Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

Вартова башта  |  Грудень 2012

«Минуле не обманює»

«Минуле не обманює»

Державна пошта Естонії випустила 14 червня 2007 року пам’ятну марку, зображену праворуч. Випуск цієї марки супроводжувався таким оголошенням: «Цей поштовий блок присвячений пам’яті естонців, які стали жертвами сталінського геноциду». У 1941—1951 роках десятки тисяч естонців були примусово депортовані.

«МИНУЛЕ не обманює». Це відоме естонське прислів’я, і подібні існують в інших країнах. Безперечно, ми не можемо змінити минуле, але можемо взяти з нього уроки. Мудрий цар Соломон, який правив у стародавньому Ізраїлі, сказав: «Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіяста 8:9).

Ці біблійні слова справдилися кілька десятиліть тому в Естонії та інших країнах Східної Європи. Безліч людей невинно постраждали: вони були ув’язнені у виправно-трудових таборах або насильно виселені у далекі краї.

Як повідомляють естонські історики, у 1941—1951 роках понад 46 000 цивільних були депортовані з цієї невеличкої країни. Більшість постраждала за свою політичну діяльність, інші — за національну належність або суспільне становище. А Свідків Єгови переслідували за релігійні переконання.

Напад на богобоязливих людей

У своєму дослідженні, опублікованому видавництвом Тартуського університету, історик Айгі Рахі-Тамм написала: «У період з 1948 по 1951 рік були заарештовані 72 Свідки Єгови і ті, хто спілкувався з ними. Однак у ніч на 1 квітня 1951 року була виконана запланована наперед масова депортація, причому не лише в Прибалтиці, а й в Молдавії, Західній Україні та Білорусії».

До 1951 року Свідків Єгови в Естонії арештовували, допитували, ув’язнювали і піддавали психологічному тиску. А нова операція з депортації, очевидно, була спрямована на те, щоб повністю позбутися Свідків Єгови в Естонії.

На марці, зображеній вище, зазначено дату депортації — 1 квітня 1951 року. Цифра 382 вказує на кількість Свідків та їхніх дітей, депортованих того дня. У це число входять деякі їхні родичі і сусіди, які не були Свідками. Тоді по всій країні прокотилася хвиля арештів. Арештованих, як молодих, так і старих,  вночі загнали у товарні вагони і повезли до Сибіру.

Елла Тоом

Елла Тоом * на той час мала 25 років. Вона пригадує, як проводилися допити: «Військовий намагався залякати мене і вимагав, щоб я перестала проповідувати. Якось він запитав: “Ти хочеш жити? Чи хочеш померти зі своїм Богом у Сибіру?”» Однак Елла продовжувала безстрашно проповідувати добру новину. Її вислали до Сибіру і протягом майже шести років переводили з одного виправно-трудового табору до іншого.

Серед сотень депортованих без суду і слідства була молода жінка, Свідок Єгови, Хіісі Лембер. Пригадуючи події 1 квітня 1951 року, вона розповідає: «Вночі до нас несподівано прийшли і наказали: “Збирайтеся! Ви маєте півгодини”». Під покровом ночі Хіісі та її шестирічну донечку відвезли на залізничну станцію. Скрипучий поїзд зупинявся на кожній станції, збираючи Свідків. «Нас заштовхнули в товарний вагон, в якому до того перевозили худобу. На щастя, тваринний гній замерз, інакше нам було б важко стояти. Нас перевозили наче худобу».

Ця виснажлива подорож поїздом тривала два тижні. Вагони були переповнені і брудні. Дорослі та діти зазнавали надзвичайного приниження. Дехто плакав і не міг нічого їсти. Але Свідки Єгови підбадьорювали одне одного, співали разом релігійних пісень та ділилися їжею, яку мали. Їм сказали, що їх відправляють на «вічне поселення» і що це «подорож в один кінець».

Хіісі Лембер та її донька Маая

Хіісі також згадує, з якою любов’ю співвіруючі підтримували її під час цієї тяжкої поїздки: «На одній зі станцій наш поїзд зупинився біля поїзду з Молдавії. Через стінку вагона ми почули, як один чоловік питає нас, хто ми і куди їдемо. Ми сказали йому, що ми Свідки Єгови з Естонії і не знаємо, куди їдемо. Нашу розмову почули молдавські брати і сестри, які були в тому поїзді. Крізь щілину у вагоні вони вкинули нам велику хлібину і трохи чорносливу». Хіісі додає: «Тоді ми зрозуміли, наскільки масштабною була депортація Свідків Єгови — їх позбирали з цілого Радянського Союзу».

Двох дівчат підліткового віку, на ім’я Корінна і Ене, які були Свідками, розлучили з мамою на довгих шість років. Їхню маму, також Свідка Єгови, арештували раніше і вислали у виправно-трудовий табір. А тоді, в горезвісну квітневу ніч, дівчат забрали з їхнього дому і посадили в товарний вагон. «У поїзді одна сестра сказала, що подбає про нас,— з вдячністю пригадує Корінна,— і що ми можемо жити з нею і з її дітьми, як одна сім’я».

А що сталося, коли Свідки прибули на місце? Після приїзду до холодного Сибіру на другий же день відбулася принизлива «торгівля рабами». З поблизьких колгоспів приходили чоловіки і вибирали працівників. Корінна пригадує: «Ми  чули, як вони сперечалися між собою: “У тебе вже є тракторист. Цього я візьму собі” або “Я вже взяв двох старих. Тепер твоя черга”».

Ене та її сестра Корінна

Корінна і Ене були сміливими дівчатами. Пізніше вони сказали: «Ми дуже скучали за мамою і нам так хотілося опинитися в її теплих обіймах!» І все ж вони залишалися духовно сильними і зберігали почуття гумору. Корінна додає: «З одного боку це добре, що мама нас не бачила, бо деколи ми працювали в лютий холод без теплого одягу».

Безперечно, в Естонії та в інших місцях невинно постраждало багато людей, серед них і Свідки Єгови. (Дивіться інформацію в рамці «Неймовірний “розмах терору”»). Незважаючи на те що в минулому Свідки Єгови в Естонії зазнали несправедливості та страждань, вони й далі залишаються активними і щасливими.

Попереду чудове майбутнє

Біблія запевняє нас, що Бог Єгова ненавидить несправедливість. У ній говориться: «Огида перед Господом, Богом твоїм, кожен, хто чинить таке, хто чинить несправедливість» (Повторення Закону 25:16). Хоча Бог допускає зло, невдовзі він покінчить з несправедливістю і злом. «А ще трохи — сказав псалмоспівець,— й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його, а покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим» (Псалом 37:10, 11).

Нас чекає чудове майбутнє! Хоча ми не можемо змінити минулого, але можемо змінити на краще своє майбутнє, якщо докладемо зусиль. Наближайтесь до Бога і дізнайтесь, що потрібно робити, аби жити у світі, в якому пануватиме праведність (Ісаї 11:9).

^ абз. 10 Життєпис Елли Тоом опублікований в журналі «Пробудись!» за квітень 2006 року, сторінки 20—24.