекті з боротьби зі знущаннями, брати показали гостям з нашого сайту анімацію на дошці «Пам’ятай, що тільки так ти здолаєш задирак». Вони теж ознайомили їх з іншими рубриками на сайті та включили одну з пісень Царства. Цей візит тривав майже годину.

Екскурсія дуже сподобалася директору, вчителям та учням. До того ж директора зацікавив наш веб-сайт, адже, на його думку, матеріали з нього можна використовувати на уроках релігії. Також директор зрадів, дізнавшись, що брати готові зробити екскурсію й іншим класам. І вже наступного дня вчителька ще одного класу зв’язалася зі Свідками і домовилась про візит.

Вона знайшла скарб на сміттєзвалищі

Крістіна з Румунії не вміла ні читати, ні писати, оскільки не ходила до школи. Вона жила в злиднях і заробляла на життя, збираючи на смітниках бляшанки та пластикові пляшки. Одного дня, коли Крістіна порпалась у смітті, її увагу привернули біблійні публікації з яскравими малюнками, на яких були зображені щасливі обличчя. Вона подумала: «Десь на світі мусять бути такі люди». Їй стало цікаво, про що йдеться у цих публікаціях, тож  вона попросила знайомих прочитати їх для неї. Крістіна дуже засмутилася через те, що люди викидають у сміття літературу, яка ґрунтується на Божому Слові. Вона і далі збирала на смітниках наші брошури, буклети та журнали. Деякі з них були цілими, а деякі — порвані на шматки. Щоб розуміти ці публікації, вона навчилась читати.

 Згодом Крістіна познайомилася зі Свідками, які розпочали з нею біблійне вивчення. Вона була щаслива, що Єгова притягнув її до себе завдяки публікаціям, які інші люди викидали у сміття. Крістіна з радістю набуває біблійних знань і ходить на зібрання. Але найбільше щастя їй приносить те, що тепер вона отримує нові журнали, книжки та брошури у Залі Царства і їй не потрібно шукати їх на смітнику. Крістіна знайшла справжній скарб на сміттєзвалищі.

«Лісове» вивчення Біблії

Німеччина. Маргрет проводить біблійне вивчення у лісі

Щоранку Маргрет з Німеччини ходить на прогулянку зі своїм собакою до лісу. «Я стараюсь заговорювати з перехожими,— каже вона.— І, якщо вони не поспішають, я звертаю їхню увагу на Біблію».

Одного дня Маргрет зустріла 70-літню жінку, яка теж гуляла з собакою. У них зав’язалася мила розмова, і жінка сказала, що молиться до Бога та щодня читає Біблію. Відтоді вони кожен день бачилися в лісі та спілкувалися на духовні теми. Якось жінка запитала Маргрет: «Звідки ви стільки знаєте про Біблію?» Тож Маргрет пояснила, що є Свідком Єгови.

Хоча наша сестра не один раз пропонувала жінці домашнє біблійне вивчення, та відмовлялася, однак їхнє спілкування продовжувалося. Пройшло ще кілька місяців, і Маргрет знову запропонувала біблійне вивчення. Тоді жінка зізналася, що боїться вивчати, адже чоловік, з яким вона живе, не любить Свідків Єгови.

 Наступного разу Маргрет взяла із собою до лісу Біблію та книжку «Чого вчить Біблія» і, побачивши ту жінку, сміливо промовила: «Цього разу я хочу запропонувати вам не домашнє, а “лісове” біблійне вивчення». Зі сльозами на очах жінка охоче погодилась, і тепер шість разів на тиждень вони навчаються в лісі. Іноді через погодні умови чи ранню або пізню пору їм доводиться вивчати під парасолею чи з ліхтариком.

Згоду сприйняли як відмову

Сестра, на ім’я Дельфіна, з Болгарії вивчала Біблію з Іриною. Жінці дуже подобалося вивчення, і вона регулярно ходила на зібрання. Проте її чоловік не хотів, аби вона спілкувалась зі Свідками. Він перевіз родину до маленького села у Швеції. Так Ірина втратила зв’язок зі Свідками. Якось вона зустріла двох піонерок, Александру і Ребеку. І, оскільки Ірина не розмовляла шведською, сестри дали їй прочитати біблійну звістку болгарською з брошури «Добра новина для людей з усіх народів». Потім з допомогою цієї брошури вони поцікавились, чи хотіла б Ірина отримувати літературу болгарською мовою, і та впевнено похитала головою зліва направо. Тож сестри зрозуміли, що правда не цікавить її, і пішли.

