Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) ЖОВТЕНЬ 2015

«Наївний вірить кожному слову»

«Наївний вірить кожному слову»

«Немудрий той, хто не читає газет. Але більш немудрий той, хто вірить усьому, про що вони пишуть» (Август фон Шлецер, німецький історик та журналіст (1735—1809)).

ЯКЩО не варто було вірити в усе, що писалося в газетах понад 200 років тому, тим більше не можна вірити усьому, що міститься в Інтернеті у XXI столітті. Завдяки сучасним технічним засобам тепер доступна величезна кількість інформації — правдивої і фальшивої, корисної і непотрібної, безпечної і шкідливої. Нам треба бути дуже розсудливими в тому, на яку інформацію звертати увагу. Особливо це стосується тих, хто користується Інтернетом недавно. Вони можуть легко повірити в якесь дивне або сенсаційне повідомлення просто тому, що побачили його в Інтернеті або отримали від друга через електронну пошту. Недарма Біблія перестерігає: «Наївний вірить кожному слову, а далекоглядний обмірковує кожен свій крок» (Присл. 14:15).

Сьогодні стала дуже поширеною дезінформація — різні вигадки, міфи, шахрайські повідомлення тощо. Як бути «далекоглядним» і визначити, чи гідне довіри певне повідомлення, що з’явилося на екрані комп’ютера? Спочатку запитай себе: «Чи це повідомлення з офіційного, надійного веб-сайту? Чи з блогу? Чи з невідомого джерела? Чи його вже було спростовано на відповідних веб-сайтах?» * Будь розсудливим (Присл. 7:7). Якщо новина видається неправдоподібною, не вір їй. До того ж, коли ця інформація знеславляє інших, подумай, хто зацікавлений у поширенні цієї інформації і чому хтось хоче, аби про неї дізналися.

ЗВИЧКА ПЕРЕСИЛАТИ

Деякі люди — здебільшого для того, щоб привернути до себе увагу,— одержимі бажанням першими поширити якусь новину. Вони пересилають її всім, хто в їхньому списку контактів, не перевіряючи її достовірності і не думаючи про наслідки (2 Сам. 13:28—33). Але якщо ми далекоглядні, то подумаємо про те, якої це може завдати шкоди. Скажімо, чи не зіпсує це репутацію людини чи організації?

 Щоб перевірити достовірність чогось, необхідно докласти зусиль. Дехто може думати: «Хай цією перевіркою займається одержувач». Але скільки йому на це піде часу? Час дуже цінний (Еф. 5:15, 16). Замість того щоб думати: «Сумніваюсь — відправляю», ліпше засвоїти принцип: «Сумніваюсь — видаляю».

Запитай себе: «Чи не маю я звички пересилати повідомлення? Чи доводилось мені коли-небудь просити вибачення в тих, кому я переслав неточну інформацію або відверту брехню? Чи мене хтось просив більше не пересилати йому повідомлень?» Пам’ятай, що ті, хто є у твоєму списку контактів, теж мають доступ в Інтернет, тож вони і без твоєї допомоги можуть знайти потрібну їм інформацію. Їх не треба закидувати смішними розповідями, відеороликами і фотографіями. Також було б немудро пересилати записи або тексти біблійних промов *. Більш того, якщо ми пересилаємо знайдений матеріал, біблійні вірші для вивчення чи коментарі, які можна дати на зібраннях збору, то зводимо нанівець ціль особистої підготовки.

Чи варто мені... пересилати комусь сенсаційне повідомлення?

А що слід робити, коли ти знайшов в Інтернеті повідомлення, що кидають тінь на організацію Єгови? Цурайся такого матеріалу. Дехто вважає, що про нього варто повідомити іншим, аби дізнатися їхню думку. Але так лише поширюються злісні чутки. Якщо ми занепокоєні через якусь інформацію в Інтернеті, було б добре просити в Єгови мудрості і поговорити про це із зрілими братами (Як. 1:5, 6; Юди 22, 23). Ісус, якого не раз фальшиво звинувачували, перестерігав своїх послідовників про те, що вороги будуть переслідувати їх і наговорювати на них «усіляку неправду» (Матв. 5:11; 11:19; Ів. 10:19—21). Ми маємо послуговуватися «вмінням мислити» і «розважливістю», щоб розпізнавати «людей, мова яких зіпсута» і чиї «дороги підступні» (Присл. 2:10—16).

ПОВАЖАЙ ПРАВО ІНШИХ

Крім того, ми повинні бути обачними, коли хтось ділиться з нами різними новинами,  випадками чи історіями про наших одновірців. Навіть якщо такі розповіді достовірні, це не завжди означає, що їх треба поширювати. Іноді було б неправильно і безсердечно поширювати правдиві розповіді про інших (Матв. 7:12). Приміром, поширення чуток — навіть правдивих — не є виявом любові і не підбадьорює (2 Фес. 3:11; 1 Тим. 5:13). Деякі новини можуть бути конфіденційні, і ми маємо поважати право інших вирішувати, коли і як розповісти про них. Передчасне поширення інформації може завдати багато шкоди.

У наш час поширювати інформацію — правдиву чи фальшиву, корисну чи непотрібну, безпечну чи шкідливу — можна з блискавичною швидкістю. Кожен, хто посилає електронного листа або повідомлення,— навіть комусь одному,— повинен розуміти, що, хочемо ми цього чи ні, його вміст може умить облетіти весь світ. Тож не піддаваймося спокусі швидко і всім підряд пересилати інформацію. Коли ми читаємо сенсаційні повідомлення, пам’ятаймо, що любов не є надмірно підозрілою, легковірною чи наївною. А найважливіше, що любов не вірить злісним чуткам про організацію Єгови чи бре́хням про наших одновірців,— всьому обману, що його поширюють люди, котрі служать «батькові брехні», Сатані Дияволу (Ів. 8:44; 1 Кор. 13:7). Уміння мислити і розважливість допоможуть нам стати далекоглядними і побачити, як давати собі раду з чимраз більшою кількістю інформації, яку ми отримуємо кожного дня. Адже Біблія каже: «Наївні успадкують глупоту, а голову далекоглядних прикрасить знання» (Присл. 14:18).

^ абз. 4 Пам’ятай, що вигадки й міфи, які раніше були викриті, можуть з’являтися знову, іноді трохи змінені, аби виглядати правдиво.

^ абз. 8 Дивіться рубрику «Запитання» у «Нашому служінні Царству» за квітень 2010 року.