Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА ЧЕРВЕНЬ 2014

Чи ви скуштували хліб життя?

Чи ви скуштували хліб життя?

ВІДВІДУЮЧИ визначні місця старої частини Віфлеєма, туристи дуже зголодніли. Їм хотілося скуштувати якоїсь традиційної їжі. Один із них побачив ресторан, де готують фалафель — суміш з меленого турецького гороху, помідорів, цибулі та інших овочів, яку кладуть у прісний хліб, піту. Смачна закуска підкріпила їх, і вони з новими силами продовжили екскурсію.

Туристи не здогадувались, що, споживаючи цей звичайний хліб, вони наче перенеслися в сиву давнину. Назва Віфлеєм означає «дім хліба», і в тій місцевості хліб виготовляють упродовж тисяч років (Рут 1:22; 2:14). Сьогодні піта є типовим хлібом, який випікають у Віфлеємі.

Майже чотири тисячі років тому трохи південніше від Віфлеєма Авраамова дружина Сарра приготувала з «кращого борошна» «прісні хліби», щоб пригостити трьох несподіваних гостей (Буття 18:6, переклад Філарета). Це борошно, певно, було з полби, різновиду пшениці, або з ячменю. Сарра мала швидко замісити тісто і, ймовірно, випікала його на гарячих каменях (1 Царів 19:6).

Як видно з цієї розповіді, члени сім’ї Авраама самі робили для себе хліб. Оскільки вони вели кочове життя, Сарра і її слуги, мабуть, не могли випікати хліб у печах, як зазвичай це було в її рідному місті Урі. Вона виготовляла борошно з місцевих зернових культур. Це була важка робота, для якої використовували переносний ручний млин або, можливо, ступу і товкач.

Відтоді минуло чотири століття, і Мойсеїв закон заборонив брати в заставу ручний млин, бо так ізраїльтянин «душу взяв би в заставу» (Повторення Закону 24:6). Отже, з погляду Бога, ручний млин був життєво необхідний для сім’ї, тому що без нього вона не могла готувати хліб на щодень. (Дивіться інформацію в рамці  «Як за біблійних часів щодня мололи зерно і випікали хліб»).

ХЛІБ ПІДТРИМУЄ НАШЕ ЖИТТЯ

У Святому Письмі хліб згадується сотні разів, і біблійні письменники часто використовували слово «хліб» як синонім до слова «їжа». Ісус сказав, що служителі Бога можуть з упевненістю просити в молитві: «Дай нам сьогодні хліба на цей день» (Матвія 6:11). Під словом «хліб» мається на увазі їжа взагалі, тож Ісус заохочував нас вірити, що Бог задовольнить наші щоденні потреби (Псалом 37:25).

Проте існує щось значно важливіше за хліб, тобто їжу. «Людина повинна жити не хлібом самим, а кожним словом, що виходить з уст Єгови»,— сказав Ісус (Матвія 4:4). Він говорив про час, коли Бог забезпечував ізраїльтян усім необхідним і вони повністю залежали від нього. Це було незабаром після їхнього виходу з Єгипту. Ізраїльтяни вже приблизно місяць ходили пустельною місцевістю Сінайського півострова, і їхні запаси їжі ось-ось мали закінчитися. Боячись голодної смерті в пустелі, вони почали гірко нарікати: «В єгипетськім краї... ми їли хліба досить» (Вихід 16:1—3).

Дійсно, хліб в Єгипті був дуже смачний, і за часів Мойсея пекарі готували для єгиптян різноманітні види хліба та випічки. Але Єгова аж ніяк не хотів залишити свій народ без  хліба. Він пообіцяв: «Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба». І наступного ранку так і сталося: землю вкрило «щось дрібне, вузькувате [«круповидне», переклад Філарета»]», що виглядало як роса чи паморозь. Коли ізраїльтяни це побачили, то запитали: «Що це таке?» Мойсей відповів: «Це той хліб, що дав вам Господь на їжу». Ізраїльський народ назвав цей хліб «манною» *, і вона підтримувала їхнє життя впродовж наступних 40 років (Вихід 16:4, 13—15, 31).

Спочатку ізраїльтяни, мабуть, були сильно вражені, коли чудом отримали манну. На смак вона нагадувала «тісто в меду», і її було вдосталь для всіх (Вихід 16:18). Але згодом ізраїльтяни почали жалкувати за різноманітною їжею, яку вони їли в Єгипті, і нарікали: «Немає нічого,— тільки манна нам перед очима» (Числа 11:6). А пізніше вони гнівно казали: «Душі нашій обридла ця непридатна їжа» (Числа 21:5). Зрештою «хліб небесний» став для ізраїльтян несмачним і огидним (Псалом 105:40).

ХЛІБ ЖИТТЯ

Подібно до багато чого іншого, хліб часто сприймається як належне. Але Біблія говорить про особливий хліб, котрий не можна зневажати. Його Ісус порівняв до манни, якою знехтували ізраїльтяни. Цей хліб може принести вічні благословення.

«Я — хліб життя,— сказав Ісус своїм слухачам.— Хоча ваші прабатьки їли манну в пустелі, вони все одно померли. А цей хліб походить з неба, щоб кожен їв і не помирав. Я — живий хліб, що зійшов з неба. Хто їстиме такий хліб, житиме повіки, а хліб цей — то моє тіло, і я дам його, щоб світ отримав життя» (Івана 6:48—51).

 Чимало людей, слухаючи Ісуса, не зрозуміли, що слова «хліб» і «тіло» мали символічне значення. Проте Ісусове порівняння було дуже влучним. Буквальний хліб щодня підтримував життя євреїв, так само як манна 40 років підтримувала життя ізраїльтян у пустелі. Хоча манна була Божим даром, вона не давала вічного життя. А жертва Ісуса уможливлює цю нагороду для тих, хто виявляє в нього віру. Він справді «хліб життя».

Можливо, коли ви голодні, то берете скибку хліба. І, мабуть, ви також дякуєте Богові за «хліб... насущний» (Матвія 6:11, переклад І. Огієнка). Зазвичай ми вдячні за смачну їжу, але ніколи не забуваймо, наскільки цінним є «хліб життя» — Ісус Христос.

Як нам показати, що ми, на відміну від невдячних ізраїльтян за днів Мойсея, не сприймаємо цей безцінний хліб як належне? Ісус сказав: «Якщо ви любите мене, то будете виконувати мої заповіді» (Івана 14:15). Виконуючи заповіді Ісуса, ми з радістю споживатимемо «хліб насущний» цілу вічність (Повторення Закону 12:7).

^ абз. 10 Слово «манна», можливо, походить від єврейського вислову «ман гу?», який означає «що це таке?».