Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) ЛИСТОПАД 2013

«Пильнуйте, щоб не занедбувати молитов»

«Пильнуйте, щоб не занедбувати молитов»

«Будьте розважними й пильнуйте, щоб не занедбувати молитов» (1 ПЕТ. 4:7).

1, 2. а) Чому вкрай необхідно «пильнувати, щоб не занедбувати молитов»? б) Над якими важливими запитання стосовно молитви слід подумати?

«НАЙВАЖЧЕ залишатися пильним на світанку»,— каже чоловік, який колись працював у нічну зміну. Найімовірніше, ті, хто має бути на сторожі всю ніч, погодяться з його словами. У наші дні християни стикаються з подібною трудністю, оскільки зараз найтемніший період довгої ночі злої системи Сатани (Рим. 13:12). Як же небезпечно заснути в цю пізню годину! Вкрай важливо «бути розважними» і слухатися біблійної поради: «Пильнуйте, щоб не занедбувати молитов» (1 Пет. 4:7).

2 Беручи до уваги час, в якому ми живемо, доречно запитати себе: «Чи я пильную, щоб не занедбувати своїх молитов? Чи звертаюся до Бога з усілякими молитвами і чи молюся безупинно? Чи я маю звичку молитися за інших, чи в молитвах зазвичай зосереджуюсь тільки на своїх потребах і бажаннях? І наскільки важлива молитва для мого спасіння?»

ПРОДОВЖУЙТЕ ЗВЕРТАТИСЯ ДО БОГА З УСІЛЯКИМИ МОЛИТВАМИ

3. Якими бувають молитви?

3 У Листі до ефесян апостол Павло згадує «усілякі молитви» (Еф. 6:18). У своїх молитвах ми часто просимо Єгову допомогти нам задовольнити наші потреби й долати труднощі. Той, що молитви вислуховує, охоче слухає наші прохання про допомогу (Пс. 65:3). А втім, нам треба звертатись до Бога також з іншими молитвами. Це молитви хвали, подяки і благання.

4. Чому ми маємо часто вихваляти Єгову в молитвах?

4 Ми маємо чимало підстав у своїх молитвах нести хвалу Єгові. Наприклад, ми відчуваємо  спонуку славити його, коли думаємо про «чини могутні Його» і «могутню величність Його». (Прочитайте Псалом 150:1—6). У шістьох віршах 150-го Псалма 11 разів згадується заохочення хвалити Єгову. З глибоким благоговінням до Єгови складач іншого псалма написав: «Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї» (Пс. 119:164). Безумовно, Єгова достойний хвали. Тож хіба ми не повинні вихваляти Бога у своїх молитвах «сім раз денно», тобто дуже часто?

5. В якому розумінні дух вдячності в молитвах є захистом?

5 До того ж важливо звертатись до Бога з подякою. Павло радив християнам у місті Филипи: «Ні про що не тривожтесь, але завжди з будь-якими проханнями звертайтесь у молитвах і благаннях до Бога, виявляючи йому також вдячність» (Фил. 4:6). Те, що ми виражаємо в молитвах сердечну вдячність Єгові, є для нас захистом. Адже ми живемо в останні дні, коли люди є невдячними (2 Тим. 3:1, 2). По суті, теперішній світ просякнутий духом невдячності. Якщо ми необережні, то можемо легко його перейняти. Вдячність, яку ми виражаємо Богові в молитвах, сприяє почуттю задоволення і допомагає не стати «незадоволеними [людьми], які нарікають на свою долю» (Юди 16). Крім того, коли голови сімей, молячись з дружиною і дітьми, складають Богові подяку, вони заохочують своїх рідних бути вдячними.

6, 7. Що таке благання і про що можна благати Єгову?

6 Благання — це щира молитва, в якій висловлюються глибокі почуття. Про що можна благати Єгову? Безперечно, ми можемо благати Бога, коли нас переслідують або коли нам загрожує смертельна хвороба. Тоді наші молитви про допомогу стають благаннями. Чи це єдині обставини, за яких можна благати Єгову?

7 Розгляньмо зразкову молитву Ісуса і звернімо увагу на те, що він сказав про ім’я Бога, його Царство і волю. (Прочитайте Матвія 6:9, 10). Цей світ потопає у злі, а людські уряди неспроможні подбати навіть про основні потреби своїх громадян. Тож нам необхідно молитися про освячення імені нашого небесного Батька і про те, щоб його Царство усунуло з землі правління Сатани. Тепер також настав час благати Єгову, щоб його воля виконувалась на землі, як і на небі. Тому залишаймося пильними і звертаймося до Бога з усілякими молитвами.

