Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) ГРУДЕНЬ 2013

Чи ти готовий іти на жертви заради Царства?

Чи ти готовий іти на жертви заради Царства?

«Бог любить того, хто дає з радістю» (2 КОР. 9:7).

1. На які жертви йдуть люди і чому?

ЛЮДИ охоче йдуть на жертви заради того, що вважають цінним. Батьки не шкодують часу, сил і грошей, аби дбати про своїх дітей. Юні спортсмени, які мріють представляти свою країну на Олімпійських іграх, щодня кілька годин наполегливо вправляються і тренуються, тимчасом як їхні ровесники розважаються. Ісус також ішов на жертви заради того, що для нього було важливим. Він не прагнув розкішного життя і не мав власних дітей. Натомість він зосередився на поширенні справ Царства (Матв. 4:17; Луки 9:58). Його послідовники так само багато чим жертвували задля Божого Царства. Сприяння інтересам Царства було для них головною справою, тому вони йшли на жертви, аби якомога повнішою мірою підтримувати його (Матв. 4:18—22; 19:27). Тож нам варто запитати себе: «Що важливе для мене?»

2. а) Які жертви обов’язкові для всіх правдивих християн? б) На які додаткові жертви йдуть декотрі брати і сестри?

2 Деякі жертви обов’язкові для всіх правдивих християн і вкрай необхідні для того, щоб розвивати й зберігати хороші взаємини з Єговою. До цих жертв належить наш час та сили, які ми присвячуємо молитвам, читанню Біблії, сімейному поклонінню, зібранням і проповідницькому служінню * (Іс. Нав. 1:8; Матв. 28:19, 20; Євр. 10:24, 25). Завдяки нашим зусиллям і благословенню Єгови проповідницька праця набирає розмаху, й велика кількість людей лине до «гори дому Господнього» (Ісаї 2:2). Щоб підтримувати справи Царства, багато хто саможертовно  служить у Бетелі, допомагає в будівництві Залів Царства чи Залів конгресів, організовує конгреси і надає допомогу постраждалим від стихійних лих. Такі жертви не є обов’язковими, щоб здобути життя, але вони важливі для підтримки інтересів Царства.

3. а) Яку користь ми отримуємо, коли йдемо на жертви заради Царства? б) Над якими запитаннями нам потрібно подумати?

3 У наші дні справи Царства потрібно підтримувати, як ніколи раніше. Нам приємно бачити, як чимало християн з готовністю йдуть на жертви заради Єгови. (Прочитайте Псалом 54:8). Виявляючи такий охочий дух, ми отримаємо велику радість, у той час як чекаємо приходу Божого Царства (Повт. 16:15; Дії 20:35). Але кожному з нас варто зробити самоперевірку. Чи можемо ми йти на більші жертви заради Царства? Як ми використовуємо свій час, гроші, сили й здібності? Чого слід остерігатися? Розгляньмо кілька прикладів і подивімось, як ми теж можемо охоче йти на жертви та отримувати від цього більше радості.

ЖЕРТВИ У СТАРОДАВНЬОМУ ІЗРАЇЛІ

4. Який пожиток отримували ізраїльтяни, складаючи жертви?

4 Щоб отримати прощення гріхів, ізраїльтянам у давнину треба було складати жертви. Завдяки цьому вони могли мати схвалення Єгови. Деякі жертви були обов’язковими, а деякі добровільними (Лев. 23:37, 38). Цілопалення належали до добровільних жертв, тобто дарів, для Єгови. У Біблії згадується про особливе жертвоприношення, яке відбулось під час присвячення храму за днів Соломона (2 Хр. 7:4—6).

5. Що Єгова передбачив для бідних ізраїльтян?

5 Єгова добре розумів, що не всі могли жертвувати однаково, і він очікував, що кожен жертвуватиме за своєю спроможністю. Закон Єгови вимагав пролиття крові тварин, а це було «тінню прийдешніх благ», які мали прийти через його Сина, Ісуса (Євр. 10:1—4). Проте Єгова не був надто суворим, коли йшлося про те, яких саме тварин слід було приносити в жертву. Наприклад, Бог приймав у жертву горлиці, коли людина не мала змоги пожертвувати дрібну чи велику худобу. Тож навіть бідні могли з радістю  жертвувати Єгові (Лев. 1:3, 10, 14; 5:7). Хоча в жертву могли приносити різних тварин, від кожного, хто складав добровільні жертви, очікувалося дотримання двох вимог.

6. Що вимагалося від кожного, хто приносив добровільні жертви, і чому було важливо дотримуватися цих вимог?

