Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

Вартова башта (видання для вивчення)  |  листопад 2013

 З НАШОГО АРХІВУ

«Я був наче черепаха в панцирі»

«Я був наче черепаха в панцирі»

ПІД час дев’ятиденної проповідницької кампанії, яка відбувалась у серпні — вересні 1929 року, понад 10 000 вісників немов вихор пронеслись Сполученими Штатами. Вони розповсюдили чверть мільйона книжок і брошур. Серед цих вісників Царства була приблизно тисяча колпортерів. Як же збільшилась їхня кількість! У «Бюлетені» * говорилось, що з 1927-го по 1929 роки кількість піонерів неймовірно зросла.

Восени 1929 року відбувся фінансовий крах. У «чорний вівторок», 29 жовтня 1929 року, стався обвал цін на Нью-Йоркській фондовій біржі, через що почалась всесвітня економічна криза, відома як Велика депресія. Тисячі банків збанкрутували. Перестали працювати ферми. Закрились величезні фабрики. Мільйони людей втратили роботу. У 1933 році одного дня кількість тих, хто втратив право викупити заставлене житло, сягнула 1000.

Як повночасні проповідники давали собі раду в час такої кризи? Багатьом з них у пригоді став будинок на колесах, тобто трейлер. За такий дім не потрібно було сплачувати орендної плати і податку, тому чимало піонерів змогло виконувати своє служіння з найменшими витратами *. А під час конгресів житловий автофургон ставав безкоштовною кімнатою в готелі. В 1934 році «Бюлетень» містив детальні плани компактного, але зручного житла, з такими зручностями, як система водопостачання, кухонна плита, розкладне ліжко і теплоізоляція.

Винахідливі проповідники по всьому світі взялися за спорудження будинків на колесах. «Ной не мав досвіду в будівництві ковчега,— пригадує Віктор Блеквелл,— і я не мав ні досвіду, ні знання, як змайструвати житловий фургон». Але йому це вдалося.

Житловий фургон готують до переправи через річку під час сезону дощів в Індії

Дім на колесах мали також Ейвері та Ловенія Брісто. Ейвері говорив: «Я був наче черепаха в панцирі — мій дім був завжди зі мною». Брісто служили піонерами разом з Гарві й Енн Конро, житловий автофургон яких мав стіни з толю. Щоразу, як вони переїжджали, від їхнього будинку відпадали шматки цього матеріалу. «Такого трейлера ніхто не бачив ні до того, ні після»,— пригадував Ейвері. Але він казав, що Конро та два їхні сини були «найщасливішою сім’єю», яку він бачив у своєму житті. Гарві Конро написав: «Нам ніколи нічого не бракувало, і в служінні Єгові та під його опікою ми почувалися в повній безпеці». Усі четверо Конро пізніше закінчили школу «Ґілеад» і були призначені служити місіонерами в Перу.

Піонерами служили також Джусто і Вінченца Баттайно. Як тільки вони зрозуміли, що  в них народиться дитина, то переробили свій «Форд Модель А», 1929 року випуску, на помешкання, яке в порівнянні з наметами, де вони колись жили, «виглядало, мов гарний готель». Маючи маленьку донечку, Баттайно залишалися в піонерському служінні, яке дуже любили, і проповідували італійським іммігрантам у США.

Чимало людей охоче слухали добру новину, але бідні й безробітні рідко коли могли жертвувати гроші за біблійну літературу. Натомість вони давали взамін всілякі продукти і речі. Дві піонерки нарахували 64 види товарів, які отримали від зацікавлених. Список виглядав, «немов список товару у крамничці».

Фред Андерсон зустрів фермера, який бажав отримати збірку наших книжок і запропонував в обмін на них окуляри своєї мами. На наступній фермі чоловік зацікавився нашою літературою, але сказав, що не зможе читати, бо не має окулярів. Тож сусідські окуляри стали в пригоді, і він з радістю дав пожертву за книжки та окуляри.

У Герберта Абботта в машині була клітка для курей. Коли за літературу в нього назбирувалося три або чотири курки, він продавав їх на базарі, а за виручку заправляв свою машину. «Іноді в нас зовсім не було грошей,— зізнався він,— але це нас не зупиняло. Якщо в баку було пальне, ми продовжували проповідувати, повністю покладаючись на Єгову».

Завдяки довірі до Єгови і непохитній рішучості Божий народ пережив ті скрутні роки. Під час однієї бурі Максвелл та Еммі Люїс вчасно вибігли зі свого фургона і побачили, як його навпіл розітнуло дерево, що впало на нього. «Такі випадки не ставали нам на заваді,— написав Максвелл.— Ми навіть не припускали думки здаватися. Нас чекало багато роботи, і ми хотіли її виконати». Максвелл та Еммі були наполегливі і з допомогою вірних друзів відремонтували свій будинок на колесах.

За наших важких часів такий же саможертовний дух виявляють мільйони ревних Свідків Єгови. Подібно до тих перших піонерів, ми рішуче продовжуємо проповідувати, аж поки Єгова не скаже: «Праця завершена».

^ абз. 3 Тепер «Наше служіння Царству».

^ абз. 5 У той час більшість піонерів не працювали на світській роботі. Вони одержували біблійні публікації за низькою ціною і використовували пожертви за розповсюджені публікації, щоб покрити витрати на прожиття.