«БЕЗУПИННО МОЛІТЬСЯ»

8, 9. Чому не слід осуджувати Петра та інших апостолів за те, що вони заснули в Гефсиманському саду?

8 Хоча апостол Петро радив християнам «пильнувати, щоб не занедбувати молитов», сам він принаймні один раз втратив пильність. Петро був серед учнів, які заснули, коли Ісус молився в Гефсиманському саду. Навіть після того як Ісус сказав їм «пильнувати й безупинно молитися», вони цього не робили. (Прочитайте Матвія 26:40—45).

9 Нам не варто різко осуджувати Петра та інших апостолів за те, що вони не пильнували. Натомість ми маємо пам’ятати, що в той день вони, напевно, дуже виснажилися. Апостоли готувалися до Пасхи, яку святкували того вечора. Потім Ісус започаткував Господню вечерю, залишивши зразок для майбутнього відзначання Спомину його смерті  (1 Кор. 11:23—25). «Заспівавши хвалебних пісень, [вони] пішли на Оливкову гору». Дорога туди пролягала вузькими вуличками Єрусалима (Матв. 26:30, 36). На той час, очевидно, вже минуло за північ. Якби ми перебували в Гефсиманському саду тієї ночі, то теж, мабуть, заснули б. Замість того щоб осуджувати стомлених апостолів, Ісус сердечно визнав: «Дух бадьорий, але тіло слабке».

Хоча Петро спіткнувся, він навчився «пильнувати, щоб не занедбувати молитов». (Дивіться абзаци 10, 11)

10, 11. а) Який урок взяв Петро з подій у Гефсиманському саду? б) Яке значення для тебе має те, що сталося з Петром?

10 Те, що трапилось у Гефсиманському саду, справило глибокий вплив на Петра. Він втратив пильність і засвоїв гіркий урок. Ще до того Ісус говорив: «Усі ви спіткнетесь через те, що станеться зі мною цієї ночі». Та Петро запевнив Ісуса: «Навіть якщо всі спіткнуться через те, що станеться з тобою, я ніколи не спіткнуся!» Ісус сказав, що Петро тричі зречеться його. Але той твердив: «Навіть якщо мені доведеться померти з тобою, нізащо не зречуся» (Матв. 26:31—35). Усе ж Петро спіткнувся, як передрік Ісус. Коли апостол востаннє зрікся Ісуса, то «гірко заплакав» (Луки 22:60—62).

11 З цього випадку Петро багато навчився і зрештою подолав схильність до самовпевненості. Очевидно, в цьому апостолові допомогла молитва. Варто зазначити, що порада «пильнувати, щоб не занедбувати молитов» походить саме від Петра. Чи ми зважаємо на цю натхнену пораду? Крім того, чи ми «безупинно молимося» і цим визнаємо, що залежимо від Єгови? Також пам’ятаймо напучування апостола Павла: «Той, хто думає, що стоїть, нехай стережеться, аби не впасти» (1 Кор. 10:12).

БОГ ВІДПОВІВ НА МОЛИТВИ НЕЕМІЇ

12. У чому Неемія подав нам гарний приклад?

12 Тепер згадаймо приклад Неемії. Цей чоловік служив чашником перського царя Артаксеркса у V сторіччі до н. е. Неемія подав гарний приклад людини, яка ревно молилася. Багато днів він безупинно «постив і молився перед лицем... Бога», засмучений жалюгідним становищем євреїв в Єрусалимі (Неем. 1:4). Коли Артаксеркс запитав Неемію, чому його обличчя сумне, той відразу «помолився до Небесного Бога» (Неем. 2:2—4).  Яким був результат? Єгова відповів на його молитви і повернув справи на благо свого народу (Неем. 2:5, 6). Як же це, мабуть, зміцнило віру Неемії!

13, 14. Що треба робити, аби зберігати віру міцною і не піддатися спробам Сатани знеохотити нас?

13 Наша віра теж залишиться міцною, якщо ми, подібно до Неемії, будемо безупинно молитися. Сатана безжалісний і часто нападає на нас, коли ми знесилені. Якщо ми хворіємо чи боремося з депресією, то можемо, наприклад, почати думати, що кожного місяця присвячуємо служінню Богові дуже мало часу. Декого можуть мучити гнітючі думки через колишні помилки. Сатана прагне, щоб ми вважали себе нікчемними. Нападаючи на нас, він нерідко б’є по наших почуттях і цим ослаблює нашу віру. Але якщо ми «пильнуємо, щоб не занедбувати молитов», то наша віра буде і далі міцною. Поза всяким сумнівом, «великий щит віри» зможе «погасити всі вогненні стріли Злого» (Еф. 6:16).

