Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

Вартова башта (видання для вивчення)  |  червень 2014

Чи ти ставишся до людських слабкостей так, як Єгова?

Чи ти ставишся до людських слабкостей так, як Єгова?

«Саме ті частини тіла, які здаються слабшими, нам дуже потрібні» (1 КОР. 12:22).

1, 2. Чому Павло співчував слабким?

УСІ ми іноді почуваємося слабкими. Грип або алергія можуть виснажувати настільки, що нам важко виконувати щоденні справи. Тепер уявімо, що ми почуваємося безсилими не один-два тижні, а багато місяців. Хіба за таких обставин ми не будемо цінувати співчутливого ставлення до себе?

2 Апостол Павло знав, що означає бути слабким, коли зазнаєш тиску від сторонніх людей або когось зі збору. Йому часто здавалося, що він більше не може зносити цього (2 Кор. 1:8; 7:5). Роздумуючи над своїм життям і над багатьма труднощами, яких він зазнавав як вірний християнин, Павло сказав: «Чи є хтось слабкий, при кому не був би слабким і я?» (2 Кор. 11:29). А про різних членів християнського збору, яких цей апостол прирівняв до частин людського тіла, він написав, що ті, котрі «здаються слабшими, нам дуже потрібні» (1 Кор. 12:22). Що він хотів цим сказати? Чому до тих, хто здається слабшим, треба ставитись так, як до них ставиться Єгова? І яку користь це нам принесе?

 ПОГЛЯД ЄГОВИ НА ЛЮДСЬКІ СЛАБКОСТІ

3. Що може впливати на наше ставлення до тих, хто потребує підтримки у зборі?

3 Ми живемо в зараженому суперництвом світі, де часто віддається перевага силі та молодості. Багато хто досягає своєї мети будь-якою ціною, нерідко нехтуючи почуттями слабших осіб. Ми не дивимось крізь пальці на таку поведінку, але можемо підсвідомо розвинути негативне ставлення до тих, хто потребує постійної підтримки, навіть до братів і сестер у зборі. Проте можна розвинути більш урівноважений погляд і дивитися на слабкості інших так, як Бог.

4, 5. а) Як приклад з 1 Коринфян 12:21—23 допомагає нам зрозуміти погляд Єгови на людські слабкості? б) Яку користь отримуємо ми, допомагаючи слабким?

4 Про те, як Єгова ставиться до людських слабкостей, можна довідатись з прикладу, записаного в Першому листі Павла до коринфян. У 12-му розділі Павло нагадує нам, що навіть найменш приваблива або найслабша частина людського тіла є потрібною. (Прочитайте 1 Коринфян 12:12, 18, 21—23). Декотрі еволюціоністи піддають сумніву важливість певних частин людського тіла. А втім, анатомічні дослідження виявляють, що частини тіла, які в минулому вважалися зайвими, насправді виконують вкрай необхідні функції *. Наприклад, дехто сумнівається, що маленький палець на нозі потрібний, але сучасні дослідники визнають, що він суттєво впливає на рівновагу цілого тіла.

5 Приклад, який навів Павло, підкреслює, що всі члени християнського збору важливі. На відміну від Сатани, який позбавляє людей гідності, Єгова вважає всіх своїх служителів, також і тих, які здаються слабшими, «дуже потрібними» (Йова 4:18, 19). Ця думка має допомагати кожному з нас цінувати свою роль як у місцевому зборі, так і в усесвітньому зборі Божого народу. Пригадай, коли ти взяв під руку літню особу, яка потребувала допомоги. Можливо, тобі треба було сповільнити свої кроки. Хіба така допомога не принесла користі цій людині, а тобі задоволення? Коли ми відгукуємось на потреби інших та піклуємося про них, то відчуваємо радість, стаємо терпеливішими, поглиблюємо свою любов і досягаємо зрілості (Еф. 4:15, 16). Збір, в якому всі почуваються цінними попри свої слабкості, виявляє зрівноваженість і любов. І наш турботливий Батько це помічає.

6. Як Павло інколи використовував слова «слабий» і «сильний»?

6 Цікаво зазначити, що, пишучи до коринфян, Павло використав слово «слабий», коли говорив про свої почуття і про ставлення невіруючих до християн першого століття (1 Кор. 1:26, 27; 2:3). Коли апостол Павло говорив про тих, хто був «сильний», він не заохочував їх до почуття вищості (Рим. 15:1). Натомість він наголошував на тому, що досвідченіші християни повинні бути терпеливими до тих, хто ще не був міцно вкорінений у правді.

ЧИ НАМ ПОТРІБНО ЗМІНЮВАТИ СВІЙ ПОГЛЯД?

7. Через що ми можемо не наважуватися допомагати тим, хто потрапив у біду?

