Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

Вартова башта  |  серпень 2008

 Секрети щасливої сім’ї

Спілкування з підлітками

Спілкування з підлітками

«Раніше мені було легко розмовляти з сином, але тепер, коли йому вже 16, нам з чоловіком важко зрозуміти, що він думає. Син закривається у своїй кімнаті і рідко коли говорить з нами!» (МІРІАМ, МЕКСИКА).

«Колись мої діти охоче слухали все, що я їм казав. Вони ловили кожне моє слово. Тепер, ставши підлітками, діти вважають, що я їх зовсім не розумію» (СКОТТ, АВСТРАЛІЯ).

ЯКЩО ви виховуєте підлітка, то, мабуть, чудово розумієте батьків, чиї слова наводяться вище. У минулому спілкування з вашими дітьми було невимушеним і двостороннім, наче рух на автостраді. А тепер складається враження, що рух в один бік перекрито. «У дитинстві мій син засипав мене питаннями,— каже мати з Італії на ім’я Анджела.— Тепер я сама мушу брати на себе ініціативу. Якщо не робитиму цього, може минути кілька днів, а ми нормально і не поговоримо».

Подібно до Анджели, ви, можливо, помічаєте, що ваша колись балакуча дитина перетворилася на мовчазного підлітка. Усі спроби почати розмову закінчуються невдачею, оскільки, крім коротких відповідей, від нього годі щось почути. Скажімо, ви питаєте свого сина: «Як минув день?», у відповідь він крізь зуби говорить: «Добре». Або ж ви запитуєте доньку: «Що нового у школі?», а вона лише знизує плечима і каже: «Нічого». А коли ви намагаєтесь продовжити розмову і просите розповісти вам більше, настає гробова тиша.

Звичайно, не всі підлітки скупі на слова. Однак нерідко вони говорять зовсім не те, що ви прагнете від них почути. Мати з Нігерії на ім’я Една пригадує: «Коли я просила доньку щось зробити, вона часто мені казала: “Облиш мене”». Рамон з Мексики зауважує подібне про свого 16-річного сина. «Ми сперечаємось майже кожен день,— каже він.— Щоразу, коли я прошу його виконати якесь доручення, він починає шукати всілякі відмовки».

Щоб спілкуватись із замкнутим підлітком, батькам потрібно мати неабияке терпіння. Біблія визнає: «Ламаються задуми з браку поради [«довірливої розмови», НС]» (Приповістей 15:22). «Коли я не знаю, про що думає мій син, то настільки дратуюся, що хочу кричати»,— каже одинока мати з Росії, на ім’я Анна. У підлітковому віці спілкування між батьками і дітьми дуже важливе. Але часто саме тоді вони не можуть знайти спільної мови. Чому так стається?

Що стоїть на заваді?

Спілкування — це не просто розмова. Ісус сказав: «Чим переповнене серце, те говорять уста» (Луки 6:45). Спілкуючись з людьми, ми більше дізнаємось про них та відкриваємо себе. Підліткам нелегко розкривати іншим свої думки і почуття. Це пов’язано з тим, що вони переживають  період статевого дозрівання. Тоді навіть найбільш товариська дитина раптом може стати дуже сором’язливою. Фахівці кажуть, що підлітки зазвичай почуваються так, наче постійно перебувають перед великою аудиторією у яскравому світлі прожекторів. Соромливим підліткам важко бути в центрі уваги, і вони весь час прагнуть, так би мовити, опустити завісу. Вони тікають у власний світ, до якого батькам потрапити нелегко.

Іншою перешкодою у спілкуванні є те, що підлітки бажають бути незалежними. Цього не уникнути, адже ваша дитина починає дорослішати і стає більш самостійною. Звичайно, вона ще не готова піти з дому, щоб розпочати власне життя, і в багатьох питаннях, як ніколи раніше, потребує вашої підтримки. Однак слід пам’ятати, що шлях самостійності починається ще задовго до того, як дитина стає дорослою. Перш ніж ділитися своїми думками, підліток прагне спочатку обдумати все наодинці. Це невід’ємна частина процесу формування його особистості.

Щоправда, зі своїми однолітками підлітки не такі вже й скритні. Це може підтвердити Джессіка з Мексики. «Коли моя донька була молодшою, вона завжди ділилася зі мною своїми проблемами,— каже жінка.— А тепер вона йде до друзів». Якщо ваш підліток поводиться подібним чином, не робіть висновку, що ви йому вже не потрібні. Дослідження показують, що підлітки, хоч вони можуть цього і не визнавати, цінують поради своїх батьків більше, ніж поради друзів. Як же батькам долати бар’єр у спілкуванні з дітьми?