Якщо ми «пильнуємо, щоб не занедбувати молитов», то подолаємо будь-які труднощі. (Дивіться абзаци 13, 14)

14 Коли ми «пильнуємо, щоб не занедбувати молитов», то випробування віри не захоплять нас зненацька і ми не підемо на компроміс. У час випробувань і труднощів пам’ятаймо приклад Неемії й відразу звертаймося до Бога в молитві. Тільки з допомогою Єгови нам вдасться успішно чинити опір спокусам і витримати випробування віри.

МОЛІТЬСЯ ЗА ІНШИХ

15. Які питання варто поставити собі щодо молитов за інших?

15 Ісус благав Бога за Петра, щоб його віра не ослабла (Луки 22:32).  Вірний християнин першого століття Епафрас наслідував у цьому Ісуса і гаряче молився за братів у Колосах. «Він завжди ревно молиться за вас,— написав їм Павло,— щоб ви до кінця залишалися зрілими й твердо переконаними в усій волі Бога» (Кол. 4:12). Було б добре запитати себе: «Чи я настійно молюся за братів і сестер по всій землі? Як часто я згадую у своїх молитвах одновірців, котрі стали жертвами стихійних лих? Коли я востаннє молився за тих, хто виконує важливі обов’язки в організації Єгови? Чи я молюся за членів збору, які зносять труднощі?»

16. Поясніть, чому наші молитви за інших є справді важливими.

16 Наші молитви до Бога Єгови за інших справді допомагають їм. (Прочитайте 2 Коринфян 1:11). Хоча Єгова не зобов’язаний відповідати на молитви тільки тому, що з ними неодноразово звертається велика кількість його поклонників, він охоче робить це, оскільки зважає на їхні спільні інтереси й бере до уваги їхні щирі та глибокі переживання. Тому треба серйозно ставитися до честі та обов’язку молитися за інших. Подібно до Епафраса, ми маємо виявляти нашим християнським братам і сестрам сердечну любов і молитися за них. Так ми покажемо, що по-справжньому цікавимося ними. Завдяки цьому ми відчуватимемо, як зростає наша радість, адже «більше щастя — давати, а не брати» (Дії 20:35).

НАШЕ СПАСІННЯ БЛИЗЬКО

17, 18. Які благословення ми отримаємо, коли будемо «пильнувати, щоб не занедбувати молитов»?

17 Перш ніж написати, що «ніч минає, а день наближається», Павло згадав: «[Ви] знаєте, в яку пору живете: вам уже час пробудитись зі сну, бо тепер наше спасіння ближче, ніж тоді, коли ми повірили» (Рим. 13:11, 12). Обіцяний Богом новий світ уже не за горами, і наше спасіння ближче, ніж ми думаємо. Нам не можна заснути духовно. Не дозвольмо світові відвертати нашу увагу й поглинати час, який ми могли б провести в молитві наодинці з Єговою. «Пильнуймо, щоб не занедбувати молитов». Так ми матимемо «святу поведінку та побожну відданість», чекаючи приходу дня Єгови (2 Пет. 3:11, 12). Тоді своїм життям ми покажемо, що залишаємося духовно пильними і переконані, що кінець цієї злої системи неминучий. Тож «безперестанку молімося» (1 Фес. 5:17). Крім того, наслідуймо Ісуса, який шукав нагод молитися на самоті. Якщо ми не будемо занедбувати особистих молитов до Єгови, то наближатимемось до нього (Як. 4:7, 8). А це стане для нас великим благословенням.

18 У Святому Письмі сказано: «Перебуваючи в тілі, Христос із сильним голосінням та слізьми звертав свої прохання й палкі молитви до Того, хто міг врятувати його від смерті, і був прихильно вислуханий за свій побожний страх» (Євр. 5:7). Ісус звертався до Бога з благаннями та проханнями і зберіг вірність йому до кінця свого земного життя. Тому Єгова визволив свого улюбленого сина від смерті й винагородив його безсмертним життям у небі. Ми теж можемо бути вірними нашому небесному Батькові попри спокуси та випробування, з якими, скоріш за все, зіткнемося в майбутньому. Якщо ми і далі будемо «пильнувати, щоб не занедбувати молитов», то отримаємо нагороду — вічне життя.