7 Коли ми дбаємо про «вбогого», то не лише наслідуємо Єгову, але й здобуваємо  його схвалення (Пс. 41:2; Еф. 5:1). Проте слід визнати, що через негативний погляд на тих, хто потрапив у біду, ми інколи не наважуємося допомагати їм. Або ж ми не знаємо, що́ сказати, тому почуваємось ніяково і тримаємося осторонь від тих, кому дуже важко. Ось що каже сестра Синтія *, котру покинув чоловік: «Якщо одновірці уникають тебе або поводяться не так, як мають поводитись близькі друзі, це завдає болю. Коли зносиш випробування, то потребуєш підтримки з боку інших». Вірний цар Давид розумів почуття людини, якої цураються (Пс. 31:13).

8. Що допоможе нам бути співчутливішими?

8 Ми, напевно, будемо співчутливішими, якщо пам’ятатимемо про те, що наші дорогі брати і сестри ослабли через труднощі: погане здоров’я, життя в розділеному домі чи депресію. Кожен з нас може опинитися в подібній ситуації. Перед входом в Обіцяну землю ізраїльтяни, які були бідними і слабкими в єгипетському краї, отримали нагадування про те, щоб вони не зробили «запеклим свого серця» у ставленні до нужденних братів. Єгова сподівався, що вони будуть допомагати вбогим (Повт. 15:7, 11; Лев. 25:35—38).

9. Що має бути для нас найважливішим, коли ми допомагаємо тим, хто зазнає труднощів? Наведіть приклад.

9 Замість того щоб ставитися з осудом чи підозрою до тих, хто зіткнувся з нелегкими обставинами, ми повинні надавати їм духовну підтримку (Йова 33:6, 7; Матв. 7:1). Розгляньмо приклад: коли травмованого мотоцикліста привозять у травмпункт, чи лікарі старатимуться з’ясувати, чи це він винен в аварії? Ні, вони відразу надаватимуть йому медичну допомогу. Так само, якщо наш одновірець ослаб через особисті проблеми, ми повинні надати йому духовну допомогу, і це має бути для нас найважливішим. (Прочитайте 1 Фессалонікійців 5:14).

10. Чому можна сказати, що ті, котрі здаються слабкими, є «багатими вірою»?

10 Якщо ми на хвилину задумаємось над обставинами брата чи сестри, то зовсім по-іншому подивимось на те, що на перший погляд могло здаватися слабкістю. Подумаймо про сестер, які роками зносять переслідування в сім’ї. Деякі з них непримітні й виглядають тендітними, але вони виявляють надзвичайну віру та внутрішню силу. Коли ми бачимо одиноку матір, яка регулярно ходить на зібрання з дітьми, хіба нас не вражає її віра і непохитність? А що сказати про підлітків, які міцно тримаються правди, незважаючи на поганий вплив у школі? Ми скромно визнаємо, що християни, які виглядають слабкими, є «багатими вірою», як і ті з нас, хто має сприятливіші обставини (Як. 2:5).

УЗГОДЖУЙ СВІЙ ПОГЛЯД З ПОГЛЯДОМ ЄГОВИ

11, 12. а) Що допоможе нам змінити свій погляд на людські слабкості? б) Чого ми вчимося з того, як Єгова обійшовся з Аароном?

11 Ми зможемо змінити свій погляд на людські слабкості і почати дивитися на них так, як Єгова, коли розглянемо, як він обходився зі своїми служителями. (Прочитайте Псалом 130:3). Приміром, якби ти був з Мойсеєм, коли Аарон зробив золоте теля, то що подумав би про непереконливі Ааронові виправдання? (Вих. 32:21—24). А що би ти сказав про  склад розуму Аарона, який під впливом своєї сестри Міріам почав критикувати Мойсея за те, що той одружився з чужинкою? (Чис. 12:1, 2). Як би ти зреагував, коли Аарон і Мойсей не віддали шану Єгові, який чудом дав їм воду біля Меріви? (Чис. 20:10—13).

12 У кожній з цих ситуацій Єгова міг негайно покарати Аарона, проте він бачив, що цей чоловік не був поганою людиною і не заслуговував смерті. Здається, що Аарон дозволив обставинам і впливу інших збити його з правильного шляху. Але коли йому вказали на його помилки, він щиро визнав їх і підтримав присуди Єгови (Вих. 32:26; Чис. 12:11; 20:23—27). Єгова зосередився на вірі Аарона і його каятті. Через багато століть люди все ще пам’ятали Аарона і його нащадків як тих, хто боявся Єгови (Пс. 115:10—12; 135:19, 20).

13. Що допоможе нам побачити, як ми ставимось до людських слабкостей?