Згодом Александра пригадала, що через кілька днів до них приїжджає Лінда, сестра зі Швеції, яка служить у Болгарії. Вона подумала, що Ірину, можливо, зацікавить правда її рідною мовою. Коли приїхала Лінда, то Александра відразу запросила її на візит до Ірини. Під час зустрічі Ірина розповіла, що кожного вечора благає Єгову, аби Свідки продовжили з нею вивчати Біблію. Ірина постійно носить  книжку «Чого вчить Біблія» болгарською, сподіваючись зустріти на вулиці Свідків. Як же зраділа Ірина, дізнавшись, що тепер зможе отримувати біблійну літературу рідною мовою!

Лінда поцікавилася, чому сестри після першого візиту дійшли висновку, що Ірина байдужа до правди, і Александра відповіла, що зрозуміли це з того, як вона похитала головою. Усміхнувшись, Лінда пояснила, що жести в Болгарії дещо відрізняються: на знак незгоди болгари схвально кивають головою, а виражаючи згоду, хитають головою зліва направо, ніби відмовляються. Сьогодні Ірина вчить шведську і продовжує набувати знання з Біблії. Як саме? Дельфіна вивчає з нею рідною болгарською мовою через відеозв’язок.

Добрий приклад батька

Хеміма з Іспанії виростала в правді, але у сім років її життя кардинально змінилося. Мама Хеміми більше не хотіла бути Свідком Єгови і розлучилася з батьком. У тринадцятилітньому віці Хеміма теж перестала спілкуватися зі Свідками і відмовилась від духовної допомоги батька.

У підліткові роки дівчина належала до різних соціальних і політичних рухів, які виборювали «справедливість» для простих людей. Згодом вона втратила роботу і її батько, якого звали Домінго, запросив Хеміму працювати разом з ним маляром.

Якось під час роботи батько запропонував Хемімі біблійне вивчення. Донька відмовилась, але сказала, що дасть йому знати, якщо це колись її зацікавить. На роботі Домінго слухав аудіозаписи Біблії та журналів, а Хеміма, одягнувши навушники, слухала поп-музику.

 У листопаді 2012 року Домінго, який одружився вдруге, отримав запрошення на Біблійну школу для подружніх пар. Хеміму вразило те, що її батька на два місяці запрошують на таке навчання, після якого він, залишивши все, поїде туди, куди його призначать. Тоді вона зрозуміла, що правда дуже важлива для батька, і захотіла довідатись чому.

Дівчина стала слухати батькові аудіозаписи, і в неї виникли запитання. А одного дня, коли Домінго фарбував стіни на драбині, донька сказала: «Пригадуєш, я обіцяла, що, коли буду готова вивчати Біблію, дам тобі знати. Так ось, я готова».

Як же батькові було приємно почути це! У січні 2013 року вони почали вивчати двічі на тиждень. Хоча в квітні Домінго разом з дружиною поїхав на школу, він продовжував вивчення через відеозв’язок. Батько запросив Хеміму на випуск, і їй дуже сподобалася програма. А 14 грудня 2013 року Хеміма охрестилася.

Вона каже: «Єгова постійно виявляв до мене терпеливість, і я впевнена, що він ніколи не переставав вірити в мене. Він подарував мені те, чого я не змогла знайти у світі,— правдивих друзів. Завдяки всесвітньому братству я ще більше ціную безмежну любов Єгови».

Повага до поліцейських сприяє свідченню

Василь вже багато років служить у Бетелі в Росії. Коли 30 березня 2014 року він свідчив неподалік філіалу з пересувним стендом, біля нього зупинилася поліцейська машина. З неї вийшов поліцейський та попросив припинити своє служіння, оскільки через це скаржаться сусіди. Інший поліцейський  став записувати їхню розмову на відео. Василь вирішив послухатися і не встрявати в суперечку. У цей час кілька перехожих зупинилися і стали спостерігати за тим, що відбувається. Василь пішов, але через два дні попросив дозволу зустрітися з начальником поліції. Під час зустрічі Василь подякував начальнику за важливу для громадськості працю поліції і за те, що два дні тому його підлеглі ввічливо обійшлися з ним. Почувши це, начальник звернувся до свого помічника: «За 32 роки служби я ще не чув, щоб хтось дякував нам за нашу працю!» Упродовж подальшої розмови Василь пояснив, що наша проповідницька діяльність цілком законна. Тоді начальник запитав, чому Василь, знаючи, що не порушує закону, послухався поліцейських і пішов. Василь відповів: «З поваги до поліцейських. Уявіть, як би це виглядало, якщо б в присутності людей я став звинувачувати їх у тому, що вони не знають закону». Така відповідь дуже вразила начальника і його помічника. Вони запевнили Василя, що в майбутньому не буде жодних проблем зі свідченням із стендом.