Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) ЧЕРВЕНЬ 2014

Як підтримувати розлучених одновірців?

Як підтримувати розлучених одновірців?

Мабуть, ви знаєте якусь розлучену людину, можливо, навіть не одну. Адже в наш час розлучення стало дуже поширеним явищем. Наприклад, одне дослідження в Польщі виявило, що 30-річні особи, одружені від трьох до шести років, найімовірніше розлучаться. Це стосується не тільки цієї вікової групи.

«В Україні 2012 року відсоток розлучень досяг 61%»,— повідомляє директор Департаменту сім’ї та дітей Міністерства соціальної політики України. В інших країнах світу склалася подібна картина.

ЗЛИВА ЗМІШАНИХ ПОЧУТТІВ

З чим пов’язана така статистика? Одна досвідчена консультантка із шлюбно-сімейних стосунків зі Східної Європи зазначила: «Розлучення робить явним те, що вже сталося; розрив стосунків та окреме проживання завдають невимовного емоційного болю». Вона додає, що розлучених осіб переповнюють «сильні, збурені почуття: гнів, жаль, розчарування, розпач і сором». Інколи через це виникають думки про самогубство. «Після завершення судового процесу з питання розлучення настає інший етап. Охоплена почуттями порожнечі й відчуження розлучена особа може думати: “Кому я тепер потрібна? Навіщо я живу?”».

Пригадуючи пережите кілька років тому, Ева * каже: «Мені було дуже соромно, коли після офіційного розлучення мої сусіди і колеги повісили на мене ярлик “розлучена”. Це мене дратувало. З двома дітьми на руках я мусила бути і мамою, і батьком». Адам, який 12 років служив старійшиною і котрого поважали у зборі, розповідає: «Я настільки втратив самоповагу, що іноді дратуюсь, і мені не хочеться нікого бачити».

ЧОМУ НЕЛЕГКО ВІДНОВИТИ РІВНОВАГУ

Розлучені переживають за своє майбутнє і деколи довгі роки намагаються відновити рівновагу. Такі особи можуть вважати, що інші не цікавляться ними. Крім того, за словами однієї кореспондентки, яка спеціалізується в цій сфері, розлученим доводиться «змінювати свої звички і вчитися самотужки долати проблеми».

Станіслав пригадує: «Після розлучення моя колишня дружина не дозволяла мені бачитись з нашими двома донечками. Через це я почувався нікому не потрібним і навіть думав, що Єгова покинув мене. Мені не хотілося жити. Проте з часом я зрозумів, наскільки помилявся». Почуття непевності щодо майбутнього також не давало  спокою розлученій Ванді. «Я була переконана, що згодом всі, в тому числі одновірці, перестануть цікавитись мною і моїми дітьми. Однак тепер я розумію, що чимало братів і сестер підтримували нас і допомагали мені виховувати дітей як поклонників Єгови».

Як видно з вищезгаданих слів, декого після розлучення поглинають негативні почуття. Такі люди нерідко розвивають низьку самооцінку і думають, що вони нічого не варті й не заслуговують уваги. Водночас вони можуть критично ставитися до інших. У результаті розлучені християни можуть почати думати, що збір холодний і черствий. Але, як показує приклад Станіслава й Ванди, розлучені зрештою можуть усвідомити, що брати і сестри насправді цікавляться ними. Безперечно, одновірці неабияк дбають про розлучених, хоча їхні зусилля спочатку можуть не помічати.

КОЛИ ЗАКРАДАЮТЬСЯ ПОЧУТТЯ САМОТНОСТІ І ВІДЧУЖЕННЯ

Необхідно пам’ятати, що попри всі наші зусилля розлучені брати і сестри час від часу можуть почуватися самотніми. Особливо розлученим сестрам може здаватися, ніби ними мало хто цікавиться. Аліція визнає: «Вже минуло вісім років після розлучення. Але інколи мене охоплює почуття нікчемності. У такі хвилини я хочу сховатися, розплакатись і пожаліти себе».

Описані тут почуття поширені серед розлучених, але Біблія радить не відокремлюватись. Якщо людина діє всупереч цій пораді, вона «стає проти всього розумного» (Прип. 18:1). Однак той, хто почувається самотнім, має розуміти, що немудро шукати порад і потіхи в осіб протилежної статі. Інакше може виникнути небезпека розвинути неналежні романтичні почуття.

Наші розлучені одновірці можуть боротися з такими важкими почуттями, як страх перед майбутнім, самотність або навіть відчуження. Розуміючи, що вони мають такі почуття і що їх нелегко подолати, ми повинні наслідувати Єгову і віддано підтримувати таких братів і сестер (Пс. 55:23; 1 Пет. 5:6, 7). Не сумніваймось, вони надзвичайно цінуватимуть будь-яку нашу допомогу. Дійсно, у зборі розлучені християни знайдуть підтримку справжніх друзів (Прип. 17:17; 18:24).

^ абз. 6 Деякі імена змінено.