Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

Вартова башта  |  серпень 2014

 НАСЛІДУЙМО ЇХНЮ ВІРУ | ЙОСИП

«Послухайте... про той сон»

«Послухайте... про той сон»

ЙОСИП з тугою дивиться на схід. Як же він хоче втекти від каравану і щодуху бігти геть! Десь там, недалеко за пагорбами, у Хевроні, його рідний дім. Звечоріло. Його батько, Яків, напевно, готується відпочивати і нічого не підозрює, що сталося з улюбленим сином. Але Йосип вже не зможе повернутися до свого старенького батька, і, мабуть, більше ніколи його не побачить. Купці поганяють верблюдів і пильнують за Йосипом, простуючи прокладеним шляхом, що веде на південь. Тепер Йосип — їхня власність, тому з нього не зводять очей. Для купців юнак є дорогим товаром, подібним до їхнього цінного вантажу — пахучої смоли та ароматичних олій. У далекому Єгипті вони зможуть дуже вигідно продати цього невільника.

Очевидно, Йосипу не більше 17 років. Уявімо, як він, примружившись, дивиться на захід, де над Великим морем сонце хилиться до обрію. Він розмірковує про своє зламане життя і досі не може повірити, що рідні брати хотіли його вбити, а потім продали в рабство. Йосип, напевно, ледь стримує сльози. Він навіть не здогадується, що́ його чекає в майбутньому.

Йосип утратив свободу, але зберіг віру

Як Йосип опинився в такій скруті? І чого ми можемо навчитися з прикладу віри цього молодого чоловіка, якого переслідували і відкинули його рідні?

СКЛАДНІ СІМЕЙНІ СТОСУНКИ

Йосип виростав у дуже великій сім’ї, де, на жаль, не було щастя і єдності. Біблійна розповідь про родину Якова яскраво показує, до яких гірких наслідків призводить багатошлюбність. Така форма шлюбу була загальноприйнятою в тогочасному світі, і Бог допускав її серед свого народу, аж поки його Син не встановив наново одношлюбності, початкової норми для сімейного устрою (Матвія 19:4—6). В Якова було принаймні 14 дітей, що народилися від чотирьох жінок: двох дружин, Лії та Рахілі, і їхніх служниць, Зілпи і Білги. Від самого початку Яків кохав прекрасну Рахіль. Він ніколи не мав таких почуттів до Лії, старшої сестри Рахілі, з якою його обманом змусили одружитися. Між двома жінками розгорілося люте суперництво та заздрість, які передалися і їхнім дітям (Буття 29:16—35; 30:1, 8, 19, 20; 37:35).

 Рахіль довгий час була безплідною, але зрештою народила сина, Йосипа. Яків «любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости» (Буття 37:3). Згадаймо епізод, коли Яків із сім’єю йде назустріч своєму братові Ісаву, котрий хоче його вбити. Яків дуже переживає за життя Рахілі та Йосипа, тому ставить їх у найбезпечнішому місці — позаду всіх своїх домашніх. Цей нелегкий день, мабуть, назавжди закарбується в пам’яті хлопчика. Уявімо, як він уранці пильно спостерігає за своїм літнім, але повним сил та енергії батьком, і не може зрозуміти, чому той шкутильгає. Як же дивується Йосип, довідавшись про причину: його батько боровся вночі з могутнім ангелом! Навіщо? Яків хотів отримати благословення від Бога. Єгова винагородив Якова і дав йому ім’я Ізраїль. Цим іменем буде називатися цілий народ! (Буття 32:23—32). З часом Йосип дізна́ється, що сини Ізраїля стануть прабатьками племен цього народу!

Пізніше маленький Йосип зазнає́ в житті страшного удару: він раптово втрачає найдорожчу людину. Його мама помирає, народивши Веніямина, молодшого брата Йосипа. Яків дуже сумує через таку тяжку втрату. Уявімо, як він з ніжністю витирає сльози з Йосипових очей і потішає синочка надією, яка колись принесла потіху його дідусеві, Аврааму. Наскільки ж сильно, мабуть, зворушує Йосипа те, що в майбутньому Єгова поверне до життя його маму! Напевно, це спонукує Йосипа ще сильніше любити великодушного «Бога... живих» (Луки 20:38; Євреїв 11:17—19). Після смерті Рахілі, Яків не припиняє виявляти ніжні почуття до своїх двох хлопчиків, яких вона йому народила (Буття 35:18—20; 37:3; 44:27—29).

Таке особливе ставлення розпестило би чи зіпсувало багатьох дітей, але Йосип перейняв від батьків чимало добрих рис, а також розвинув сильну віру і гостре почуття справедливості. У 17-річному віці він пасе отари і коли допомагає деяким старшим братам, то бачить їхні погані діла. Чи відчуває він спокусу це приховати, щоб здобути прихильність братів? Можливо, але Йосип чинить правильно і про все розповідає батькові (Буття 37:2). Мабуть, після цього мужнього вчинку батько ще більше цінує свого улюбленого сина. Який чудовий приклад для юних християн! Коли ви відчуваєте спокусу приховати серйозний гріх вашого брата, сестри чи, скажімо, друга, то було б мудро наслідувати Йосипа і розповісти про це тому, хто в змозі допомогти порушникові (Левит 5:1).