Як усунути перешкоди

Уявіть, що ви їдете довгою прямою автострадою. Ви проїхали вже багато кілометрів, майже не змінюючи положення керма. Аж раптом дорога різко повертає. Аби втриматися на ній, вам необхідно повернути кермо. Щось подібне відбувається, коли дитина стає підлітком. Протягом років ваші методи виховання не потребували великих змін. Однак тепер життя вашої дитини, так би мовити, входить у різкий поворот. Тож ви мусите «вписатись» у нього, змінивши свій підхід до спілкування з дитиною. Перевірте себе, відповідаючи на поставлені нижче запитання.

Чи готовий я до спілкування, коли мій син або донька хоче мені відкритись? Біблія говорить: «Золоті яблука на срібнім тарелі — це слово, проказане часу свого» (Приповістей 25:11). Як показує цей вірш, важливо не пропустити слушного моменту. Ось приклад. Рільник не може ані пришвидшити, ані відтягнути час дозрівання врожаю. Усе що він може — це без зволікань збирати його, коли настає час жнив. Подібно і з вашою дитиною. Бувають моменти, коли вона більш схильна розмовляти з вами. Не проґавте їх! «Донька часто приходила до моєї спальні вночі, щоб поговорити. Іноді ми розмовляли цілу годину.— каже Франсез, одинока мати з Австралії.— Не можу сказати, що це було легко: мені дуже хотілося спати. Але в ті пізні години ми обговорювали все на світі».

ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ. Якщо ваша дитина не схильна відверто спілкуватися з вами, спробуйте зробити щось разом. Підіть на прогулянку, поїдьте кудись, пограйте в гру або займіться хатніми справами. Часто в такій неформальній атмосфері підліток охочіше розповідатиме, що в нього на серці.

Чи я розумію, що хоче мені сказати дитина? У Йова 12:11 сказано: «Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?» Як ніколи раніше, вам необхідно навчитись розбирати слова вашого сина чи доньки. Нерідко підлітки люблять перебільшувати. Наприклад, син або дочка може казати: «Ти завжди ставишся до мене як до дитини!» або «Ти ніколи мене не слухаєш!». Замість того щоб сперечатись про «завжди» і «ніколи», ви повинні усвідомлювати, що дитина має на увазі щось інше. Приміром, слова «ти завжди ставишся до мене як до дитини» можуть означати «ти мені не  довіряєш», а слова «ти ніколи мене не слухаєш» означають «я намагаюсь розповісти тобі, що́ насправді відчуваю». Постарайтесь зрозуміти, що стоїть за словами сина або доньки.

ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ. Коли ваша дитина кидає подібні фрази, ви могли б сказати: «Я розумію твоє хвилювання, і мені не байдуже, що ти думаєш. Скажи, чому ти вважаєш, що я ставлюся до тебе, як до дитини?» Після цього уважно слухайте і не перебивайте.

Чи я раптом не перешкоджаю нашому спілкуванню, змушуючи дитину говорити зі мною? Біблія каже: «Насіння плоду праведності сіється за мирних умов на благо тим, хто творить мир» (Якова 3:18). Створюйте «мирні умови», говорячи і поводячись так, щоб дитина хотіла вам відкритися. Не забувайте, що для неї ви маєте бути адвокатом, а не прокурором. Тож коли обговорюєте якусь справу, не висувайте дитині звинувачень, наче хочете поставити під сумнів її слова. Ось що каже один батько з Кореї: «Мудрі батьки не говоритимуть дитині: “Коли ти вже виростеш!” чи “Скільки можна повторювати!”. Зробивши чимало подібних помилок, я помітив, що моїх хлопців дратував не лише тон мого голосу, а й мої слова».

ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ. Якщо ваша дитина не хоче відповідати на запитання, спробуйте інший підхід. Приміром, замість того щоб питати доньку, як минув день, розкажіть їй про свої справи. Це може спонукати її розповісти про себе. А щоб взнати думку дитини стосовно якоїсь теми, поставте їй запитання, котрі не зосереджуватимуться на самій дитині. Наприклад, спитайте, що про це думають її друзі. А тоді поцікавтесь, яку пораду вона дала б їм.

Отже, спілкуватися з підлітком не так вже й складно. Використовуйте різні підходи, залежно від ситуації. Радьтеся з іншими батьками, яким вдається знаходити спільну мову зі своїми дітьми-підлітками (Приповістей 11:14). Розмовляючи з сином чи дочкою, дотримуйтесь біблійної настанови: «Кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною на слова, повільною на гнів» (Якова 1:19). А найголовніше, ніколи не опускайте рук, виховуючи дітей, як «радить Єгова, і допомагаючи їм розвинути таке ж мислення, як у нього» (Ефесян 6:4).

ЗАПИТАЙТЕ СЕБЕ...

  • Які зміни відбулися в поведінці та мисленні моєї дитини відколи вона стала підлітком?

  • Що я можу зробити, аби поліпшити спілкування зі своєю дитиною?