Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) ЛЮТИЙ 2015

Наслідуйте сміливість і проникливість Ісуса

Наслідуйте сміливість і проникливість Ісуса

«Хоча ви ніколи його не бачили, ви його любите. Хоча ви не бачите його тепер, зате вірите в нього» (1 ПЕТ. 1:8).

1, 2. а) Як ми можемо отримати спасіння? б) Що допоможе нам залишатися на шляху спасіння?

КОЛИ ми стали учнями Христа, то, так би мовити, вирушили в подорож. Ця подорож може привести нас до життя чи то в небі, чи на землі. Ісус сказав: «Хто витримає до кінця [кінця свого теперішнього життя або кінця цієї злої системи], той спасеться» (Матв. 24:13). Дійсно, якщо ми залишимось вірними, то зможемо отримати спасіння. А втім, нам треба бути обачними, щоб не збитися з дороги чи не заблукати (1 Ів. 2:15—17). Як нам залишатися на шляху спасіння?

2 Наш Взірець, Ісус, проклав нам шлях. Про його «подорож» розповідає Біблія. Вивчаючи його життя, ми довідуємося, яким є Ісус. Ми можемо полюбити його і повірити в нього. (Прочитайте 1 Петра 1:8, 9). Пригадаймо слова апостола Петра, який сказав, що Ісус залишив нам приклад, аби ми точно йшли його слідами (1 Пет. 2:21). Якщо ми старанно наслідуємо його, то досягнемо «мети своєї  віри» — спасіння *. У попередній статті ми обговорили, як нам наслідувати смирення і ніжність Ісуса. А тепер розгляньмо, як ми можемо йти його слідами, виявляючи сміливість і проникливість.

ІСУС Є СМІЛИВИМ

3. Що таке сміливість і завдяки чому ми стаємо сміливими?

3 Сміливість — це свого роду впевненість, що зміцнює і підтримує нас. Бути сміливим означає «залишатися стійким перед лицем лиха», «обстоювати те, що правильне» і «зносити страждання з гідністю або вірою». Ця риса тісно пов’язана зі страхом, надією і любов’ю. Як саме? Побожний страх додає нам сміливості, щоб не піддатися страху перед людиною (1 Сам. 11:7; Присл. 29:25). Справжня надія допомагає зносити теперішні випробування і впевнено дивитися в майбутнє (Пс. 27:14). Саможертовна любов спонукує нас бути відважними навіть тоді, коли доводиться йти на великий ризик (Ів. 15:13). Ми стаємо сміливими, якщо покладаємось на Бога і йдемо слідами його Сина (Пс. 28:7).

4. Як Ісус виявив сміливість «посеред учителів» у храмі? (Дивіться малюнок на початку статті).

4 Ще 12-річним хлопчиком Ісус сміливо обстоював те, що правильне. Зверніть увагу, що́ сталося, коли юний Ісус був «у храмі, де... сидів посеред учителів». (Прочитайте Луки 2:41—47). Ті вчителі були добре обізнані не лише з Мойсеєвим законом, але й з людськими традиціями, які підривали основи цього Закону. Однак Ісус не злякався і не мовчав, а «ставив їм запитання». Звісно, Ісус запитував не тому, що був просто допитливим хлопчиком. Лише уявімо, як Ісус ставить проникливі запитання, що змушують задуматись тих обізнаних вчителів. Якщо вони і намагались випробувати Ісуса своїми підступними запитання, то зазнавали невдачі. Ось чому всі, хто його слухав,— у тому числі вчителі — «були просто вражені його відповідями й тим, як добре він усе розумів». Безперечно, своїми відповідями він обстоював правду з Божого Слова.

5. Як Ісус виявляв сміливість під час свого служіння?

5 Під час свого служіння Ісус по-різному виявляв сміливість. Він сміливо викривав релігійних провідників за лжевчення, якими вони вводили людей в оману (Матв. 23:13—36). Ісус рішуче опирався згубному впливу світу (Ів. 16:33). Він продовжував проповідувати попри тиск ворогів (Ів. 5:15—18; 7:14). Божий Син двічі безстрашно повиганяв з храму тих, хто занечищував поклоніння Богові (Матв. 21:12, 13; Ів. 2:14—17).

6. Як Ісус виявляв сміливість в останній день свого земного життя?

6 Наша віра зміцнюється, коли ми довідуємось про Ісусову мужність під час страждань. Розгляньмо, яку сміливість він виявив в останній день свого земного життя. Він знав, що́ має статись після того, як його зрадить Юда. Все ж під час пасхальної вечері Ісус йому сказав: «Що робиш, роби швидше» (Ів. 13:21—27). У Гефсиманському саду Ісус сміливо сказав воїнам, що він саме той, кого вони прийшли заарештувати. Так він заступився за своїх учнів, хоч це загрожувало його життю (Ів. 18:1—8).  На допиті перед Синедріоном він безстрашно заявив, що є Христом і Божим Сином, хоча знав, що первосвященик шукає приводу вбити його (Марка 14:60—65). Ісус непохитно зберігав непорочність аж до смерті на стовпі страти. Перед тим як Ісус зробив останній болісний подих, він переможно вигукнув: «Здійснилось!» (Ів. 19:28—30).

