Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Щорічник Свідків Єгови 2016

Бурунді. Нолла показує «Вартову башту» чоловікам, які просили в неї вугілля

 ПРОПОВІДУЄМО І НАВЧАЄМО ПО ВСІЙ ЗЕМЛІ

Африка

Африка
  • КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ 58

  • НАСЕЛЕННЯ 1 082 464 150

  • КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ 1 453 694

  • КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ 3 688 959

Свідчення на мотоциклі

Бенін. Дезіре ділиться доброю новиною зі своїми пасажирами, встановивши на своєму мототаксі аудіоплеєр

На півдні Беніну улюбленим видом транспорту в містах є мототаксі, які називаються земіджанами або земами. Дезіре служить допоміжним піонером. Він встановив на свій зем аудіоплеєр, розташувавши колонки так, щоб звук було добре чути пасажирові. Тож він постійно вмикає записи наших публікацій та біблійних вистав.  Щойно пасажир застрибує на зем, відразу починає уважно слухати ці записи. Багатьох настільки захоплює почуте, що, прибувши на місце призначення, вони не хочуть сходити, поки не дослухають запис до кінця. Дезіре розповідає: «Звичайно, мені б хотілося, щоб вони заплатили і звільнили місце для іншого пасажира, але я розумію, що для них значно важливіше почути добру новину, ніж для мене заробити гроші. До того ж завдяки такому свідченню я розповсюджую багато літератури».

Наполегливість дівчинки винагороджена

Шестирічна Нолла, яка ще не ходить до школи, живе разом з сім’єю у пагористій місцевості Бурунді. Одного дня вони готували щось у пічці на деревному вугіллі. Двоє чоловіків, котрі працювали по сусідству, підійшли і попросили трохи вугілля, щоб розкласти вогнище. У цей час Нолла пильнувала за вогнем, тож вона дозволила чоловікам взяти вугілля. Невдовзі, проходячи біля них, дівчинка побачила, що вони прикурюють від цього вугілля. Це дуже стривожило Ноллу, і вона сказала їм: «Якби я знала, що ви будете розпалювати цигарки від мого вугілля, то ніколи б вам його не дала». Згадавши, що бачила в Залі Царства журнал з цигаркою на обкладинці, Нолла побігла туди і взяла два примірники «Вартової башти» за 1 червня 2014 року, в якій розглядалася тема куріння. Дівчинка дала ці журнали чоловікам і заохотила відразу прочитати їх. Через деякий час вона знову побачила їх і залишила запрошення на  регіональний конгрес. Чоловіки, здивовані наполегливістю дівчинки, відвідали два дні конгресу. Під час обідньої перерви Нолла зустріла своїх знайомих і запросила їх перекусити разом з її сім’єю. Ці чоловіки були настільки вражені побаченим і почутим, що погодилися на вивчення Біблії.

Свідчення у в’язниці

Старійшини з Ліберії поширюють звістку про Царство у державних виправних закладах. Ів, який служить спеціальним піонером у столиці Ліберії, Монровії, розповідає: «В березні троє ув’язнених стали неохрещеними вісниками, і завдяки цьому в Центральній в’язниці Монровії вже не три, а шість вісників». А як вони беруть участь у служінні? «Кожної середи та суботи вони збираються на зустріч для проповідницького служіння,— розказує Ів.— А потім їм дозволяють іти від камери до камери, щоб ділитися біблійною звісткою надії». З багатьма ув’язненими проводиться біблійне вивчення, і вони відвідують зібрання, які проходять у в’язниці. Нещодавно представник філіалу виголосив у цій в’язниці публічну промову для 79 в’язнів. У шести інших в’язницях Ліберії, в яких регулярно проводяться заняття з вивчення Біблії, в’язні також змінюються на краще.

«Ми дуже потребуємо допомоги»

Щоб допомогти зацікавленим у віддалених місцевостях побувати на Спомині, треба  докласти чимало зусиль. Наприклад, народність сан, або бушмени, є корінними жителями південної Африки. Вони вели просте кочове життя та займались мисливством і збиральництвом. У 2015 році Гленн, який служить спеціальним піонером на півночі Намібії, організував проведення Спомину у віддаленому поселенні сан, що розташоване за 270 кілометрів на схід від Рунду. Це був другий Спомин, який там проводився. Обидва рази сільська влада дозволила Свідкам безкоштовно зібратися у приміщенні суду. Попри сильну зливу перед і протягом Спомину на цю подію прийшло 232 особи. Бушмени в цій території розмовляють мовою кве, якій притаманні клацаючі звуки. Промову на Спомині перекладали з англійської на мову кве. Оскільки немає Біблії цією мовою, біблійні вірші, як-от з Ісаї 35:5, 6, пояснювали за допомогою кольорових слайдів. Ось що розповідає Гленн, який проводить у цій території чимало плідних біблійних вивчень: «Упродовж останніх двох років я приїжджаю сюди раз на місяць. Кілька днів я живу тут у наметі. Люди не роблять швидкого поступу через мовний бар’єр та великі відстані. Тож ми дуже потребуємо допомоги. Коли минулого року я звернувся до сільської влади з проханням про приміщення для Спомину, тамтешній посадовець запропонував нам звести у майбутньому власний будинок для поклоніння. Він сказав, що громада виділить землю і побудує споруду за власні кошти! Усе, що від нас вимагається,— це прислати “пастора”, або принаймні вивчити на пастора одного з них».

Намібія. Двоє вісників проповідують жінці з племені хімба