Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА СЕРПЕНЬ 2013

 НАСЛІДУЙМО ЇХНЮ ВІРУ | НОЙ

Бог «зберіг [його]... і з ним ще сімох»

Бог «зберіг [його]... і з ним ще сімох»

НАДВОРІ шаліє злива, а в ковчезі Ной та його рідні туляться одні до одних. Там темно, і лише мерехтливий вогник олійної лампи освітлює їхні обличчя з широко розкритими очима. Усі з тривогою слухають, як дощ несамовито барабанить по даху і по стінах ковчега.

Серце Ноя переповнює вдячність, коли він дивиться на дорогих йому людей: свою вірну дружину, трьох міцних синів і невісток. У цю важку пору Ною, мабуть, на душі радісно — поряд з ним ті, кого він дуже любить. Усі вони залишилися живі та здорові. Під заглушливий шум дощу він голосно молиться Богові від імені своєї сім’ї і щиро дякує за порятунок.

Ной мав надзвичайно міцну віру. Саме тому Бог Єгова вирішив захистити всю його сім’ю (Євреїв 11:7). Але чи потрібно було їм виявляти віру, коли почався дощ? Безумовно, віра й далі була їм вкрай потрібна, адже на них чекали важкі часи. Те саме можна сказати і про нас, оскільки ми також живемо у тривожні дні. Отже подивімося, чого нас вчить приклад Ноєвої віри.

«СОРОК ДЕНЬ І СОРОК НОЧЕЙ»

А дощ не припиняється «сорок день і сорок ночей» (Буття 7:4, 11, 12). Вода безперестанку піднімається. Ной став очевидцем того, як Бог Єгова захистив праведних і покарав безбожних.

Потоп поклав край бунту, який вибухнув серед духовних синів Бога. Під впливом егоїстичної поведінки Сатани багато ангелів покинули своє «належне місце проживання» у небі і почали жити з жінками. У них народжувалися гібридні потомки, названі нефілімами (Юди 6; Буття 6:4). Сатана, мабуть, безмірно зловтішався, адже цей бунт ще більше зіпсував вінець земного творіння Єгови — людей.

Вода й далі прибувала, тому бунтівні ангели залишили свої фізичні тіла і повернулися в духовну сферу, назавжди втративши можливість матеріалізовуватися. Вони покинули своїх дружин і потомків, які загинули в Потопі разом з усіма іншими людьми.

Майже за сім сторіч до Потопу, за днів Еноха, Єгова попереджав про те, що знищить злих, безбожних людей (Буття 5:24; Юди 14, 15). З того часу люди стали ще гіршими: вони руйнували землю і наповнювали її насиллям. Але тепер на них прийшло знищення. Чи Ной та його сім’я раділи з цього?

Ні. Не радів і їхній милосердний Бог (Єзекіїля 33:11). Єгова зробив усе можливе, щоб спасти якомога більше людей. Він доручив Еноху проголошувати звістку про прийдешній вирок, а Ною — будувати ковчег. На очах у всіх людей Ной разом зі своєю сім’єю важко працював упродовж десятиліть над цим грандіозним проектом. Більш того, Єгова наказав йому бути «проповідником праведності» (2 Петра 2:5). Подібно як колись Енох, Ной попереджав людей про суд, який мав прийти на цілий світ. Як реагували люди? Згідно зі словами Ісуса, який спостерігав за тими подіями  з неба, люди за часів Ноя «не звертали уваги, поки не прийшов потоп та не змів їх усіх» (Матвія 24:39).

Уявіть, яким було життя Ноя і його сім’ї у перші 40 днів після того, як Єгова закрив двері ковчега. Безперервно періщить дощ, падаючи з великим гуркотом на ковчег, а тим часом у ковчезі восьмеро чоловік займаються буденними справами. Вони дбають одні про одних, доглядають за своєю домівкою і піклуються про тварин. Та раптом величезна споруда здригнулася, захиталася і попливла. Гойдаючись на хвилях, ковчег піднімається й піднімається і «високо стає над землею» (Буття 7:17). Це був дивовижний вияв сили Всемогутнього Бога Єгови!

Ной відчуває глибоку вдячність за порятунок своєї сім’ї і за милосердя Єгови. Бог доручив їм попереджати людей, які, на жаль, не послухавшись, загинули у водах Потопу. Зусилля, докладені в проповідуванні, могли здаватися марними, адже люди впродовж тих років зовсім не відгукувалися на звістку. Лише подумайте: Ной, певно, мав братів, сестер, племінників і племінниць, але його послухали тільки найближчі члени сім’ї (Буття 5:30). А тепер, перебуваючи в безпечному місці, у ковчезі, ці восьмеро осіб тішаться тим, що десятиліттями говорили людям про можливість спастися.

