Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА ГРУДЕНЬ 2012

«Минуле не обманює»

«Минуле не обманює»

Державна пошта Естонії випустила 14 червня 2007 року пам’ятну марку, зображену праворуч. Випуск цієї марки супроводжувався таким оголошенням: «Цей поштовий блок присвячений пам’яті естонців, які стали жертвами сталінського геноциду». У 1941—1951 роках десятки тисяч естонців були примусово депортовані.

«МИНУЛЕ не обманює». Це відоме естонське прислів’я, і подібні існують в інших країнах. Безперечно, ми не можемо змінити минуле, але можемо взяти з нього уроки. Мудрий цар Соломон, який правив у стародавньому Ізраїлі, сказав: «Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіяста 8:9).

Ці біблійні слова справдилися кілька десятиліть тому в Естонії та інших країнах Східної Європи. Безліч людей невинно постраждали: вони були ув’язнені у виправно-трудових таборах або насильно виселені у далекі краї.

Як повідомляють естонські історики, у 1941—1951 роках понад 46 000 цивільних були депортовані з цієї невеличкої країни. Більшість постраждала за свою політичну діяльність, інші — за національну належність або суспільне становище. А Свідків Єгови переслідували за релігійні переконання.

Напад на богобоязливих людей

У своєму дослідженні, опублікованому видавництвом Тартуського університету, історик Айгі Рахі-Тамм написала: «У період з 1948 по 1951 рік були заарештовані 72 Свідки Єгови і ті, хто спілкувався з ними. Однак у ніч на 1 квітня 1951 року була виконана запланована наперед масова депортація, причому не лише в Прибалтиці, а й в Молдавії, Західній Україні та Білорусії».

До 1951 року Свідків Єгови в Естонії арештовували, допитували, ув’язнювали і піддавали психологічному тиску. А нова операція з депортації, очевидно, була спрямована на те, щоб повністю позбутися Свідків Єгови в Естонії.

На марці, зображеній вище, зазначено дату депортації — 1 квітня 1951 року. Цифра 382 вказує на кількість Свідків та їхніх дітей, депортованих того дня. У це число входять деякі їхні родичі і сусіди, які не були Свідками. Тоді по всій країні прокотилася хвиля арештів. Арештованих, як молодих, так і старих,  вночі загнали у товарні вагони і повезли до Сибіру.

Елла Тоом

Елла Тоом * на той час мала 25 років. Вона пригадує, як проводилися допити: «Військовий намагався залякати мене і вимагав, щоб я перестала проповідувати. Якось він запитав: “Ти хочеш жити? Чи хочеш померти зі своїм Богом у Сибіру?”» Однак Елла продовжувала безстрашно проповідувати добру новину. Її вислали до Сибіру і протягом майже шести років переводили з одного виправно-трудового табору до іншого.

Серед сотень депортованих без суду і слідства була молода жінка, Свідок Єгови, Хіісі Лембер. Пригадуючи події 1 квітня 1951 року, вона розповідає: «Вночі до нас несподівано прийшли і наказали: “Збирайтеся! Ви маєте півгодини”». Під покровом ночі Хіісі та її шестирічну донечку відвезли на залізничну станцію. Скрипучий поїзд зупинявся на кожній станції, збираючи Свідків. «Нас заштовхнули в товарний вагон, в якому до того перевозили худобу. На щастя, тваринний гній замерз, інакше нам було б важко стояти. Нас перевозили наче худобу».

Ця виснажлива подорож поїздом тривала два тижні. Вагони були переповнені і брудні. Дорослі та діти зазнавали надзвичайного приниження. Дехто плакав і не міг нічого їсти. Але Свідки Єгови підбадьорювали одне одного, співали разом релігійних пісень та ділилися їжею, яку мали. Їм сказали, що їх відправляють на «вічне поселення» і що це «подорож в один кінець».

Хіісі Лембер та її донька Маая

Хіісі також згадує, з якою любов’ю співвіруючі підтримували її під час цієї тяжкої поїздки: «На одній зі станцій наш поїзд зупинився біля поїзду з Молдавії. Через стінку вагона ми почули, як один чоловік питає нас, хто ми і куди їдемо. Ми сказали йому, що ми Свідки Єгови з Естонії і не знаємо, куди їдемо. Нашу розмову почули молдавські брати і сестри, які були в тому поїзді. Крізь щілину у вагоні вони вкинули нам велику хлібину і трохи чорносливу». Хіісі додає: «Тоді ми зрозуміли, наскільки масштабною була депортація Свідків Єгови — їх позбирали з цілого Радянського Союзу».

Двох дівчат підліткового віку, на ім’я Корінна і Ене, які були Свідками, розлучили з мамою на довгих шість років. Їхню маму, також Свідка Єгови, арештували раніше і вислали у виправно-трудовий табір. А тоді, в горезвісну квітневу ніч, дівчат забрали з їхнього дому і посадили в товарний вагон. «У поїзді одна сестра сказала, що подбає про нас,— з вдячністю пригадує Корінна,— і що ми можемо жити з нею і з її дітьми, як одна сім’я».

А що сталося, коли Свідки прибули на місце? Після приїзду до холодного Сибіру на другий же день відбулася принизлива «торгівля рабами». З поблизьких колгоспів приходили чоловіки і вибирали працівників. Корінна пригадує: «Ми  чули, як вони сперечалися між собою: “У тебе вже є тракторист. Цього я візьму собі” або “Я вже взяв двох старих. Тепер твоя черга”».

Ене та її сестра Корінна

Корінна і Ене були сміливими дівчатами. Пізніше вони сказали: «Ми дуже скучали за мамою і нам так хотілося опинитися в її теплих обіймах!» І все ж вони залишалися духовно сильними і зберігали почуття гумору. Корінна додає: «З одного боку це добре, що мама нас не бачила, бо деколи ми працювали в лютий холод без теплого одягу».

Безперечно, в Естонії та в інших місцях невинно постраждало багато людей, серед них і Свідки Єгови. (Дивіться інформацію в рамці «Неймовірний “розмах терору”»). Незважаючи на те що в минулому Свідки Єгови в Естонії зазнали несправедливості та страждань, вони й далі залишаються активними і щасливими.

Попереду чудове майбутнє

Біблія запевняє нас, що Бог Єгова ненавидить несправедливість. У ній говориться: «Огида перед Господом, Богом твоїм, кожен, хто чинить таке, хто чинить несправедливість» (Повторення Закону 25:16). Хоча Бог допускає зло, невдовзі він покінчить з несправедливістю і злом. «А ще трохи — сказав псалмоспівець,— й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його, а покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим» (Псалом 37:10, 11).

Нас чекає чудове майбутнє! Хоча ми не можемо змінити минулого, але можемо змінити на краще своє майбутнє, якщо докладемо зусиль. Наближайтесь до Бога і дізнайтесь, що потрібно робити, аби жити у світі, в якому пануватиме праведність (Ісаї 11:9).

^ абз. 10 Життєпис Елли Тоом опублікований в журналі «Пробудись!» за квітень 2006 року, сторінки 20—24.