Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Щорічник Свідків Єгови 2014

 СЬЄРРА-ЛЕОНЕ І ГВІНЕЯ

1915—1947 Початок росту (Частина 1)

1915—1947 Початок росту (Частина 1)

 Світло правди починає сяяти

Добра новина досягла Сьєрра-Леоне в 1915 році, коли місцеві жителі привезли з Англії біблійну літературу. Того ж року десь у липні до Фрітауна приїхав 31-річний Альфред Джозеф, перший охрещений служитель Єгови, який походив з Гайани (Південна Америка). Альфред охрестився 1915 року в Барбадосі (Вест-Індія). Його як машиніста локомотива скерували за контрактом на роботу до Фрітауна. Альфред оселився у містечку залізничників у Клайнтауні, що приблизно за три кілометри від історичного бавовняного дерева, і відразу почав проповідувати своїм співпрацівникам.

Уже наступного року до Альфреда приїхав Леонард Блекмен, колишній співробітник з Барбадосу. Саме його мама, Ельвіра Г’юїтт, познайомила Альфреда з правдою. Леонард жив по сусідству з Альфредом. Вони стали регулярно разом обговорювати Біблію та розповсюджувати біблійну літературу серед друзів і зацікавлених.

Альфред і Леонард чітко бачили, що поля Фрітауна «пополовіли та готові до жнив» (Ів. 4:35). У 1923 році Альфред написав листа до всесвітнього центру в Нью-Йорку. У ньому було сказано: «Чимало людей тут цікавляться біблійною правдою. Чи ви можете прислати когось, хто б подбав про них і організував проповідницьку працю в Сьєрра-Леоне?» Незабаром прийшла відповідь: «Когось пришлемо!»

Біблійний Браун з дружиною Антонією

 «Через кілька місяців в суботу пізно ввечері мені зателефонували,— пригадує Альфред.

— Це ви писали до Товариства “Вартова башта” і просили прислати проповідників?

— Так,— відповів я.

— Тож прислали мене,— почув я у відповідь.

Це телефонував Вільям Браун. Він разом з дружиною Антонією та маленькою донечкою щойно приїхав до Фрітауна і зупинився в готелі “Гейнфорд”.

Вранці, коли ми з Леонардом проводили наше щотижневе вивчення Біблії, у дверях з’явилася висока постать. То був Вільям Браун. Він настільки любив правду, що захотів вже наступного дня виголосити публічну лекцію на біблійну тему. Ми відразу орендували Меморіальний зал Вільберфорса, найбільший зал у Фрітауні, і запланували першу з чотирьох публічних лекцій на вечір у четвер.

 Наша невеличка група почала активно запрошувати людей: ми подали оголошення в газету, розповсюджували листівки із запрошенням та розповідали про цю подію. Ми не знали, як відгукнуться місцеві жителі, але згодом виявилося, що хвилювання були даремними. Зал заповнився вщерть. Прийшло близько 500 осіб, у тому числі чимало священиків Фрітауна. Важко передати словами, яку радість це нам принесло».

Під час годинної лекції брат Браун зачитував багато віршів з Біблії і з допомогою діапроектора показував їх на екрані. У своєму виступі він неодноразово повторював: «Це каже Біблія, а не Браун». Присутні були в захопленні, вони аплодували після кожної думки. Їх вражали не так ораторські здібності Брауна, як переконливі докази з Божого Слова. Один студент духовної семінарії вигукнув: «Містер Браун добре знає свою Біблію!»

1930 рік

Біблійні лекції Брауна розворушили все місто, і натовпи людей приходили послухати їх. У неділю знову зібрався повний зал, цього разу на промову «До пекла й назад». Вислухавши її, чимало ревних парафіян вирішило покинути свої церкви.

На четверту і останню з цієї серії лекцію, яка називалась «Міліони з людей тепер жиючих ніколи не помруть», теж зійшовся великий натовп. Один мешканець Фрітауна пригадує: «Церкви мусили скасувати вечірні богослужіння, бо всі парафіяни пішли на лекцію Брауна».

Оскільки Вільям Браун завжди посилався на Біблію, вважаючи її найавторитетнішим джерелом, люди стали називати його Біблійним Брауном. Це прізвисько було знане по всій Західній Африці. Вільям Браун з гордістю носив його до кінця свого земного шляху.