Відтоді Єгова не змінився (Малахії 3:6). Ісус Христос пояснив, що наші часи дуже подібні на «дні Ноя» (Матвія 24:37). Ми живемо в особливий період, коли всім стражданням, від яких потерпає людство, буде покладено край. Це станеться під час знищення безбожної світової системи. Сьогодні Божий народ так само проголошує звістку попередження всім, хто хоче її почути. Чи ви відгукнетесь на рятівну звістку і чи будете доносити її іншим? Ной та його сім’я залишили в цьому для кожного з нас добрий приклад.

«БЕЗПЕЧНО ПЕРЕВЕДЕНІ ЧЕРЕЗ ВОДУ»

Поки могутні хвилі носять ковчег просторами бурхливого океану, Ной зі своєю сім’єю, напевно, чують скрип і рипіння  масивних балок. Чи витримає ковчег безперервну навалу величезних хвиль? На відміну від сучасних скептиків, це питання зовсім не турбувало Ноя. Він не був скептиком. У Біблії говориться: «Завдяки вірі Ной... збудував ковчег» (Євреїв 11:7). У що ж він виявляв віру? Ще перед Потопом Єгова уклав з Ноєм угоду, своєрідний договір, пообіцявши зберегти життя всім його домашнім (Буття 6:18, 19). Хіба той, хто створив усесвіт, землю і живих істот на ній, не міг оберегти це судно від стихії? Звичайно, що міг! Ной мав усі підстави вірити, що Єгова виконає свою обіцянку. І дійсно, Ной та його сім’я «були безпечно переведені через воду» (1 Петра 3:20).

Пройшло 40 днів та 40 ночей, і дощ нарешті припинився. За нашим календарем, це приблизно грудень 2370 року до н. е. Але до кінця подорожі ще дуже далеко. Ковчег з численними живими істотами самотньо плаває по безмежних водах, які покривають навіть вершини гір (Буття 7:19, 20). Уявімо, як Ной, розподіливши тяжку роботу, виконує її разом зі своїми синами, Симом, Хамом і Яфетом: ці четверо чоловіків доглядають за тваринами, годують їх і прибирають за ними. Богові було під силу приборкати і привести цих диких тварин до ковчега, тому він, безумовно, міг контролювати їхню поведінку і під час Потопу *.

Очевидно, Ной старанно вів бортовий журнал, в якому записав, коли почався і закінчився дощ. У журналі також повідомлялося, що води стояли протягом 150 днів, аж потім почали спадати. І ось настав довгоочікуваний день, коли ковчег дістався суші,— він спинився на «горах Араратських» (тепер територія сучасної Туреччини). Це сталося у квітні 2369 року до н. е. Через 73 дні, у червні, показалися вершини гір. А трьома місяцями пізніше, у вересні, Ной знімає частину даху ковчега. Зробити це нелегко, але нарешті в ковчег починає проникати світло і свіже повітря. Дещо раніше Ной хотів дізнатися, чи безпечно ззовні, чи земля стала придатною для життя. Він випустив крука. Птах, покружлявши певний час, прилітав до ковчега, щоб перепочити. Згодом Ной випустив голубку. Вона кілька разів повертається до нього, аж поки не знаходить місця для нічлігу (Буття 7:24—8:13).

Без сумніву, Ной брав провід у сімейному поклонінні навіть за найскрутніших часів

А втім, повсякденні клопоти не відвертають уваги Ноя від духовних справ. Скоріш за все, його сім’я постійно збирається разом, щоб помолитися і поговорити про турботливого небесного Батька. Ной завжди покладався на Єгову, приймаючи важливі рішення. Відтоді як почався Потоп, минуло більше року, і земля вже висохла. Однак Ной не відчиняє дверей і нікого не виводить з ковчега (Буття 8:14). Чому? Він чекає на вказівку від Єгови.

У наш час голови сімей можуть багато чого навчитися від цього вірного чоловіка. Він був організований, працьовитий, терпеливий і дбав про тих, хто перебував під його опікою. А що найважливіше, він ставив виконання Божої волі на перше місце в житті. Якщо ми наслідуємо Ноєву віру, то допоможемо отримати рясні благословення також усім, кого ми любимо.

