Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА ЖОВТЕНЬ 2012

 Читачі запитують

Чи щастя залежить від одруження?

Чи щастя залежить від одруження?

Чи Біблія вчить, що потрібно одружитись, аби бути щасливим і задоволеним? На перший погляд здається, що Боже Слово підтримує цю думку. Чому так може здаватися?

Згідно з розповіддю в книзі Буття, Бог побачив, що першому чоловіку Адаму було «не добре» залишатися самотнім. Тож Бог створив для Адама Єву, щоб вона була йому «поміччю» (Буття 2:18). З цього вірша можна дійти висновку, ніби неодружена людина є неповноцінною. Крім того, у багатьох біблійних історіях шлюб зображається як джерело благословень і радості. Однією з них є історія про Рут.

Однак чи ці історії вказують на те, що християни в наш час не можуть бути щасливими, задоволеними і вести повноцінне життя, якщо не одружаться і не матимуть дітей? У жодному разі. Ісус Христос був найщасливішою людиною і вів абсолютно повноцінне життя. А втім, він до смерті залишався неодруженим. Ісус, наймудріший з усіх людей, досконало відображав риси «щасливого Бога», Єгови (1 Тимофія 1:11; Івана 14:9). Ісус пояснив, від чого залежить щастя, або благословення Бога (Матвія 5:1—12). Проте, говорячи про щастя, він не згадав одруження.

Чи Біблія суперечить сама собі у цьому питанні? Зовсім ні. Нам треба розглядати одруження, беручи до уваги намір Єгови. Шлюб був заснований для того, щоб приносити почуття радості, близькості й потіхи, але деколи він також відігравав ключову роль у сповненні Божої волі. Наприклад, Божий намір стосовно Адама і Єви полягав у тому, щоб вони «плодилися й розмножувалися, і наповнювали землю» (Буття 1:28). Ні Адам, ні Єва не змогли б виконати Божий намір поодинці. Натомість вони потребували одне одного і кожен по-своєму доповнював іншого.

Подібно в намірах Єгови щодо ізраїльського народу одруження і сім’я відігравали важливу роль. Єгова хотів, щоб його народ розмножився і щоб його не здолали вороги. Бог також замислив, щоб з племені Юди вийшов Месія, який врятував би слухняне людство від наслідків гріха і смерті (Буття 49:10). Тому-то вірні ізраїльтянки вважали одруження і народження дітей особливою честю, а безшлюбність і бездітність — ганьбою та горем. 

А що можна сказати про наш час? Чи стародавній наказ Бога «наповнювати землю» зобов’язує християн, які живуть на нашій густонаселеній планеті, одружуватися і народжувати дітей? Ні (Матвія 19:10—12). Крім того, Богові вже не потрібно захищати і пітримувати родовід Месії або оберігати народ, в якому мав би народитися цей Спаситель. Як же тоді християнам ставитися до одруження і безшлюбності?

Насправді і одруження, і безшлюбність можна назвати дарами від Бога. Як відомо, подарунок, який підходить одній людині, деколи зовсім не підходить іншій. Шлюб — це священний устрій, в якому людина знаходить любов та дружбу і який забезпечує добрі умови для виховання дітей. У той же час Біблія реалістично перестерігає: ті, хто одружується в цьому недосконалому світі, «зазнаватимуть страждань у житті». А безшлюбність Єгова не вважає горем чи ганьбою. Навпаки, у його Слові сказано, що неодружені мають певні переваги над одруженими (1 Коринфян 7:28, 32—35).

Отже, у Біблії відображено помірковане ставлення до шлюбу і безшлюбності. Єгова, Засновник шлюбу і сім’ї, хоче, щоб усі його служителі, чи то одружені, чи неодружені, були щасливими і задоволеними.