Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Наслідуймо їхню віру

 РОЗДІЛ 14

Він засвоїв урок милосердя

Він засвоїв урок милосердя

1. Яка дорога чекала на Йону і що він думав про місто Ніневію?

У ЙОНИ було достатньо часу для роздумів. Перед ним лежала довга 800-кілометрова подорож, котра тривала б місяць чи більше. Він мав обрати, якими шляхами йти — короткими і ризикованими чи довшими, проте безпечнішими. Йона наполегливо йшов долинами та долав численні гори. Він мусив оминути велику Сирійську пустелю й перетнути могутню річку Євфрат. Йоні доводилося ночувати серед чужинців у містах і селах Сирії, Месопотамії та Ассирії. Минали дні, а він роздумував про кінцевий пункт своєї подорожі. З кожним кроком тривога Йони зростала, адже він усе ближче підходив до Ніневії — міста, якого так боявся.

2. Як Йона зрозумів, що йому не втекти від доручення Єгови?

2 Проте Йона розумів — цього разу він мусить виконати свою місію, адже раніше він уже пробував утекти від виконання того, що доручив Бог. У попередньому розділі ми читали, що Єгова терпеливо навчав Йону: Бог навів на море шторм і чудом врятував його за допомогою величезної риби. Через три дні риба викинула з себе Йону на берег. Цей випадок навчив Йону смиренності, і він сповнився благоговійним страхом (Йони, розділи 1, 2).

3. Яку рису виявив Єгова у стосунках з Йоною і яке постає запитання?

 3 Коли Єгова вдруге наказав Йоні піти до Ніневії, пророк покірно вирушив у подорож на схід. (Прочитайте Йони 3:1—3). Проте чи навчився Йона найважливішого уроку з усього, що сталося? Єгова виявив до Йони милосердя, не дозволивши йому потонути. Крім того, Бог не покарав Йону за його непослух і дав йому другий шанс. Чи спонукало все це Йону бути милосердним до інших? Недосконалим людям важко виявляти цю рису. Подивімось, чого можна навчитися з історії Йони.

Звістка осуду і несподіваний відгук

4, 5. Чому Єгова назвав Ніневію великим містом і чого це навчає нас про Єгову?

4 Єгова дивився на Ніневію зовсім інакше, ніж Йона. У Біблії написано: «Ніневія була місто велике-превелике» (Йони 3:3). У своїй розповіді Йона, цитуючи слова Єгови, тричі називає Ніневію «великим містом» (Йони 1:2;  3:2; 4:11). Чому воно було великим, або важливим, для Бога?

5 Стародавня Ніневія — одне з перших міст, які Німрод заснував після потопу,— була справжнім мегаполісом. До нього, очевидно, входило ще кілька інших міст. Щоб перетнути його, потрібно було йти три дні (Бут. 10:11; Йони 3:3). Величні храми, могутні стіни та інші споруди Ніневії, мабуть, справляли на когось сильне враження, проте не на Єгову. Найбільше він цінував людей. Як на ті часи, Ніневія мала дуже численне населення — понад 120 000. І хоча мешканці міста робили багато зла, Єгова не був байдужим до них. Він любить людей і впевнений, що кожен, якщо захоче, може розкаятись і поводитись правильно.

Йона побачив, що Ніневія є величезним містом, сповненим лиходійства

6. а) Чому Йона, увійшовши в Ніневію, злякався? (Дивіться також примітку). б) Чого ми вчимося про Йону з того, як він проповідував?

6 Коли Йона нарешті ввійшов у багатолюдну Ніневію, то, мабуть, ще більше злякався *. Він ішов цілий день, наближаючись до центру метушливого мегаполіса, і шукав підхожого місця, щоб виголошувати свою звістку. Як він мав це робити? Чи довелося Йоні вивчити ассирійську мову? Чи, може, Єгова чудесним способом наділив його здатністю розмовляти нею? Про це нам невідомо. Можливо, Йона послуговувався перекладачем. Втім, одне ми знаємо напевне: його звістка була простою і навряд чи виклика́ла захоплення. Він казав: «Ще сорок день,— і Ніневія буде зруйнована» (Йони 3:4). Йона проголошував цю звістку сміливо і наполегливо. Він виявляв надзвичайну мужність і віру — риси, котрі сьогодні, як ніколи раніше, потрібні християнам.

Йонина звістка була простою і навряд чи виклика́ла захоплення

7, 8. а) Як ніневітяни відгукнулися на проповідування Йони? б) Що зробив цар Ніневії, почувши Йонині слова?

7 Своїми словами Йона привернув увагу ніневітян. Він, безумовно, готувався до агресивної реакції, проте сталося щось несподіване — люди прислухались до його  звістки. Вона поширювалась, наче вогонь, і невдовзі ціле місто обговорювало передречений Йоною вирок. (Прочитайте Йони 3:5). Багаті і бідні, сильні і немічні, молоді і старі — усі розкаялись. Вони почали постити. Новина про це дуже швидко долетіла до царя.