«ВИЙДИ З КОВЧЕГУ»

Зрештою Єгова наказує Ноєві: «Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої». Слухаючись наказу, спочатку з ковчега виходять Ной і його рідні. За ними виходять усі тварини. Як вони йдуть? Чи безладно і поспіхом? Зовсім ні! У Біблії сказано, що «за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони» (Буття 8:15—19). Ной і його сім’я вдихають свіже гірське повітря і дивляться на величні краєвиди Араратських гір. Перед їхніми очима відкривається чудова картина — земля, очищена від насилля, нефілімів, бунтівних ангелів і всього злого суспільства! * Так розпочинається нова сторінка в історії людства.

 Ной знає, що́ робити далі. Найперше він виявляє свою вдячність у поклонінні Богові. Він будує жертовник і приносить цілопалення з тварин, яких Єгова вважав чистими і яких було взято по семеро в ковчег (Буття 7:2; 8:20). Чи це тішить Єгову?

У Біблії записані слова, які можуть нас підбадьорити: «І почув Господь пахощі любі». Бог перестав відчувати в своєму серці біль. Тепер його огортають приємні почуття і спокій, бо замість злих людей, які наповнили світ насиллям, він бачить сім’ю своїх вірних служителів, які прагнуть виконувати його волю. Єгова не очікує від них досконалості. У тому ж біблійному вірші говориться: «Нахил людського серця лихий від віку його молодого» (Буття 8:21). Зверніть увагу, як ще Єгова виявляє своє терпіння і співчуття до людства.

Бог забрав прокляття із землі. Він проголосив це прокляття відразу після бунту Адама і Єви, внаслідок чого людям стало вкрай важко обробляти землю. Ламех назвав свого сина Ноєм, що, напевно, означає «відпочинок», або «потіха», і прорік, що той принесе людству відпочинок від прокляття. Ной, мабуть, дуже втішився, що побачить виконання цього пророцтва: відтепер землю буде легше обробляти і вона даватиме рясніші врожаї. Тож не дивно, що незабаром Ной почав займатися землеробством (Буття 3:17, 18; 5:28, 29; 9:20).

Вийшовши з ковчега, Ной і його сім’я побачили очищену землю

Єгова не залишив нащадків Ноя без проводу і дав їм декілька чітких та простих законів. Приміром, він заборонив убивати людей і споживати кров. Також Бог уклав угоду з людьми, пообіцявши, що більше ніколи не знищить життя на землі в потопі. На підтвердження правдивості своєї обіцянки Єгова вперше показав людям дивовижне природне явище — веселку. І досі кожна веселка нагадує про сповнену любові обіцянку Єгови (Буття 9:1—17).

Якби історія про Ноя була лише вигадкою, то закінчилася б, напевно, словами про веселку. Але Ной був реальною людиною і мав зовсім не просте життя. У ті дні люди жили значно довше, ніж сьогодні, і цей вірний Богу чоловік прожив ще 350 років, упродовж яких зазнав чимало труднощів. Він зробив велику помилку, коли одного разу випив забагато вина. І, що найгірше, це призвело до жахливих наслідків: його внук Ханаан учинив тяжкий гріх і стягнув нещастя на всіх своїх потомків. Крім того, доживши до часів Німрода, Ной побачив, як його нащадки сильно грішили, вдаючись до ідолопоклонства і насилля. З іншого боку, Ной міг потішитися за одного зі своїх синів, Сима, який став для своєї сім’ї прикладом міцної віри (Буття 9:21—28; 10:8—11; 11:1—11).

Нам потрібно вчитися від Ноя, як попри труднощі виявляти міцну віру. Подібно до нього, ми маємо залишатися на дорозі правди, незважаючи на те що люди, які оточують нас, зневажають правдивого Бога або навіть перестають йому служити. Єгова надзвичайно цінує нашу вірність і витривалість. Як сказав Ісус Христос, «хто витримає до кінця, той спасеться» (Матвія 24:13).

^ абз. 17 Дехто вважає, що Бог увів тварин у стан відносного заціпеніння, подібного до зимової сплячки, і так зменшив їхню потребу в їжі. Хоч би як там було, він виконав свою обіцянку захистити і врятувати всіх живих істот, що перебували в ковчезі.

^ абз. 22 Очевидно, Потоп повністю стер з лиця землі Едемський сад. А херувими, які впродовж 1600 років охороняли вхід до Раю, могли нарешті повернутися на небо, оскільки виконали своє доручення (Буття 3:22—24).