6 По-перше, людина мала віддавати найкраще. Єгова сказав народові, що той, хто хотів отримати його схвалення, повинен приносити безвадну жертву (Лев. 22:18—20). Якщо тварина мала ваду, то така жертва для Єгови вважалася неприйнятною. По-друге, той, хто складав жертву, мусив бути чистим і неопоганеним. Перш ніж приносити добровільну жертву, людина, котра була нечистою, мала скласти жертву за гріх або жертву за провину, щоб відновити свої стосунки з Єговою (Лев. 5:5, 6, 15). Це було вкрай необхідним. Єгова звелів винищити зі свого народу кожного, хто, будучи нечистим, споживав мирну жертву, яка належала до добровільних (Лев. 7:20, 21). Але коли людина складала бездоганну жертву і зберігала добрі стосунки з Єговою, вона відчувала глибоке задоволення. (Прочитайте 1 Хронік 29:9).

ЖЕРТВИ ЗА НАШИХ ДНІВ

7, 8. а) Яку радість відчуває чимало братів і сестер, ідучи на жертви заради Царства? б) Що ми можемо пожертвувати для Єгови?

7 Нині чимало осіб теж запопадливо й охоче служать Єгові, і йому це дуже подобається. Працювати для своїх одновірців — велика радість. Один брат, який бере участь у будівництві Залів Царства і допомагає потерпілим від стихійних лих, каже, що важко передати словами задоволення, яке йому приносить таке служіння. Цей брат говорить: «Коли бачиш, якими щасливим і вдячними є місцеві брати й сестри, котрі заходять у новий Зал Царства або отримують допомогу після стихійного лиха, то розумієш, що твоя праця і докладені зусилля не марні».

Багато жертв були добровільними, подібно як наші жертви. (Дивіться абзаци 7—13)

8 Сучасна організація Єгови завжди шукає нагод сприяти Божому Царству. У 1904 році брат Чарлз Тейз Рассел написав: «Кожен повинен вважати себе призначеним Господом доморядником над своїм часом, впливом, грошима тощо; кожному також слід старатися якнайліпше використовувати ці таланти на славу Господаря». Хоча для цього нам  доводиться йти на певні жертви, ми отримуємо рясні благословення від Єгови (2 Сам. 24:21—24). Чи можемо ми ще ліпше використовувати те, що маємо?

Бетелівці в Австралії

9. Який принцип щодо використання часу міститься в Ісусовій настанові, записаній в Луки 10:2—4, і як нам його застосовувати?

9 Час. Щоб перекладати й друкувати нашу літературу, будувати місця поклоніння, організовувати конгреси, надавати допомогу після стихійного лиха і виконувати інші важливі завдання, необхідно виділяти багато часу та докладати наполегливих зусиль. Але ми маємо тільки 24 години на добу. Ісус навів принцип, який може бути практичним для нас. Посилаючи своїх учнів проповідувати, він звелів їм у «дорозі не зупинятись для привітань та обіймів» (Луки 10:2—4). Чому Ісус дав таку настанову? Один біблеїст пояснює: «Жителі Сходу віталися не так, як ми,— легким кивком голови чи потиском руки; вони багато разів обіймали одне одного, кланялися і навіть падали [долілиць] на землю. Все це вимагало багато часу». Ісус не заохочував своїх послідовників бути неввічливими. Натомість він допомагав їм зрозуміти, що в них обмаль часу і що більшість цього часу потрібно присвячувати важливішим справам (Еф. 5:16). Чи можемо ми застосовувати цей принцип, аби виділяти більше часу праці, пов’язаній з Царством?

Брати і сестри в Залі Царства в Кенії (Африка)

10, 11. а) Для чого використовуються наші пожертви на всесвітню працю? б) Який практичний принцип міститься в 1 Коринфян 16:1, 2?

10 Гроші. Для підтримки справ Царства необхідно неабияких коштів. Щороку витрачаються десятки мільйонів доларів на покриття витрат роз’їзних наглядачів, спеціальних піонерів та місіонерів. З 1999 року в країнах з обмеженими ресурсами було побудовано понад 24 500 Залів Царства. Але все ще існує потреба в 6400 Залах. Кожного місяця друкується приблизно 100 мільйонів примірників «Вартової башти» і «Пробудись!». Усе це за рахунок ваших добровільних пожертв.

11 Апостол Павло навів принцип, яким варто керуватися, коли робимо пожертви. (Прочитайте 1 Коринфян 16:1, 2). Під натхненням він радив коринфським братам не чекати до кінця тижня, аби побачити, що залишилось. Радше він казав їм у перший день тижня відкладати гроші відповідно до своїх можливостей. Подібно як і в I столітті, брати й сестри за наших днів заздалегідь планують щедро жертвувати гроші згідно зі своїми обставинами (Луки 21:1—4; Дії 4:32—35). Єгові надзвичайно подобається такий дух щедрості.