НАСЛІДУЙМО ІСУСОВУ СМІЛИВІСТЬ

7. Як ви, молоді люди, ставитесь до того, що носите ім’я Єгови, і як ви можете показати, що є сміливими?

7 Як нам наслідувати Ісусову сміливість? У школі. Молоді люди, ви доводите свою сміливість, коли відразу кажете, що є Свідками Єгови, навіть якщо через це вас будуть висміювати однокласники чи хтось інший. Так ви показуєте, що з гордістю носите ім’я Єгови. (Прочитайте Псалом 86:12). Можливо, вас змушують приймати теорію еволюції як факт. Але ви маєте вагомі підстави вірити у створення, про яке розповідає Біблія. Ви можете використовувати брошуру «Походження життя. П’ять важливих запитань», щоб давати переконливу відповідь кожному, хто хоче знати, на чому ґрунтується ваша надія (1 Пет. 3:15). Тоді ви будете задоволені, знаючи, що обстоюєте правду з Божого Слова.

8. Які ми маємо підстави проповідувати зі сміливістю?

8 У служінні. Як правдиві християни, ми повинні «сміливо говори[ти], маючи владу від Єгови» (Дії 14:3). Які в нас є підстави проповідувати зі сміливістю? Ми знаємо, що звістка, яку проповідуємо,— це правда, бо вона ґрунтується на Біблії (Ів. 17:17). Ми усвідомлюємо, що є «Божими співпрацівниками» і маємо підтримку святого духу (1 Кор. 3:9; Дії 4:31). Ми розуміємо, що своїм ревним проповідуванням показуємо відданість Єгові і любов до ближнього (Матв. 22:37—39). Сповнені відваги, ми не мовчатимемо. Навпаки, ми вирішили викривати релігійний обман, який перешкоджає людям побачити правду (2 Кор. 4:4). І ми будемо далі проповідувати добру новину, незважаючи на байдужість, висміювання чи протидію (1 Фес. 2:1, 2).

9. Як нам виявляти сміливість, коли зазнаємо страждань?

9 Коли зазнаємо страждань. Довір’я до Бога допомагає нам зносити лиха з вірою і сміливістю. Коли помирає близька нам людина, ми сумуємо, але не втрачаємо надії. З упевненістю ми сподіваємося, що «Бог усілякої потіхи» зміцнить нас (2 Кор. 1:3, 4; 1 Фес. 4:13). Через серйозні хвороби чи травми ми можемо відчувати біль, однак не йдемо на компроміс. Ми відмовляємося від того лікування, яке суперечить біблійним принципам (Дії 15:28, 29). Якщо ми пригнічені, наше серце може засуджувати нас. Проте ми не опускаємо рук, а покладаємося на Бога, котрий «близький до всіх, у кого розбите серце» * (1 Ів. 3:19, 20; Пс. 34:18).

ІСУС Є ПРОНИКЛИВИМ

10. Що таке проникливість і як говорить та поводиться проникливий служитель Єгови?

10 Проникливість — це розсудливість, тобто здатність розрізняти добро і зло та обирати шлях мудрості (Євр. 5:14). Ця риса визначається  як «здатність приймати мудрі рішення в духовних справах». Проникливий служитель говорить і поводиться так, як це подобається Богові. Своїми словами він допомагає іншим, а не завдає їм шкоди (Присл. 11:12, 13). Він негнівливий (Присл. 14:29). У своєму житті він «тримається правильного шляху» (Присл. 15:21). Як нам набувати проникливості? Для цього необхідно вивчати Боже Слово і застосовувати здобуті знання у своєму житті (Присл. 2:1—5, 10, 11). Особливо корисно роздумувати про приклад Ісуса — найпроникливішої людини всіх часів.

11. Як Ісус виявляв проникливість у своїй мові?

11 Ісус виявляв проникливість в усіх своїх словах і вчинках. Його мова. Під час проповідування доброї новини він послуговувався розсудливістю, підбираючи «приємні слова», які вражали його слухачів (Луки 4:22; Матв. 7:28). Ісус часто давав Божому Слову промовляти замість себе — він зачитував, цитував чи посилався на потрібні уривки, щоб підтвердити сказане (Матв. 4:4, 7, 10; 12:1—5; Луки 4:16—21). Крім того, він пояснював Писання так, що це торкалося сердець слухачів. Після воскресіння Ісус, розмовляючи з двома учнями дорогою до Еммауса, «пояснював їм те, що говорилося про нього в усіх Писаннях». Пізніше учні сказали: «Хіба наші серця не палали, коли він... докладно пояснював Писання?» (Луки 24:27, 32).

12, 13. З яких прикладів видно, що Ісус був негнівливою і розважною людиною?

12 Його емоції і склад розуму. Проникливість допомагала Ісусу контролювати свої емоції, тому він був «негнівливою людиною» (Присл. 16:32). Він був лагідний (Матв. 11:29). Божий Син завжди виявляв терпеливість до своїх учнів, незважаючи на їхні недоліки (Марка 14:34—38; Луки 22:24—27). Він зберігав спокій навіть тоді, коли до нього ставились несправедливо (1 Пет. 2:23).