13 Для того щоб перейняти погляд Єгови, нам треба проаналізувати своє ставлення до тих, хто здається слабким (1 Сам. 16:7). Наприклад, як ми реагуємо, коли підліток бездумно і легковажно вибирає розваги? Замість того щоб надто гостро критикувати його, варто подумати, як допомогти йому стати духовно зрілим. Виявляймо ініціативу, коли бачимо, що хтось потребує допомоги. Так ми самі будемо зростати в розумінні і любові.

14, 15. а) Що відчував Єгова, коли Ілля на якийсь час втратив відвагу? б) Який урок ми беремо з оповіді про Іллю?

14 Ми зможемо змінити свій погляд на інших, якщо проаналізуємо своє мислення у світлі того, як Єгова ставиться до своїх пригнічених служителів. Одним із таких служителів  був Ілля. Цей пророк безстрашно кинув виклик 450 пророкам Ваала, але він втікав від цариці Єзавелі, коли довідався про її задум убити його. Подолавши близько 150 кілометрів до Беер-Шеви, він зайшов далеко в пустелю. Виснажений подорожжю під палючим сонцем, цей пророк сів під кущем і «зажадав собі смерти» (1 Цар. 18:19; 19:1—4).

Єгова взяв до уваги обмеження Іллі й послав ангела, щоб підбадьорити його. (Дивіться абзаци 14, 15)

15 Що відчував Єгова, коли дивився з неба на свого вкрай пригніченого вірного пророка? Чи він відкинув свого служителя через те, що той зажурився і на якийсь час втратив відвагу? Зовсім ні. Єгова взяв до уваги стан Іллі й послав до нього ангела. Двічі ангел давав Іллі поїсти. Тож подальша подорож не була для нього надто важкою. (Прочитайте 1 Царів 19:5—8). Перед тим як дати цьому пророкові певні вказівки, Єгова вислухав його і належно подбав про нього.

16, 17. Як нам наслідувати турботу Єгови, з якою він ставився до Іллі?

16 Як наслідувати нашого дбайливого Бога? Не поспішаймо давати пораду (Прип. 18:13). Було б добре спочатку висловити співчуття тим, хто вважає, що через особисті обставини вони «не такі почесні» (1 Кор. 12:23). Тоді ми зможемо надати допомогу, якої вони дійсно потребують.

17 Пригадаймо Синтію, яка залишилася з двома доньками, коли її покинув чоловік. Вони почувалися самотніми. Що зробили деякі її одновірці? Синтія розповідає: «Вони були в нас уже через 45 хвилин після того, як ми повідомили їм по телефону, що трапилось. На їхніх очах були сльози. Перші два-три дні вони залишалися з нами. Оскільки ми почувалися емоційно розбитими і не хотіли готувати їсти, певний час вони запрошували нас до себе». Це, мабуть, нагадує нам слова Якова: «Якщо брат чи сестра не має у що вдягнутися або ж з дня на день їм не вистачає їжі, а хтось із вас скаже: “Ідіть з миром, грійтесь та їжте досита”, але не дасть необхідного для тіла, то яка користь від цього? Так і віра, якщо не має вчинків, сама по собі мертва» (Як. 2:15—17). Завдяки вчасній підтримці братів і сестер зі збору Синтія та її доньки знайшли сили служити допоміжними піонерами вже через півроку після всього пережитого (2 Кор. 12:10).

ПОЖИТОК ДЛЯ БАГАТЬОХ

18, 19. а) Як допомагати тим, хто ослаб? б) Хто черпає пожиток, коли ми допомагаємо слабким?

18 Можливо, з власного досвіду ви знаєте, що потрібен час, аби одужати після виснажливої хвороби. Так само християнину, який ослаб через труднощі чи скрутні обставини, необхідний час, аби відновити духовні сили. Щоправда, наш одновірець повинен зміцнювати свою віру за допомогою особистого вивчення, молитви та участі в християнській діяльності. Але чи ми будемо терпеливими, аж поки він відновить рівновагу? Чи далі виявлятимемо до нього любов? Ми маємо допомагати тим, хто ослаб, почуватися цінними і гідними християнської любові (2 Кор. 8:8).

19 Завжди пам’ятаймо, що, надаючи підтримку нашим братам, ми відчуємо радість, яку можна мати тільки тоді, коли даємо щось іншим. Також ми розвиваємо здатність виявляти співчуття і терпеливість. Крім того, збір повнішою мірою виявляє дух сердечності й любові. Понад усе, ми наслідуємо Єгову, для якого кожна людина дуже цінна. Тож у нас є всі підстави відгукнутися на заохочення «допомагати слабким» (Дії 20:35).

^ абз. 4 У своїй книжці «Походження людини» Чарлз Дарвін назвав цілу низку органів «зайвими». Один з його прихильників твердив, що в людському організмі існують десятки «рудиментарних органів», у тому числі апендикс і вилочкова залоза.

^ абз. 7 Ім’я змінено.