Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Щорічник Свідків Єгови 2016

 ІНДОНЕЗІЯ

Філіал у небі

Філіал у небі

Офіси на 31-му поверсі

У 2008 році найвища кількість вісників в Індонезії становила 21 699 осіб. Філіал, який збудували ще за часу заборони, був уже замалим і розташовувався в незручному місці. Тож стала очевидною потреба у будівництві більшого філіалу ближче до Джакарти.

 Приблизно через два роки брати знайшли дуже незвичайне місце для нового філіалу. Вони придбали тридцять перший поверх у найсучаснішому 42-поверховому хмарочосі з офісними приміщеннями, що неподалік від центру Джакарти. Також брати купили 12 поверхів у сусідньому будинку, щоб розселити понад 80 бетелівців, і п’ятиповерховий будинок для різних відділів Бетелю.

Житлові кімнати займають 12 поверхів

Над реконструкцією цих приміщень працювали служителі-будівельники з різних країн та місцеві підрядчики. Наглядач будови Даррен Берг розповідає: «Єгова неодноразово допомагав нам вирішувати, здавалося, нездоланні проблеми. Наприклад, ми хотіли встановити найсучасніше устаткування для очищення стічних вод, але місцева влада була незнайома з такою технологією, тому не дала нам дозволу. Тоді тамтешній брат, який був інженером, звернувся з нашою справою до одного високопосадовця. І той відразу задовольнив наше прохання, оскільки цілковито довіряв рекомендаціям брата».

«Ми більше не ховаємося. Сьогодні люди знають, хто такі Свідки Єгови, і розуміють, що наша діяльність у цій країні продовжуватиметься»

Присвячення нового філіалу відбулося 14 лютого 2015 року. Промову присвячення виголосив член Керівного органу Ентоні Морріс. «Тепер наш філіал розташований в престижному районі поряд з провідними компаніями Індонезії,— каже член комітету філіалу Вінсент Вітанто Іпіккусума.— Ми більше не ховаємося. Сьогодні люди знають, хто такі Свідки Єгови, і розуміють, що наша діяльність у цій країні продовжуватиметься».

Комітет філіалу (зліва направо): Буді Сентоса Лім, Вінсент Вітанто Іпіккусума, Лотар Міханк та Хідеюкі Мотої

 «Служіння тут — це справжнє свято!»

За останні роки до Індонезії переїхало чимало Свідків з усього світу. «Вісники, які готові служити там, де є більша потреба, роблять важливий внесок у служіння в таких країнах, як наша,— пояснює Лотар Міханк.— Їхній досвід, зрілість і запал є дуже цінні для зборів. Крім того, вони допомагають нам бути більш вдячними за міжнародне братство». А що спонукало цих братів і сестер переїхати? І як вони влаштувалися на новому місці? Ось що розповідає дехто з них.

Вісники, які переїхали до Індонезії

1. Джанін і Дан Мур

2. Менді і Стюарт Вільямс

3. Кейсі і Джейсон Гіббс

4. Марі (спереду справа) і Такахіро Акіяма (ззаду справа)

Джейсон і Кейсі Гіббс зі США кажуть: «Зі “Щорічника” ми дізналися, що Індонезія — це одна з країн, в якій на одного вісника припадає найбільша кількість жителів. Наші друзі, котрі служать у місцевості, де є більша потреба, сказали нам, що в Індонезії великий потенціал для росту. Тож ми зателефонували до тамтешнього філіалу і нас скерували на Балі. У цій країні служіння в англомовному полі тільки починалося, і ми відразу взяли активну участь у ньому. Ми планували прослужити в Індонезії  хоча б рік, а залишилися на три. Люди, яким ми проповідуємо, майже ніколи не чули про Свідків. Яку ж радість нам приносить служіння тут!»

Стюарт і Менді Вільямс, подружжя середнього віку з Австралії, говорить: «Ми мріяли проповідувати людям, які спраглі правди, тому переїхали до Індонезії. У Маланзі (Східна Ява) ми знайшли сотні англомовних студентів університету, які охоче відгукувалися на добру новину. Вони просто в захопленні від сайту jw.org! Важко передати словами, яке чудове тут проповідування».

Такахіро і Марі Акіяма служать піонерами в місті Джок’якарта, що на острові Ява. Вони діляться своїми враженнями: «В Індонезії ми почуваємося затишніше, ніж вдома в Японії. Тутешні люди добрі та ввічливі. Багато хто, особливо молодь, цікавиться іншими релігіями. Одного дня, коли ми служили біля стола з літературою, за п’ять годин нам вдалося розповсюдити приблизно 2600 журналів».

Дан і Джанін Мур, подружжя, яким під 60, кажуть: «Часто у служінні люди збираються довкола нас. Ми усміхаємось до них, і вони усміхаються у відповідь. Ці люди підходять до нас просто з цікавості, яка за мить переростає в справжнє захоплення. Коли зачитуєш вірші з Біблії, дехто питає: “А можна я це запишу?” Біблійна мудрість справляє на них глибоке враження. Ми тут лише рік і шкодуємо, що не приїхали раніше. Ми шукали таку “духовну цілину” і нарешті її знайшли».

Міша і Крістіна Біренс у 2009 році приїхали сюди служити місіонерами, а нині виконують районне служіння. Вони розповідають: «Навіть на острові Мадура в Східній Яві, де живуть найконсервативніші в Індонезії мусульмани, реакція на нашу  проповідницьку працю просто вражає. Остров’яни зупиняють свої автомобілі і просять журнали. Дехто каже: “Я мусульманин, але люблю читати ваші журнали. Можете дати ще кілька і для моїх друзів?” Служіння тут — це справжнє свято!»

Поля побіліли й готові до жнив

У 1931 році, коли до Джакарти прибув Френк Райс, населення Індонезії становило приблизно 60 мільйонів осіб. Нині в Індонезії проживає майже 260 мільйонів, що робить її четвертою найбільшою за кількістю населення країною у світі.

 Кількість Свідків Єгови в Індонезії також неймовірно зросла. У 1946 році після жахіть Другої світової війни в країні було лише десять ревних вісників. А сьогодні тут служить понад 26 000 Свідків. Хіба ж це не свідчить про благословення Єгови? Спомин у 2015 році в Індонезії відвідало 55 864 особи, що вказує на великий потенціал для подальшого росту.

Ісус сказав своїм учням: «Жниво велике, а робітників мало. Тож благайте Господаря жнив, щоб він вислав робітників на свої жнива» (Матв. 9:37, 38). Служителі Єгови в Індонезії діють у згоді з цими словами. Вони рішуче налаштовані важко трудитися заради освячення величного імені Єгови на цих островах (Ісаї 24:15).

Довідатися більше

Як Свідки Єгови пишуть і перекладають свою літературу?

Ми видаємо літературу понад 750 мовами. Чому ми докладаємо таких зусиль?