До того ж ми багато чого вчимося із ситуації в сім’ї Йосипа. Хоча в наш час правдиві християни не живуть у полігамних шлюбах, дехто з них має сім’ю, в якій є нерідні батьки, названі діти і зведені брати й сестри. Кожен  у такій родині може взяти для себе урок: надмірна прихильність або упередження до одного з членів сім’ї руйнують сімейну єдність. Мудрі батьки у зведених сім’ях докладають великих зусиль, щоб запевнити як рідних, так і названих дітей у своїй любові і в тому, що кожен з них обдарований певними здібностями і може сприяти щастю цілої родини (Римлян 2:11).

ПЕРШІ ПАРОСТКИ ЗАЗДРОЩІВ

Яків любив Йосипа більше всіх своїх синів за його вірність і праведність

Йосип мужньо тримається праведності, і, мабуть, за це батько виявляє до нього честь. Він наказує зробити для сина особливий одяг (Буття 37:3). У багатьох перекладах Біблії говориться, що то була смугаста накидка або квітчасте вбрання, але, здається, нема підстав так вважати. Скоріш за все, це розкішний халат, що, очевидно, має довгі рукави і поли. Напевно, подібне вбрання носили знатні люди або вельможі.

Звичайно, Яків дарує халат з найліпших спонук, і Йосипа зворушує такий вияв поваги та любові. Однак через цей розкішний одяг в юнака виникає чимало проблем. Ми знаємо, що він пасе отари, а отже мусить важко працювати. Уявімо, як незручно юному пастуху пробиратися в цьому вбранні крізь хащі, підніматися на скелясті пагорби чи звільняти заблукану овечку з чагарників. Але що найгірше, цей вияв особливої любові Якова позначається на ставленні братів до Йосипа. Як саме?

Біблія дає відповідь: «Бачили його браття, що їхній батько полюбив його над усіх братів його,— і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно» * (Буття 37:4). Не дивно, що в Йосипових братів виникає заздрість. Однак вони чинять немудро, дозволяючи розвиватися цьому згубному почуттю (Приповістей 14:30; 27:4). Чи було таке, що вас поглинала заздрість, коли увагу чи пошану отримували не ви, а хтось інший? Пам’ятайте про братів Йосипа! Заздрість підштовхнула їх до жахливих учинків, про які вони пізніше сильно жалкували. Їхній приклад служить пересторогою для християн і показує, що значно мудріше «радіти з тими, хто радіє» (Римлян 12:15).

Без сумнівів, Йосип відчуває вороже ставлення братів. Чи хочеться йому сховати своє гарне вбрання, коли вони поруч? Можливо. Проте не забуваймо, що Яків подарував цей одяг на знак своєї прихильності та любові. Йосип у свою чергу прагне виправдати батьківську довіру і тому постійно носить цей халат. Приклад Йосипа багато чого нас вчить. Хоча наш небесний Батько завжди безсторонній, він іноді вирізняє деяких своїх вірних  служителів і виявляє до них особливу прихильність. Крім того, він заохочує всіх, хто йому служить, відрізнятися від цього зіпсованого і неморального світу. Подібно як особливе вбрання вирізняло Йосипа, так і поведінка правдивих християн вирізняє їх з-поміж інших людей. Часом це викликає заздрість і ворожість (1 Петра 4:4). Чи було б правильно, якби християнин приховував, що він є служителем Бога? Звичайно, що ні. Християни мають наслідувати Йосипа, який не ховав свого вбрання (Луки 11:33).

ЙОСИПОВІ СНИ

Невдовзі після цього Йосипу сняться два незвичайні сни. У першому Йосип бачить, як він і його брати в’яжуть снопи. Але раптом навколо Йосипового снопа стають снопи його братів і вклоняються йому. У другому сні сонце, місяць та 11 зірок вклоняються Йосипу (Буття 37:6, 7, 9). Що ж він має робити, побачивши ці дивні, вражаючі сни?

Ці сни походять від Бога Єгови і мають пророче значення. Бог хоче, щоб Йосип передав звістку, яка в них міститься. У певному розумінні Йосипу треба зробити те, що пізніше будуть робити всі пророки, коли передаватимуть звістки і присуди Бога його непокірному народу.

Йосип тактовно каже братам: «Послухайте но про той сон, що снився мені». Брати добре розуміють сон, але він їм не подобається. Вони відповідають: «Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?» Далі в біблійній розповіді говориться: «І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його». Коли Йосип розповідає другий сон батькові і братам, то бачить таку саму реакцію. У Біблії написано: «Докорив йому батько його, та й промовив до нього: “Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?”» Проте Яків починає роздумувати над цими словами. Чи, бува, не Єгова передає свої звістки юнакові? (Буття 37:6, 8, 10, 11).

