Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА КВІТЕНЬ 2015

Коштовність, знайдена серед сміття

Коштовність, знайдена серед сміття

ЩО ВИ уявляєте, коли чуєте слово «сміття»? Мабуть, усілякий мотлох, від якого йде сморід. І вам навряд чи спаде на думку шукати там щось коштовне, не кажучи вже про щось безцінне.

Однак століття тому саме у такому місці — серед сміття — було знайдено справжній, хоча й не буквальний скарб. Що ж це за скарб? Чому ця знахідка важлива для нас?

НЕСПОДІВАНА ЗНАХІДКА

На початку XX сторіччя Бернард Гренфелл і Артур Гант, вчені Оксфордського університету, побували в Єгипті. Там, серед куп сміття поблизу долини Нілу, вони знайшли чимало папірусних фрагментів. Згодом, у 1920 році, коли вчені працювали над створенням каталогу цих манускриптів, Гренфелл дістав ще й інші фрагменти, які були знайдені в Єгипті. Він придбав їх для бібліотеки імені Джона Райленда, що в Манчестері (Англія). Але обоє чоловіків померли, не закінчивши роботи над каталогом.

Колін Робертс, інший учений з Оксфордського університету, завершив розпочату ними справу. Коли він упорядковував фрагменти, то натрапив на клаптик папірусу розміром 9 на 6 сантиметрів. На його здивування, папірус містив знайомі йому слова, написані від руки грецькою мовою. З одного боку були слова з Івана 18:31—33, а з іншого — уривки 37 і 38 віршів. Учений зрозумів, що знайшов безцінний скарб.

СКІЛЬКИ Ж ЙОМУ РОКІВ?

Робертс здогадувався, що цей клаптик папірусу дуже давній. Але наскільки? Щоб з’ясувати це, він за допомогою методів палеографії * порівняв його стиль написання зі стилями написання інших датованих стародавніх манускриптів. Так він зміг визначити приблизну дату його появи. Проте Робертс хотів знати точно. Тому він сфотографував цей фрагмент і надіслав фото трьом ученим, котрі досліджували тексти папірусів, попросивши їх визначити його вік. Якого висновку вони дійшли?

Дослідивши стиль написання і штрихи, троє вчених зійшлися на думці, що фрагмент був написаний у першій половині другого століття н. е.— усього через кілька десятиліть після смерті апостола Івана. Палеографія, звичайно, не є абсолютно надійним методом датування манускриптів, і деякі вчені вважають, що цей текст міг бути написаний у другому столітті, однак пізніше. Все ж цей клаптик папірусу був і залишається найдавнішим з усіх наявних рукописів Християнських Грецьких Писань.

ПРО ЩО СВІДЧИТЬ ПАПІРУС РАЙЛЕНДА

Чому цей уривок з Євангелія від Івана такий важливий для тих, хто цінує Біблію? На це є принаймні дві причини. Передусім форма фрагмента проливає світло на те, наскільки перші християни цінували Писання.

Чому цей уривок з Євангелія від Івана такий важливий для тих, хто цінує Біблію?

У другому столітті н. е. були поширені дві форми книги — сувій і кодекс. Сувій — це рулон  склеєних або зшитих листів папірусу чи пергаменту. При потребі його можна було згорнути або розгорнути. У більшості випадків текст наносили лише з одного боку сувою.

А от невеличкий фрагмент, знайдений Робертсом, списаний з обох боків. Це вказує на те, що він, швидше за все, був частиною кодексу, а не сувою. Кодекс складався із зігнутих навпіл та прошитих по згину аркушів пергаменту або папірусу і формою нагадував книжку.

Чим кодекс був кращим за сувій? Перші християни були проповідниками доброї новини (Матвія 24:14; 28:19, 20). Вони поширювали біблійну звістку всюди: у домах, на ринкових площах і вулицях (Дії 5:42; 17:17; 20:20). Тому їм було зручніше носити невеликі за розміром кодекси з текстами Писань.

Крім того, з кодексу зборам та окремим християнам було легше робити копії Писань. Так Євангелія переписувалися знову і знову, що, без сумніву, сприяло швидкому поширенню християнства.

Папірус Райленда з обох боків

Папірус Райленда свідчить про те, що оригінальний біблійний текст дійшов до нас без змін. І це друга причина, з якої він має для нас таке велике значення. Фрагмент містить усього кілька віршів з Євангелія від Івана, але вони практично не відрізняються від того, що ми нині читаємо у своїх примірниках Біблії. Отже, папірус Райленда показує, що Біблія не змінилася, хоча неодноразово переписувалась.

Звичайно, папірус Райленда, що містить уривки з Євангелія від Івана,— це лише один з численних фрагментів і манускриптів, які доводять, що оригінальний текст Біблії переданий точно. У своїй книжці «Біблія як історія» (англ.) Вернер Келлер підсумовує: «Ці давні [манускрипти] найбільш переконливо спростовують усі сумніви щодо точності й достовірності тексту, який ми сьогодні читаємо в наших Бібліях».

Щоправда, християни ґрунтують свою віру не на археологічних знахідках. Вони впевнені, що «усе Писання натхнене Богом» (2 Тимофія 3:16). Усе ж дуже приємно, коли безцінні скарби давнини підтверджують те, що вже віддавна каже Біблія: «Слово Єгови триває вічно» (1 Петра 1:25).

^ абз. 8 Згідно зі «Словником української мови», «палеографія — це дисципліна, яка вивчає зовнішній вигляд і письмо стародавніх рукописів». З плином часу стиль написання змінюється. Такі зміни допомагають визначити вік манускрипту, якщо його написання порівняти з написанням інших точно датованих документів.

Довідатися більше

Чи в Біблії точно описано Ісусове життя?

Розгляньте факти про євангельські оповіді та найдавніші відомі нам рукописи.

Біблія непідвладна часу

Дізнайтеся, що загрожувало існуванню Біблії. Як той факт, що вона збереглася донині, доводить, що Біблія — це особлива книга?