Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Щорічник Свідків Єгови 2016

Англія. Брати і сестри радо вітають делегатів міжнародного конгресу

 ПРОПОВІДУЄМО І НАВЧАЄМО ПО ВСІЙ ЗЕМЛІ

Європа

Європа
  • КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ 47

  • НАСЕЛЕННЯ 743 421 605

  • КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ 1 614 244

  • КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ 842 091

Її сприйняли за Свідка

Міжнародний конгрес, який відбувався у Лондоні (Англія), став радісною подією як для місцевих Свідків, так і для міжнародних делегатів. Ендрю та Елізабет прийшли до готелю, щоб вітати гостей з інших країн. Вони побачили у приймальні гарно одягнену жінку. Елізабет подумала, що це сестра, тож підійшла до неї і стала радо обіймати. Помітивши, що жінка здивована,  Елізабет сказала: «Вибачте, я подумала, що ви приїхали на конгрес».— «На який конгрес?» — запитала жінка.

Елізабет вказала на табличку на столі у приймальні, на якій було написано привітання для делегатів конгресу Свідків Єгови. «Як приємно! Невже я схожа на Свідків?» — промовила жінка.

Далі між ними зав’язалася розмова. З’ясувалося, що жінку звати Вів’єн, вона походить з Нігерії і живе за кілька хвилин ходьби від Елізабет. Вів’єн погодилася на вивчення Біблії та запитала, чи можуть вивчати і її діти. Коли Ендрю та Елізабет прийшли до Вів’єн, вона теж радо їх обійняла. Їхня випадкова зустріч у готелі справила позитивне враження на Вів’єн. Ендрю та Елізабет запропонували їй книжку «Чого вчить Біблія», а вона сказала, що вже має таку і читає її разом зі своїми чотирма дітьми. Дізнавшись, що це посібник для безкоштовного домашнього вивчення Біблії, Вів’єн радісно вигукнула: «Тоді розпочинаймо вже!»

Лист від брата з народу ромів

У листопаді 2014 року в Словаччині утворився перший ромський збір. На останньому районному конгресі охрестилася 21 особа з народу ромів, які живуть в одному селі. А Спомин у цьому зборі відвідало 495 осіб. Ось що написав один з новоохрещених братів:

Словаччина. Двоє проповідників Царства з радістю діляться доброю новиною з жінкою з народу ромів

«Я належу до ромів зі словацького села Жегра. Білі люди у нашій місцевості називають нас циганами, вважають брудними і кажуть, що ми  брехуни та злодії. Коли я хотів зайти до церкви, сторож сказав, що мені там не місце і щоб я забирався геть. Можете уявити, як після цього я ставився до білих. У той час Свідки запросили мене до Залу Царства. Я йшов туди з великою недовірою, очікуючи ще одного розчарування. Однак мене вразило те, що перед входом до Залу Царства білий чоловік потиснув мені руку і радо привітав. Під час публічної промови я не міг зосередитися, бо постійно думав, невже таке можливе, що кожен так добре до мене ставиться.

Тієї ночі я не стулив ока, бо весь час обмірковував те, що відбулося в Залі Царства. Тож я вирішив піти туди знову, аби з’ясувати, чи така доброта до мене не була випадковістю. Цього разу всі були ще привітнішими і ставилися до мене як до давнього друга. Відтоді я не пропустив жодного зібрання і невдовзі охрестився. Після хрещення брати і далі ставляться до мене з добротою і виявляють цінування. Часом вони пригощають мене навіть кращою їжею, ніж їдять самі. Я прагну завжди належати до цієї організації і служити Богу Єгові вічно».

Швидка відповідь на молитву

Сестра на ім’я Айсель добиралася автобусом з міста Гянджа до Баку, що в Азербайджані. Вона просила в Єгови дати їй можливість поговорити дорогою з кимось про Біблію. Хоча у квитку було вказане конкретне місце в автобусі, одна жінка наполягла, щоб Айсель сіла біля неї. Айсель почала спілкуватися з сусідкою і поступово перевела розмову на Біблію. Жінка пояснила, що любить Ісуса і хоче більше про нього дізнатися.  Вони обмінялися номерами телефонів та домовились про зустріч. Жінка попросила Айсель, якщо можливо, принести їй Біблію.

Повернувшись до Гянджі, Айсель прийшла до тієї зацікавленої на роботу. Жінка сказала, що має «молитовник» і кожного дня його читає. Сестра була дуже здивована, з’ясувавши, що цим «молитовником» є наша брошура «Щоденне досліджування Святого Письма» за 2013 рік! Тож було розпочато біблійне вивчення. Яка ж Айсель вдячна Єгові за те, що він додав їй сміливості свідчити неформально!

Лист вдячності від в’язня

Ось який лист надійшов з Іспанії:

«Перш за все хочу подякувати вам за зусилля, яких ви докладаєте для того, щоб біблійну звістку почули усілякі люди.

Уперше я зустрів Свідків Єгови в Тирані (Албанія) 15 років тому. Я був здивований, що Свідок наважився підійти до нас — групи з десяти озброєних молодиків. Хоча люди боялися нас, він сміливо заговорив з нами про Біблію. Його мужність вразила мене.

Чотири роки тому тут, в Іспанії, у в’язниці мене відвідав інший Свідок і запропонував біблійне вивчення. Я погодився вивчати і відтоді став змінюватися на краще. Я вже не та жорстока агресивна людина, якою був колись. Відтоді мені вдається уникати багатьох неприємностей. Моє життя має зміст, адже я знаю Єгову. Я стараюся жити в мирі з людьми і вже більше року служу неохрещеним вісником.

 Хоча я вже 12 років сиджу у в’язниці, останні чотири роки я почуваюся щасливим і маю внутрішній мир — почуття, незнане мені раніше. За це я щодня дякую Єгові.

Кілька тижнів тому я переглядав деякі відео на сайті jw.org. Мене дуже зворушила історія брата, який сидів у в’язниці в США. Емоційною людиною мене не назвеш, але, дивлячись, які зміни він зробив у своєму житті, я не міг стримати сліз.

Нехай Єгова підтримує вас у намаганнях проповідувати стількома мовами усіляким людям, в тому числі тим, хто перебуває у виправних закладах.

Дуже вам дякую!»

«Я нарешті знайшла душевний спокій»

«Все своє життя я наче плила за течією і відчувала порожнечу. Я намагалася знайти внутрішній спокій, але мені це не вдавалося»,— розповідає 68-річна Фелісіті, яка живе у Швеції. Розчарувавшись у вченнях католицької церкви, вона почала  досліджувати різні релігійні ідеї, аж поки не стала займатися чаклунством та ворожінням.

Не бачачи змісту в житті, Фелісіті почувалася настільки пригніченою, що в неї навіть з’явилися думки про самогубство. «Зі слізьми на очах я голосно благала Бога сказати мені, що я маю робити. Через два тижні хтось тихенько постукав у мої двері. Це був молодий чоловік, який з посмішкою запитав, чи хотіла б я дізнатися, про що говориться в Божому Слові. Тоді я подумала: “Тільки не це! Боже, хіба я просила, щоб до мене прийшли Свідки Єгови?!”»

Хоча спочатку Фелісіті хотіла закрити двері, все ж вона вирішила послухати того молодого чоловіка і зрештою погодилась на біблійне вивчення за допомогою книжки «Чого вчить Біблія». Вона розповідає: «Вивчення допомогло мені подивитись на Біблію по-іншому». На регіональному конгресі, який відбувся у Швеції 2014 року, Фелісіті охрестилась. «Я нарешті знайшла душевний спокій, якого шукала все своє життя»,— каже жінка.