Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) ГРУДЕНЬ 2014

Чи ти цінуєш те, що отримав?

Чи ти цінуєш те, що отримав?

«Ми ж отримали... дух, що походить від Бога, аби розуміти все те, чим він нас великодушно обдарував» (1 КОР. 2:12).

1. Яке висловлювання можна часто почути?

ЛЮДИ не раз чують таке висловлювання: «Поки не втратиш — не почнеш цінувати». Чи ти теж інколи так думаєш? Якщо хтось з дитинства має певні речі, він може не до кінця цінувати їх. Наприклад, якщо людина виростала в заможній сім’ї, то може сприймати чимало речей як щось належне. Це може стосуватися молоді, яка через брак досвіду іноді не повністю розуміє, що́ має справжню цінність у житті.

2, 3. а) Чого має старанно уникати християнська молодь? б) Що допоможе нам цінувати своє духовне багатство?

2 Скажімо, ти молода особа — підліток або тобі трохи більше за 20. Що є важливим для тебе? Життя багатьох людей у світі обертається навколо матеріальних речей: високого заробітку, гарного дому і найостанніших новинок техніки. Але якщо зосереджуватися лише на цьому, можна втратити щось важливе — духовні багатства. На жаль, мільйони в наш час навіть ніколи не починали їх шукати. Будучи молодою людиною, яку виховують християнські батьки, ти маєш бути обачним, щоб не перестати цінувати те, що отримав — духовну спадщину (Матв. 5:3). Не цінуючи її, ти зазна́єш гірких наслідків,  які можуть вплинути на твоє подальше життя.

3 Однак ти можеш не допустити цього. Що допоможе тобі дорожити своєю духовною спадщиною? Розгляньмо деякі біблійні приклади і подивімося, чому мудро цінувати свою духовну спадщину. Ці приклади допоможуть не лише молоді, але й кожному християнину дорожити своїм духовним багатством.

ВОНИ НЕ ЦІНУВАЛИ

4. Що ми довідуємося про Самуїлових синів з 1 Самуїла 8:1—5?

4 У Біблії ми знаходимо розповіді про тих, хто отримав багатий духовний спадок, але не цінував його. Так сталося в сім’ї Самуїла, пророка, який з юності служив Єгові і мав його схвалення (1 Сам. 12:1—5). Самуїл подавав приклад, який варто було наслідувати його синам, Йоілу й Авії. Проте вони не дорожили цим і поводилися погано. Біблія розповідає, що, на відміну від свого батька, вони «викривляли правосуддя». (Прочитайте 1 Самуїла 8:1—5).

5, 6. Що сталося з Йосіїними синами і внуком?

5 Щось подібне було з синами царя Йосії. Він залишив гарний приклад того, як поклонятися Єгові. Коли знайшли книгу Божого закону і прочитали Йосії, він доклав усіх зусиль, щоб застосовувати вказівки Єгови. Йосія усунув з краю ідолопоклонство і спіритизм та заохотив народ слухатися Єгови (2 Цар. 22:8; 23:2, 3, 12—15, 24, 25). Тож його сини отримали багатий духовний спадок. Троє з його синів і один онук свого часу стали царями, але жоден з них не цінував того, що отримав.

6 Син царя Йосії, Єгоахаз, був його наступником, але «робив зло в очах Єгови». Він царював лише три місяці, коли його ув’язнив єгипетський фараон. Єгоахаз помер у неволі (2 Цар. 23:31—34). Потім одинадцять років правив його брат Єгояким. Він теж не виявляв вдячності за те, що отримав від свого батька. Єгояким погано поводився, тому Єремія пророкував про нього: «Його поховають, як віслюка» (Єрем. 22:17—19). Інші наступники Йосії — його син Седекія і внук Єгояхін — не були ліпшими. Вони не йшли праведними шляхами Йосії (2 Цар. 24:8, 9, 18, 19).

7, 8. а) Як Соломон втратив свій духовний спадок? б) Чого ми вчимося з біблійних прикладів тих, хто змарнував свою духовну спадщину?

7 Соломон був царем, який отримав багато чого від свого батька Давида. Хоча Соломон походив з видатної духовної родини і на початку свого правління добре поводився, згодом він перестав дорожити правильним шляхом. «Коли Соломон постарів, його дружини схилили його серце до того, щоб служити іншим богам. Соломонове серце не було повністю віддане його Богу Єгові, як серце його батька Давида» (1 Цар. 11:4). В результаті Соломон втратив схвалення Єгови.

8 Як же прикро, що ці чоловіки, маючи таке походження і можливість чинити правильне, змарнували все це! Але так поводились не всі молоді люди в біблійні часи, і так поводяться не всі молоді люди в наш час. Розгляньмо деякі гарні приклади молодих людей, котрих можуть наслідувати юні християни.