Щоб проповідувати в Ніневії, Йоні потрібні були відвага й віра

8 Правителя Ніневії також охопив благоговійний страх: він встав зі свого трону, зняв царські шати, одягнувся у верету, як і його піддані, та навіть «сів на попелі». Таке щире каяття серед народу спонукало царя і його вельмож видати спеціальну постанову. Кожен повинен був носити верету і навіть покрити нею домашню худобу *. Цар смиренно визнав, що його народ чинив зло і насилля. Крім того, він висловив сподівання, що правдивий Бог змилосердиться, побачивши їхнє каяття. Цар сказав: «Може Бог... відвернеться з жару гніву Свого,— і ми не погинемо» (Йони 3:6—9).

9. Які сумніви висловлюють критики стосовно ніневітян, але звідки ми знаємо, що їхні погляди хибні?

9 Деякі критики сумніваються, що ніневітяни могли так швидко розкаятись. Але біблеїсти зауважують: їхня реакція цілком зрозуміла, адже тим стародавнім народам була притаманна забобонність та емоційність. Крім того, сам Ісус Христос згадував про розкаяння ніневітян. (Прочитайте Матвія 12:41). Він добре знав, про що говорить, адже в часи Йони перебував у небі і міг спостерігати за всім, що відбувалося (Ів. 8:57, 58). Тож не варто думати, ніби люди, хоч би якими грішними вони здавалися нам, ніколи не розкаються. Лише Єгова здатен бачити те, що є в людському серці.

Боже милосердя і людська непоступливість

10, 11. а) Як Єгова сприйняв каяття ніневітян? б) Чому ми впевнені, що Єгова правильно до них поставився?

10 Як Єгова сприйняв каяття ніневітян? Згодом Йона написав: «Побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї  злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив» (Йони 3:10).

11 Чи це означає, що Бог помилився, вирішивши покарати Ніневію? Ні. Біблія каже, що справедливість Єгови досконала. (Прочитайте Повторення Закону 32:4). Він перестав гніватись на ніневітян, адже побачив, що ті змінилися і карати їх недоречно. Це була слушна нагода виявити їм милосердя.

12, 13. а) Як Єгова виявив розсудливість, гнучкість і милосердя? б) Чому Йонине пророцтво не було фальшивим?

12 Єгова зовсім не схожий на суворого, холодного і навіть жорстокого Бога, яким його часто представляють релігійні лідери. Навпаки, він розсудливий, гнучкий і милосердний. Коли Бог вирішує покарати злих, він спочатку попереджає їх через своїх земних представників. Бог прагне, щоб грішники вчинили так само, як ніневітяни — розкаялись і змінились (Єзек. 33:11). Своєму пророкові Єремії Єгова сказав: «Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та вигубити, та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому» (Єрем. 18:7, 8).

Бог прагне, щоб грішники розкаялись і змінились, як це зробили ніневітяни

13 Чи було Йонине пророцтво фальшивим? Зовсім ні, адже воно здійснило свою мету — застерегло грішників. Ніневітяни чинили зло, але потім змінились. Якби вони повернулися до колишніх злих доріг, то знову стягнули б на себе Божий осуд. Пізніше саме так і сталося (Соф. 2:13—15).

14. Як Йона зреагував на те, що Єгова змилосердився над Ніневією?

14 Як зреагував Йона, коли в призначений для знищення час нічого не відбулося? У Біблії сказано: «Було це для Йони на досаду, досаду велику, і він запалився» (Йони 4:1). Коли після цього Йона звернувся до Бога, його молитва звучала як докір. Йона казав, що ліпше йому було б залишитись удома. Він говорив, що від самого початку знав, що Єгова не покарає Ніневії. Йона навіть наводив це як виправдання того, чому він спочатку втік до Таршішу. Потім пророк просив смерті, кажучи, що для нього краще померти, ніж жити. (Прочитайте Йони 4:2, 3).

15. а) Чому Йона розчарувався та озлобився? б) Як Єгова поставився до Йони?

 15 Що так непокоїло Йону? Він проголошував ніневітянам звістку осуду. Мешканці міста повірили словам пророка, і знищення не прийшло. Можливо, Йона боявся, що тепер люди насміхатимуться з нього й називатимуть фальшивим пророком. Хоч би як там було, Йона не радів з того, що люди покаялись і що Єгова виявив до них милосердя. Йона дозволив, аби ним повністю заволоділи гіркота і жаль до себе. Його гордість була уражена. Проте милосердний Бог усе таки бачив щось добре в цьому засмученому чоловікові. Єгова не покарав Йону за зухвалість, а спонукав його замислитись, поставивши таке запитання: «Чи слушно ти запалився?» (Йони 4:4). Що відповів Йона? Біблія про це не згадує.

16. У чому дехто може не погоджуватися з Богом і чого ми вчимося з прикладу Йони?

