Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) ЖОВТЕНЬ 2015

Мені приємно наближатись до Бога

Мені приємно наближатись до Бога

КОЛИ мені було дев’ять років, я перестала рости. Це було 34 роки тому в Кот-д’Івуарі. Навіть тепер я заввишки лише метр. Коли моя проблема стала очевидною, батьки заохотили мене більше трудитися, щоб не зосереджуватися на своєму вигляді. Я встановила перед нашим будинком фруктовий кіоск і пильнувала, щоб він завжди виглядав охайно. Це приваблювало багатьох покупців.

Звичайно, важка праця не змінила усього. Я і далі залишалась низенькою, тому мені було важко виконувати прості завдання, як-от дотягнутися до високих полиць. Здавалося, все було зроблено для людей, вдвічі вищих за мене. Я почувалася жахливо, але усе змінилось, коли мені було 14.

Одного дня дві жінки, які були Свідками Єгови, купили фрукти і згодом розпочали зі мною біблійне вивчення. Невдовзі я зрозуміла, що важливіше пізнавати Єгову і його намір, ніж перейматися своїм фізичним станом. Відтоді я почуваюся ліпше. Моїм улюбленим біблійним віршем став Псалом 73:28. Перша його частина містить такі слова: «Мені приємно наближатись до Бога».

Несподівано наша сім’я переїхала до Буркіна-Фасо. Моє життя кардинально змінилося. В нашій місцевості у Кот-д’Івуарі люди мене знали, бо я стояла біля фруктового кіоску. А тут я була для багатьох незнайомкою, і до того ж дивною на вигляд. Люди постійно витріщалися на мене. Тому я тижнями не виходила з дому. Потім я пригадала, як приємно мені було наближатись до Єгови. Я написала у філіал Свідків Єгови, і мене відвідала місіонерка, на ім’я Нані. Саме такої людини я потребувала. Вона приїхала до мене на скутері.

У нашій території піщані дороги. По них важко їздити, а в сезон дощів вони перетворюються на болото. Їдучи до мене на вивчення, Нані падала зі скутера безліч разів, але це її не зупиняло. Відтак вона запропонувала підвозити мене на зібрання. Я розуміла, що, вийшовши з дому, знову ловитиму дивні погляди людей. До того ж скутер зі мною буде важчим, і керувати ним стане ще складніше. Все ж я погодилась, пам’ятаючи про другу  частину мого улюбленого вірша: «Я зробив Всевладного Господа Єгову своїм сховком».

Ми з Нані не раз падали в болото, але заради зібрань варто було йти на такі жертви. У Залі Царства мене зустрічали теплими, щирими усмішками. Як же це відрізнялося від поглядів людей на вулицях! Через дев’ять місяців я охрестилась.

Третя частина мого улюбленого вірша звучить так: «Щоб звіщати про всі його діла». Я знала, що служіння буде моєю найбільшою трудністю. Досі пам’ятаю, коли вперше проповідувала від дому до дому. Діти й дорослі постійно мене роздивлялися, ішли за мною і навіть копіювали мою ходу. Це завдавало болю. Але я постійно нагадувала собі, що вони потребують Раю так само, як і я, тому не здавалась.

Аби полегшити собі життя, я придбала трицикл з ручними педалями. Моя партнерка у служінні штовхала мене під гору і заскакувала на трицикл, коли він з’їжджав з гори. Служіння, яке раніше давалося мені важко, тепер почало приносити велику радість — таку велику, що 1998 року я влилася в ряди сталих піонерів.

Я проводила багато біблійних вивчень, і четверо моїх зацікавлених охрестилися. Крім того, одна з моїх рідних сестер прийняла правду. Коли я чую про духовний поступ інших, це для мене наче своєчасний ковток свіжого повітря. Якось під час приступу малярії я отримала листа з Кот-д’Івуару. Колись я почала біля дверей вивчення Біблії зі студентом університету в Буркіна-Фасо і потім передала вивчення брату. Той студент згодом переїхав у Кот-д’Івуар. Як же я втішилася, дізнавшись, що він став неохрещеним вісником!

Як я забезпечую себе? Певна організація, що допомагає інвалідам, запропонувала навчити мене шиття. Одна вчителька помітила мою працьовитість і сказала: «Треба навчити тебе виготовляти мило». Тож тепер я роблю вдома господарське і туалетне мило. Людям подобається моє мило, і вони рекомендують його іншим. Доставляю я його сама на своєму триколісному скутері.

На жаль, 2004 року мій деформований хребет почав так боліти, що мені довелось припинити піонерське служіння. Все ж я намагаюся брати якомога повнішу участь у служінні.

Люди кажуть, що я відома своєю милою усмішкою. Я маю багато підстав для того, щоб бути щасливою, адже мені приємно наближатись до Бога. (Розповіла Сара Майга).