ВОНИ ЦІНУВАЛИ ТЕ, ЩО ОТРИМАЛИ

9. У чому Ноєві сини подали чудовий приклад? (Дивіться малюнок на початку статті).

9 Чудовий приклад подали Ноєві  сини. Їхній батько отримав наказ побудувати ковчег та ввійти в нього з усіма домашніми. Сини Ноя, очевидно, розуміли, наскільки важливо виконувати волю Єгови. Мабуть, вони співпрацювали з батьком, допомагали йому будувати ковчег і згодом увійшли в нього (Бут. 7:1, 7). З якою метою? У Буття 7:3 говориться, що вони взяли в ковчег тварин, «щоб їхнє потомство жило по всій землі». Люди теж були врятовані. Оскільки Ноєві сини цінували те, що отримали від свого батька, їм випала честь сприяти порятунку людського роду і відновленню правдивого поклоніння на очищеній землі (Бут. 8:20; 9:18, 19).

10. Як четверо єврейських юнаків у Вавилоні показали, що цінують істини, яких навчились?

10 Через багато століть четверо єврейських юнаків показали, що навчилися, що́ є справді важливим у житті. У 617 році до н. е. Хананію, Мисаїла, Азарію і Даниїла забрали у Вавилон. Ці молоді чоловіки були гарними й розумними, і їх легко міг захопити спосіб життя вавилонян. Але вони не піддалися цій спокусі. З їхніх вчинків видно, що вони пам’ятали про свою спадщину, про те, чого їх вчили. Цих четверо чоловіків пожали рясні благословення, бо застосовували духовні уроки, які отримали ще в юності. (Прочитайте Даниїла 1:8, 11—15, 20).

11. Як інші отримували користь з Ісусової духовної спадщини?

11 Розглядаючи добрі приклади, ми не можемо не звернути уваги на Ісуса, Божого Сина. Він багато що отримав від свого Батька і по-справжньому цінував це. Його вдячність за отримане навчання видно з того, що він сказав: «[Я] говорю все так, як навчив мене Батько» (Ів. 8:28). Ісус прагнув, аби люди отримували користь від того, що він мав. Він пояснив: «Ще й іншим містам я повинен звіщати добру новину про Боже Царство, бо для того мене послано» (Луки 4:18, 43). Ісус допомагав своїм слухачам зрозуміти, чому не слід «належ[ати] до світу», який загалом не дорожить духовними цінностями (Ів. 15:19).

ЦІНУЙ ТЕ, ЩО ОТРИМАВ

12. а) Як слова з 2 Тимофія 3:14—17 стосуються багатьох молодих людей нашого часу? б) Над якими запитаннями варто подумати християнській молоді?

12 Можливо, тебе, так само як і молодих людей, про котрих ми говорили, виховують віддані Богу Єгові батьки. Тоді біблійні слова про Тимофія стосуються і тебе. (Прочитайте 2 Тимофія 3:14—17). Від батьків ти навчився про правдивого Бога і про те, як догоджати йому. Напевно, вони почали вчити тебе від самого народження. Безперечно, це неабияк сприяє тому, щоб ти став мудрим та отримав «спасіння через віру в Христа Ісуса», а також був «цілковито спорядженим» до служіння Богові. Але залишається важливе запитання: «Чи ти виявляєш вдячність за те, що отримав?» Це може вимагати від тебе певної самоперевірки. Поміркуй над такими запитаннями: «Як я ставлюсь до того, що належу до багатьох вірних свідків? Чи подобається мені бути серед відносно невеликої кількості осіб на землі, яких знає Бог? Чи я ціную унікальну честь знати правду?»

Як ти ставишся до того, що належиш до багатьох вірних свідків? (Дивіться абзаци 9, 10, 12)

13, 14. З якими спокусами стикаються деякі юні християни, але чому немудро піддаватися їм? Наведіть приклад.

 13 Деякі хлопці і дівчата, котрих виховують християнські батьки, можуть не бачити разючої відмінності між нашим духовним раєм і темним світом Сатани. Дехто навіть піддається спокусі дізнатись, яким є життя у світі. Але чи ти вибіжиш перед автомобілем, який рухається з великою швидкістю, аби лиш довідатися, чи буде боляче і чи він зіб’є тебе насмерть? Звичайно, ти цього не зробиш. Тож нам не потрібно йти «зіпсутим шляхом розгулу» в цьому світі, просто щоб з’ясувати, наскільки болісно і неприємно це може бути (1 Пет. 4:4).