16 Не спішімо засуджувати Йону за його поведінку. Варто пам’ятати, що недосконала людина часом може не погоджуватися з Богом. Дехто вважає, ніби Єгова повинен запобігати тому чи іншому лихові або швидко виконувати вирок над злими людьми, а навіть уже давно мав покласти край цьому світові. Приклад Йони показує: коли ми не погоджуємося з Богом Єговою, то з часом зрозуміємо, що мав рацію він, а не ми.

Урок милосердя

17, 18. а) Що зробив Йона, вийшовши з Ніневії? б) Як чудо з великою рослиною, котре здійснив Єгова, вплинуло на Йону?

17 Пригнічений пророк вийшов з Ніневії. Однак він не пішов додому, а попрямував на схід, де височіли гори. Йона збудував собі намет і спостерігав за Ніневією. Можливо, він ще плекав надію, що побачить її знищення. Втім, Єгова навчив цього впертого чоловіка милосердя.

18 Бог зробив так, щоб за одну ніч біля намету Йони виросла велика зелена рослина. Прокинувшись, Йона побачив розкішний кущ. Його широке листя давало набагато більшу тінь, ніж жалюгідний курінь пророка. У нього піднявся настрій, і «втішився Йона від цього рицинового куща великою радістю». Можливо, він думав, що це чудо було ознакою Божого благословення і схвалення. Але Єгова не лише хотів захистити Йону від спеки і допомогти  йому позбутися гніву, він прагнув досягти його серця. Тож Бог наслав на рослину черв’яка, і вона загинула. Потім Єгова послав «східнього гарячого вітра», від якого Йона аж почав непритомніти. Пророк знову впав духом і просив у Бога смерті (Йони 4:6—8).

19, 20. Як за допомогою рослини Єгова звернув увагу Йони на хибність його мислення?

19 Єгова ще раз запитав Йону, чи його гнів через загибель великої зеленої рослини був справедливий. Замість того щоб визнати помилку, пророк почав виправдовуватись, кажучи: «Я розсердивсь... слушно, хоч би й умерти». Єгова використав цей випадок, щоб навчити Йону милосердя (Йони 4:9, переклад І. Хоменка).

За допомогою рослини Єгова дав Йоні урок милосердя

20 Бог звернув увагу Йони на те, що той шкодував рослину, яка з’явилася за одну ніч і яку Йона не садив і не зрощував. Тоді Бог запитав: «А Я не змилувався б над Ніневією,— цим великим містом, що в ньому більше  дванадцяти десятисячок люду, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці, та численна худоба?» * (Йони 4:10, 11).

21. а) Який наочний урок Єгова дав Йоні? б) Як розповідь про Йону допомагає нам чесно подивитись на самих себе?

21 Чи ви збагнули суть наочного уроку, який Єгова дав Йоні? Йона жалів кущ, хоча навіть пальцем не поворухнув, щоб його виростити. А Єгова жалів ніневітян, для яких був Джерелом життя та підтримував їх, як і решту своїх земних створінь. Чому ж Йона більше перейнявся одною рослиною, ніж життям 120 000 людей та їхньої худоби? Чи не тому, що дозволив собі розвинути самолюбний склад розуму? Зрештою, він шкодував рослину з корисливих спонук. Хіба його гнів проти Ніневії не був породжений егоїстичним бажанням врятувати свою репутацію? Розповідь про Йону допомагає нам чесно подивитись на самих себе. Ніхто з нас не може сказати, що ніколи не мав корисливих спонук. Тож варто бути вдячними Єгові за те, що він терпеливо навчає нас бути менш самолюбними, більш співчутливими та милосердними, як він.

22. а) Як мудрі настанови Єгови про милосердя вплинули на Йону? б) Який урок усім нам треба засвоїти?

22 Чи Йона засвоїв цей урок? Книга, що носить ім’я цього пророка, завершується запитанням, яке залишилось відкритим. Деякі критики закидають, що Йона так і не відповів на нього. А втім, його відповідь очевидна — нею є сама книга Йони. Про те, що її написав Йона, свідчить чимало доказів. Тільки уявіть, що відчував пророк, коли повернувся до рідного краю і почав описувати все, що з ним трапилося. Літній чоловік, який став мудрішим і смиреннішим, з жалем похитує головою, розповідаючи про власні помилки, неслухняність і вперте небажання виявити милосердя. Безумовно, Йона прислу́хався до мудрих настанов Єгови і навчився милосердя. А що сказати про нас? (Прочитайте Матвія 5:7).

^ абз. 6 За деякими підрахунками, у дні Йони в столиці Ізраїлю, Самарії, мешкало близько 20—30 тисяч людей. Це менше ніж четверта частина населення Ніневії. Цілком імовірно, що в час свого розквіту Ніневія була найбільшим у світі містом.

^ абз. 8 Така вимога може видаватись дивною, але щось подібне вже траплялося в давнину. Грецький історик Геродот писав, що, оплакуючи смерть улюбленого полководця, стародавні перси використовували в жалобних обрядах домашню худобу.

^ абз. 20 Вислів «не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці» вказує на те, що ніневітяни, наче малі діти, не розуміли Божих норм.