Йосип не перший і не останній служитель Єгови, якому доручено передати пророчу звістку, що не сподобається людям і навіть викличе в них відверту ворожість. Найяскравішим прикладом серед таких служителів є Ісус. Він сказав своїм послідовникам: «Якщо переслідували мене, будуть переслідувати й вас» (Івана 15:20). Християни будь-якого віку можуть почерпнути багато цінного з прикладу віри та мужності молодого Йосипа.

ГІРКИЙ ПЛІД НЕНАВИСТІ

Згодом Яків відправляє юного Йосипа в подорож. Він посилає його до старших синів, які пасуть отари неподалік від Сихема, що на півночі. Нещодавно вони нажили собі там затятих ворогів. Тож зрозуміло, що Яків хвилюється за своїх синів і хоче дізнатися про їхні справи. Чи ви можете уявити почуття Йосипа? Він знає, що тепер брати ненавидять його ще більше! Якою буде їхня реакція, коли він прийде до них як представник батька? Хоч би як там було, Йосип слухається Якова і вирушає в дорогу (Буття 34:25—30; 37:12—14).

Ця подорож буде довгою — чотири або п’ять днів шляху. Сихем лежить приблизно за 80 кілометрів на північ від Хеврона. Але в Сихемі Йосипу кажуть, що його брати пішли в Дотаїн, а туди треба простувати ще 22 кілометри на північ. Зрештою Йосип дістається Дотаїна. Брати, побачивши його здалека, спалахують ненавистю і кажуть: «Ось іде той сновидець! А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з’їв його! І побачимо, що буде з його снами». Проте Рувим умовляє їх не вбивати Йосипа, а вкинути його в яму живим. Він думає, що пізніше зможе визволити хлопця (Буття 37:19—22).

Йосип підходить до них, нічого не підозрюючи. Він сподівається, що брати зустрінуть його з миром, натомість вони з люттю нападають на нього! Вони зривають з нього гарне вбрання, тягнуть до порожньої ями, де зазвичай зберігається вода, і штовхають туди. Йосип летить униз! Оговтавшись, він підводиться на ноги, але вилізти з ями ніяк не може. Десь вгорі видніється клаптик неба, а голоси  братів віддаляються все більше і більше. Йосип щосили кличе, благає братів, та все марно. До того ж безсердечні брати починають їсти недалеко від нього. Поки немає Рувима, брати знову збираються вбити Йосипа. Проте Юда вмовляє їх продати юнака мандрівним купцям. Дотаїн лежить неподалік торгового шляху, що веде до Єгипту. Невдовзі на тому шляху з’являється караван ізмаїльтян і мідіянітян. Коли Рувим повертається, справу вже зроблено: Йосипа продали в рабство за 20 шеклів * (Буття 37:23—28; 42:21).

Йосип неухильно тримався праведності, але брати його ненавиділи

І ось, як розповідалося на початку статті, Йосипа ведуть дорогою на південь до Єгипту. Здається, він утратив усе. Його розлучили з рідними, і впродовж наступних років він нічого про них не знатиме. Він не знатиме, який відчай охопить Рувима, коли той повернеться і довідається про підступний вчинок братів; не знатиме, як буде горювати обманутий Яків, коли почує про смерть свого дорогого сина; нічого не знатиме про старенького дідуся Ісака та улюбленого молодшого брата Веніямина, за яким буде дуже скучати. Але чи дійсно Йосип утратив усе? (Буття 37:29—35).

Йосип має те, що брати не змогли в нього забрати. Це віра. Йосип багато знає про свого Бога Єгову, і ніщо не позбавить його віри: ані втрата дому, ані страждання, які він переживе як невільник під час довгої подорожі до Єгипту, ані приниження, якого він зазна́є, коли його продадуть у рабство багатому єгиптянину, на ім’я Потіфар (Буття 37:36). У цих труднощах віра Йосипа і його прагнення мати близькі взаємини з Богом тільки зміцняться. У наступних статтях ми побачимо, як завдяки своїй вірі Йосип зможе ще більше послужити Богові і своїй родині, яка згодом опиниться у скруті. Як же мудро наслідувати приклад віри Йосипа!

^ абз. 15 На погляд деяких дослідників, Йосипові брати думали, що батько зробив цей подарунок, бо вирішив передати їхньому меншому братові право первородства. Вони знали, що Йосип був першим сином улюбленої дружини Якова, на якій він спочатку хотів одружитися. Крім того, Рувим, первенець Якова, мав статеві зносини з наложницею батька, чим обезчестив його і, як наслідок, втратив право первородства (Буття 35:22; 49:3, 4).

^ абз. 25 Біблійна розповідь точно передає навіть цю незначну деталь. Згідно з писемними пам’ятками того періоду, ціна раба в Єгипті складала саме 20 шеклів.