14 Генер, який живе в Азії, виріс у християнській сім’ї. У 12 років він охрестився. А втім, будучи підлітком, він захотів піти дорогами цього світу. Генер каже: «Мені хотілося спробувати “свободи”, яку пропонує світ». Він почав вести подвійне життя. У 15 років Генер поводився так, як його погані приятелі. Він пив і лаявся, нерідко приходив пізно додому, бо грав з ними в більярд і насильницькі комп’ютерні ігри. Проте з часом він зрозумів, що принади цього світу не приносять справжнього задоволення. Генер відчув порожнечу такого життя. Ось що він розповідає про своє повернення до збору: «Мені все ще доводиться боротися з багатьма труднощами, але благословення від Єгови переважають їх».

15. Над чим слід подумати молодим людям, яких не виховували християнські батьки?

15 Звісно, у зборі є молоді люди, яких не виховували християнські батьки. Якщо ти один з них, подумай, якою винятковою честю ти наділений — знати Творця і служити йому! На землі живуть мільярди людей. Тож бути серед тих, кого Єгова великодушно привів до себе і кому відкрив біблійну правду,— це справжнє благословення (Ів. 6:44, 45). Небагато мешканців землі мають точне знання правди — лише один з 1000 — і ти один з них. Хіба це не дає усім нам підставу для радості, хоч би як ми пізнали правду? (Прочитайте 1 Коринфян 2:12). Генер говорить: «Аж мурашки бігають по спині, коли подумаю про це. Хто я такий, що Єгова,  Власник усесвіту, знає мене?» (Пс. 8:4). Християнська сестра з цієї ж місцевості, зазначила: «Учні дуже пишаються, якщо їх впізнаю́ть учителі. Наскільки ж більша честь, що тебе знає Єгова, Величний Учитель!»

А ЩО ЗРОБИШ ТИ?

16. Яке мудре рішення варто прийняти християнській молоді в наш час?

16 Роздумуючи про надзвичайну честь, яку ти маєш, розвивай ще більше бажання належати до відносно невеликої кількості людей, котрі ведуть правильне життя. Так ти зможеш приєднатися до великої громади вірних служителів Бога. Це набагато мудріше, ніж просто йти за більшістю молодих людей, які, наче у ступорі, прямують разом з цим світом до знищення (2 Кор. 4:3, 4).

17—19. Що допоможе тобі мати зрівноважений погляд на те, щоб відрізнятися від світу?

17 Звичайно, це не означає, що завжди буде легко відрізнятися від світу. Але якщо над цим задуматися, то стає зрозумілим, що бути іншим — мудро. Візьмімо для прикладу олімпійського спортсмена. Щоб досягти такого рівня, йому, без сумніву, треба було відрізнятися. Імовірно, спортсмен мав відмовитися від багатьох речей, що могли поглинати його час та увагу і впливати на те, скільки годин він тренувався. Однак завдяки тому, що спортсмен був готовий відрізнятися від своїх однолітків, він міг більше тренуватись і досягти своєї цілі.

18 Люди у світі здебільшого недалекоглядні. Якщо ти далекоглядний, відрізняєшся від світу і тримаєшся осторонь від його морально й духовно руйнівних занять, то міцно вхопишся «за справжнє життя» (1 Тим. 6:19). Сестра, про яку згадувалось раніше, каже: «Якщо обстоюєш свої вірування, то в кінці дня почуваєшся справді чудово. Так ти показуєш, що маєш силу йти проти течії сатанинського світу. А головне, ти розумієш, що Бог Єгова пишається тобою і схвалює тебе. Саме тому варто бути іншим!»

19 Життя марне, якщо людина зосереджується лише на тому, що може здобути тепер (Еккл. 9:2, 10). Якщо ти молодий і серйозно розмірковуєш над змістом свого життя і тим, скільки зможеш жити, то було б мудро не поводитися так, «як поводяться... люди з інших народів», а вести справді змістовне життя (Еф. 4:17; Мал. 3:18).

20, 21. На що можна надіятись, якщо ми приймаємо правильні рішення, і чого Бог вимагає від нас?

20 Приймаючи правильні рішення, ми можемо мати щасливе життя тепер і надію «успадку[вати] землю», тобто жити вічно. У майбутньому на нас чекає безліч чудових благословень, які ми не можемо навіть собі уявити (Матв. 5:5; 19:29; 25:34). Щоправда, Бог не робить нам подарунків машинально. Він чогось вимагає від нас. (Прочитайте 1 Івана 5:3, 4). Але вірне служіння йому варте будь-яких зусиль!

21 Яка ж велика честь отримувати стільки всього від Бога! Ми маємо точне знання з його Слова і чітко розуміємо правду про нього і його намір. Ми радіємо, що удостоїлися честі носити його ім’я та бути його Свідками. Бог обіцяє, що перебуватиме з нами (Пс. 118:7). Тож нехай кожен з нас — як молодий, так і старший — виявляє вдячність і показує своїм життям, що прагне віддавати Єгові славу вічно (Рим. 11:33—36; Пс. 33:12).