13 Також завдяки проникливості Ісус був розважним. Він не зосереджувався на букві Мойсеєвого закону, бо розумів дух цього Закону і діяв згідно з ним. Для прикладу розгляньмо випадок, описаний в Марка 5:25—34. (Прочитайте). Одна жінка, котра страждала від кровотечі, пробравшись крізь натовп, торкнулась Ісусового одягу і зцілилась. За Мойсеєвим законом вона була нечистою і не мала права торкатися людей (Лев. 15:25—27). Але Ісус не докорив жінці за її вчинок, адже розумів, що «важливіше в Законі» — «милосердя і вірність» (Матв. 23:23). Він лагідно сказав: «Дочко, твоя віра зцілила тебе. Іди з миром і не страждай від цієї тяжкої хвороби». Проникливість спонукала Ісуса виявити таку доброту. Який зворушливий випадок!

14. Який шлях обрав Ісус і як він тримався його?

14 Його спосіб життя. Ісус виявив проникливість, обравши правильний шлях і непохитно тримаючись його. Все своє життя він присвятив праці проповідування доброї новини (Луки 4:43). Крім того, Ісус приймав рішення, які допомагали йому бути зосередженим на цій праці й успішно її завершити. Керуючись мудрістю, він обрав просте життя, щоб присвячувати свій час і сили служінню (Луки 9:58). Він розумів, що необхідно навчати інших, аби вони вміли виконувати цю працю після його смерті (Луки 10:1—12;  Ів. 14:12). Ісус пообіцяв своїм послідовникам, що підтримуватиме їх у цій праці, «аж до закінчення цього віку» (Матв. 28:19, 20).

НАСЛІДУЙТЕ ІСУСОВУ ПРОНИКЛИВІСТЬ

Розпізнавайте інтереси людей і підбирайте слова відповідно до їхніх потреб (Дивіться абзац 15)

15. Як нам виявляти проникливість у своїй мові?

15 А як ще можна наслідувати Ісуса? Наша мова. Коли ми розмовляємо з одновірцями, то підбираємо слова, які зміцнюють, а не пригнічують (Еф. 4:29). Розповідаючи людям про Боже Царство, ми наче приправляємо свої слова «сіллю» (Кол. 4:6). Ми намагаємося розпізнати потреби та інтереси співрозмовників і підбираємо відповідні слова. Не забуваймо, що приємні слова можуть відкривати їхні серця. До того ж коли ми пояснюємо свої вірування, то даємо Біблії промовляти замість нас. Отже, ми цитуємо її як авторитетне джерело і зачитуємо з неї при кожній нагоді. Усі ми усвідомлюємо, що біблійна звістка набагато могутніша за будь-які наші слова (Євр. 4:12).

16, 17. а) Як ми покажемо, що є негнівливими і розсудливими людьми? б) Як нам і далі зосереджуватися на служінні?

16 Наші емоції і склад розуму. Проникливість допомагає нам контролювати свої емоції і бути «повільними на гнів» (Як. 1:19). Коли нас хтось ображає, ми стараємося зрозуміти, про що свідчать його слова і вчинки. Така проникливість може стишувати гнів і допомагати нам «не зважа[ти] на образу» (Присл. 19:11). Проникливість також допомагає нам бути розважними. Тож ми намагаємося мати реалістичні сподівання стосовно одновірців і пам’ятати, що вони, можливо, зазнають труднощів, яких ми до кінця не розуміємо. Ми охоче слухаємо їх і, коли це доречно, погоджуємося з їхнім поглядом (Філ. 4:5).

17 Наш спосіб життя. Як Ісусові послідовники, ми розуміємо, що немає більшої честі, ніж проповідувати добру новину. Ми і далі хочемо приймати мудрі рішення, які допоможуть нам зосереджуватися на служінні. Ми ставимо духовні справи на перше місце і ведемо просте життя, щоб присвячувати себе найважливішій праці — проповідуванню, перш ніж прийде кінець (Матв. 6:33; 24:14).

18. Як ми можемо і далі йти шляхом спасіння і що ви вирішили робити?

18 Хіба нам не було приємно роздумувати над деякими привабливими рисами Ісуса? Уявіть собі, наскільки корисно досліджувати інші риси Ісуса і вчитися ще більше наслідувати його. Тож постановімо точно йти його слідами. Так ми будемо продовжувати йти шляхом спасіння і наближатися до Єгови, Того, кого досконало наслідував Ісус.

^ абз. 2 Слова з 1 Петра 1:8, 9 були написані до християн з небесною надією. Але, по суті, ці слова також стосуються тих, хто має земну надію.

^ абз. 9 Про тих, хто виявляв сміливість під час страждань, читайте у «Вартовій башті» за 1 грудня 2000 року, сторінки 24—28; у «Пробудись!» за 22 квітня 2003 року, сторінки 18—21, і за 22 січня 1995 року, сторінки 11—15 (англ.).