Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Щорічник Свідків Єгови 2016

 ІНДОНЕЗІЯ

Вони навчилися з гордістю звіщати ім’я Єгови

Вони навчилися з гордістю звіщати ім’я Єгови

У роки заборони індонезійські вісники, виявляючи мудрість, дотримувалися Ісусової поради: «Будьте обережні, як змії, і невинні, як голуби» (Матв. 10:16). Але коли заборону зняли, багато хто мав навчитися звіщати «Боже слово сміливо» (Дії 4:31).

Наприклад, деякі вісники не могли наважитися проповідувати від дому до дому і приділяли увагу лише повторним відвідинам і біблійним вивченням. Хтось не хотів проповідувати мусульманам. Чимало братів і сестер у служінні називали себе християнами, а не Свідками Єгови, і послуговувались іншими перекладами замість «Перекладу нового світу» *. А комусь було шкода розповсюджувати біблійну літературу.

Такий підхід до служіння залишився ще з часів заборони. Крім того, особливістю індонезійської культури є бажання уникати надмірної відвертості та завжди шукати компромісу, а не йти на конфронтацію. Як тамтешнім вісникам вдалося зробити необхідні зміни?

Їм допоміг Єгова через турботливі поради духовно зрілих братів (Еф. 4:11, 12). Наприклад, 2010 року під час візиту до Індонезії член Керівного органу Стівен Летт лагідно заохотив братів проголошувати Боже ім’я, послуговуючись «Перекладом нового світу». Місіонер Міша Біренс каже: «Промова брата Летта справила сильне враження на багатьох вісників. Вони побачили, що їм, як Свідкам Єгови, важливо  вирізнятися серед інших і з гордістю обстоювати Боже слово».

Оскільки мусульмани в Індонезії часто не відрізняють Свідків від релігій загальновизнаного християнства, в індонезійському виданні «Служіння Царству» давались цінні вказівки. Там радилося: «Було б мудро вже на початку розмови сказати людині, що ти є Свідком Єгови... Ми з гордістю представляємо Єгову і хочемо, щоб люди в нашій території знали про його ім’я та наміри». Шінсуке Кавамото, який служить у філіалі в Індонезії, зазначає: «Такий прямий, але водночас тактовний підхід приносить хороші результати. Багатьом мусульманам цікаво довідатись, чим Свідки відрізняються від інших релігій. Завдяки цьому з’являється нагода дати добре свідчення».

Також вісників заохочували розповсюджувати більше журналів «Вартова башта» і «Пробудись!». Координатор комітету філіалу Лотар Міханк пояснює: «Щоб люди ліпше знали нас, їм треба читати наші журнали. Адже журнали пом’якшують “ґрунт” і роблять читачів сприйнятливішими до правди. Чим більше журналів ми розповсюджуємо, тим більше можливостей дізнатися про Єгову ми даємо людям».

Служіння в громадських місцях приносить плоди

У 2013 році індонезійський філіал, отримавши схвалення від Керівного органу, започаткував у країні два нових види служіння: спеціальне служіння у громадських місцях великих міст та проповідування в громадських місцях на території збору. Завдяки цим нововведенням ще більше мешканців Індонезії можуть почути добру новину.

Спершу було встановлено кілька столів з літературою в гіпермаркеті електроніки в Західній  Джакарті. Потім місцеві збори почали проповідувати з пересувними стендами та столами на власних територіях. Через рік по всій Індонезії для служіння в громадських місцях використовували понад 400 таких стендів та столів. Які це принесло результати?

Юсак Уніплейта, старійшина з Джакарти, розповідає: «До початку служіння в громадських місцях наш збір щомісяця замовляв 1200 журналів, через півроку ми стали замовляти 6000 журналів, а тепер ми замовляємо аж 8000! Також ми розповсюджуємо чимало книжок і брошур». У місті Медан (Північна Суматра) невелика група піонерів почала проповідувати зі стендами в трьох місцях. Лише за перший місяць вони розповсюдили 115 книжок та приблизно 1800 журналів. Ще через два місяці майже 60 піонерів у семи різних місцях розповсюдили понад 1200 книжок та 12 400 журналів. «Ці нові методи проповідування дуже подобаються вісникам і розкривають потенціал для духовного росту в Індонезії,— зазначає місіонер Джессі Кларк.— Служіння в громадських місцях приноситиме й далі гарні результати!»

Література мовою серця

Індонезія є одним з найбільш лінгвістично розмаїтих регіонів на землі *. Індонезійська є мовою міжнаціонального спілкування, і нею розмовляє більшість населення. Все ж багато людей спілкується місцевими мовами, які близькі їхньому серцю.

Група, що перекладає тоба-батакською мовою (Північна Суматра)

У 2012 році філіал вирішив визначити потреби цієї багатомовної території. Том ван Лемпуттен розповідає: «Ми почали перекладати дванадцятьма місцевими мовами, якими розмовляє приблизно 120 мільйонів індонезійців. Коли вийшов перший буклет  яванською, його перекладачі не могли стримати сліз радості. Нарешті вони мають духовну поживу своєю рідною мовою!»

Однак більшість зборів і далі проводили зібрання індонезійською навіть там, де люди зазвичай розмовляли місцевими мовами. «У 2013 році я зі своєю дружиною Кармен відвідував дводенний конгрес на острові Ніас, що в Північній Суматрі,— пригадує Лотар Міханк.— Хоча більшість з 400 присутніх розмовляла мовою ніас, усі промови виголошувалися індонезійською. Тож я порадився з промовцями, і ми зробили оголошення, що завтра програма конгресу буде мовою ніас. Наступного дня зал був переповнений — прийшло аж 600 осіб». Кармен продовжує: «Було очевидним, що присутні слухали програму мовою ніас набагато уважніше, ніж індонезійською. Їм  подобалося чути біблійні істини своєю рідною мовою та розуміти їх».

Свідчення глухій жінці

Навіть люди з вадами слуху в Індонезії можуть «чути» добру новину. З 2010 року індонезійською мовою жестів було видано сім брошур і вісім буклетів. Крім того, філіал організував курси для вивчення мови жестів. У двадцяти чотирьох класах навчалося понад 700 братів і сестер. Нині 23 збори та групи, програма зібрань яких проводиться мовою жестів, надають духовну допомогу майже трьом мільйонам осіб з вадами слуху в цій країні.

Сьогодні у перекладацькому відділі є 37 перекладацьких груп. Ці 117 перекладачів і 50 вісників, які дбають про їхні потреби, служать у 19 місцях по всій Індонезії.

^ абз. 2 Повний «Переклад нового світу» індонезійською вийшов у 1999 році. Над ним перекладачі працювали сім років під час заборони. Ще через кілька років стали очевидними інші плоди їхньої невтомної праці — індонезійською вийшла двотомна біблійна енциклопедія «Проникливість у суть Святого Письма» і «Бібліотека Товариства “Вартова башта”» на компакт-диску.

^ абз. 2 В Індонезії існує 707 живих мов, а в її східного сусіда, Папуа — Новій Гвінеї, налічується аж 838 мов.