Доброволець з регіонального будівельного комітету в Такседо (Нью-Йорк, США)

12, 13. Чому дехто може вагатися віддавати свої сили та здібності на працю Царства і як Єгова допоможе таким особам?

12 Сили та здібності. Єгова благословляє нас, якщо ми використовуємо свої сили та здібності для справ Царства. Він обіцяє допомагати нам, коли ми змучені (Ісаї 40:29—31). Чи ми вважаємо, що нам бракує вмінь для виконання цієї праці? Чи ми думаємо, що іншим це вдається значно ліпше? Пам’ятаймо: Єгова може поліпшувати будь-чиї природні здібності, як колись удосконалив здібності Бецал’їла та Оголіява (Вих. 31:1—6; дивіться ілюстрацію на початку статті).

13 Єгова заохочує нас з готовністю віддавати йому все найкраще (Прип. 3:27). Під час відбудови храму він звелів євреям в Єрусалимі подумати над тим, як вони підтримують  цю справу (Ог. 1:2—5). Народ Бога відвернувся від нього і перестав зосереджуватися на важливому. Нам варто розглянути, чи наші пріоритети відповідають пріоритетам Єгови. Чи ми можемо «звернути... серце до [своїх] доріг», щоб брати активнішу участь у справах Царства в ці останні дні?

СКЛАДАЙМО ЖЕРТВИ ЗГІДНО З ТИМ, ЩО МАЄМО

14, 15. а) До чого нас заохочує приклад нужденних братів? б) Яке бажання нам потрібно мати?

14 Чимало людей живе в бідних країнах і щоденно стикається з труднощами чи вбогістю. Наша організація намагається «доповнювати» те, чого бракує нашим братам і сестрам, котрі живуть у таких країнах (2 Кор. 8:14). Проте навіть ті брати, які самі майже нічого не мають, цінують можливість виявляти щедрість. Єгові до вподоби, коли наші нужденні одновірці відчувають спонуку давати з радістю (2 Кор. 9:7).

15 В одній дуже бідній африканській країні деякі брати виділяють частинку свого поля для вирощування городини на продаж, а виручені кошти жертвують на справи Царства. У цій же країні було заплановано будівництво вкрай необхідного Залу Царства. Місцеві брати і сестри хотіли надати свою допомогу. Але будівництво припадало на час, коли вони засаджували свої поля. Все ж вони прагнули взяти участь у будівництві Залу Царства. Тому протягом дня працювали на будівельному майданчику, а ввечері йшли на свої поля, щоб закінчити роботу. Яка ж саможертовність! Це нагадує нам македонських братів у першому столітті. Попри своє «крайнє убозтво» вони благали про можливість допомогти своїм братам (2 Кор. 8:1—4). Хай кожен з нас так само «принесе дар руки своєї, за благословенням Господа», яким він нас обдарував. (Прочитайте Повторення Закону 16:17).

16. Як упевнитись у тому, що наші жертви приємні Єгові?

16 А втім, слід виявляти обачність. Подібно до стародавніх ізраїльтян, ми маємо бути впевнені, що наші жертви приємні Богові. Жертвуючи своїм часом і засобами заради інших, ми не повинні нехтувати духовними чи матеріальними потребами своєї сім’ї. Інакше ми давали б те, чого не маємо. (Прочитайте 2 Коринфян 8:12). Крім того, нам треба дбати про власну духовність (1 Кор. 9:26, 27). Будьмо певні: коли ми живемо відповідно до біблійних норм, наші жертви приноситимуть нам велику радість і задоволення. Вони також «особливо приємні» Єгові.

НАШІ ЖЕРТВИ ДУЖЕ ЦІННІ

17, 18. Як ми ставимось до тих, хто йде на жертви заради Царства, і про що ми повинні роздумувати?

17 Багато наших братів і сестер «виливаються, немов лита жертва», виконуючи необхідні справи, пов’язані з Царством (Фил. 2:17). Ми надзвичайно цінуємо тих, хто виявляє такий дух щедрості. Дружини й діти братів, які беруть провід у справах Царства, теж заслуговують похвали за їхню щедрість і саможертовність.

18 Щоб підтримувати справи Царства, необхідно докладати наполегливих зусиль. Тож з молитвою роздумуймо, як ми особисто можемо робити для Єгови більше. Не забуваймо: тепер наша нагорода велика, а «в прийдешній системі» буде ще більшою (Марка 10:28—30).

^ абз. 2 Дивіться статтю «Приносьмо Єгові жертви від усієї душі» у «Вартовій башті» за 15 січня 2012 року, сторінки 21—25.