Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) ЖОВТЕНЬ 2013

 ЖИТТЄПИС

Довіра до Єгови приносить благословення

Довіра до Єгови приносить благословення

Життя буває непередбачуваним, непевним і навіть важким. Проте Єгова благословляє тих, хто покладається на нього, а не на власне розуміння. Саме це ми з дружиною зрозуміли впродовж нашого довгого й насиченого життя. Хочу розповісти про нас.

МОЇ батьки зустрілися 1919 року на конгресі Міжнародних Дослідників Біблії у Сідар-Пойнті (штат Огайо, США). Пізніше того року вони побралися. У 1922 році народився я, а через два роки — мій брат, Пол. Моя дружина, Грейс, народилася 1930 року. Її батьки, Рой і Рут Ховелл, виховувались у сім’ях Дослідників Біблії, а дідусь і бабуся по маминій лінії були друзями брата Чарлза Тейза Рассела.

Я познайомився з Грейс у 1947 році, і 16 липня 1949 року ми одружились. Перед весіллям ми відверто поговорили про наше майбутнє і вирішили служити повночасно й не мати дітей. Першого жовтня 1950 року я і Грейс розпочали піонерське служіння. У 1952 році нас запросили в районну працю.

РАЙОННА ПРАЦЯ І ШКОЛА «ҐІЛЕАД»

Кожен з нас потребував допомоги для того, щоб виконувати своє нове завдання. Тимчасом як я вчився від досвідчених братів, я теж намагався допомогти Грейс. Якось я підійшов до Марвіна Холієна, давнього друга нашої родини і досвідченого роз’їзного наглядача, та попросив: «Грейс молода і недосвідчена. Порадь, хто міг би допомогти їй здобути більше досвіду». Він сказав: «Една Вінкл є досвідченою піонеркою, і вона багато чого її навчить». Ось що потім Грейс говорила про Едну: «Коли вона була поряд зі мною у служінні, мені було спокійніше. Една добре знала, як відповідати на заперечення, і навчила мене слухати співрозмовника, щоб підбирати влучні аргументи. Вона дуже мені допомогла!»

Зліва: Натан Норр, Малколм Аллен, Фред Раск, Лайл Рюш, Ендрю Вагнер

Ми з Грейс служили у двох районах штату Айова, а також на території штатів Міннесота і Південна Дакота. Через деякий час нас призначили в перший район Нью-Йорка, до якого належали райони Бруклін та Квінс. Тоді ми почувалися досить недосвідченими. У нашому районі був збір «Бруклін-Хайтс»,  зібрання якого проходили в Залі Царства Бетелю і в якому служило чимало досвідчених бетелівців. Коли я виголосив свою першу службову промову в цьому зборі, брат Натан Норр підійшов до мене і сказав щось на зразок: «Малколме, ти дав кілька цінних порад, які нам варто застосувати. Пам’ятай, якщо ти не будеш доброзичливо давати нам поради, то мало що зробиш для організації. Продовжуй докладати зусиль». Після зібрання я розповів про це Грейс. Пізніше ми пішли в гостьову кімнату Бетелю. Ми були настільки виснажені і схвильовані, що аж розплакалися.

«Якщо ти не будеш доброзичливо давати нам поради, то мало що зробиш для організації. Продовжуй докладати зусиль»

Через кілька місяців ми отримали запрошення навчатися в 24-му класі школи «Ґілеад», випуск якого відбувся в лютому 1955 року. Перед навчанням у школі нам повідомили, що ми необов’язково будемо місіонерами. Натомість школа мала допомогти нам більш ефективно виконувати роз’їзну працю. Програма цієї школи була надзвичайною і допомогла нам стати смиреннішими.

Ферн і Джордж Кауч зі мною та Грейс у «Ґілеаді» (1954 рік)

Коли ми закінчили навчатись, нас призначили в обласне служіння. Наша область охоплювала штати Індіана, Мічиган та Огайо. Згодом, у грудні 1955 року, ми несподівано отримали листа від брата Норра, де говорилося: «Скажіть мені відверто і чесно, чи ви хочете служити в Бетелі... чи, прослуживши в Бетелі певний час, волієте поїхати за кордон. А може, ви бажаєте виконувати обласне та районне служіння». Ми відповіли, що з радістю візьмемося за будь-яке завдання. Майже відразу нас запросили до Бетелю.

ЗАХОПЛИВІ РОКИ В БЕТЕЛІ

За довгі роки служіння в Бетелі я виголошував промови в багатьох зборах та на конгресах по цілій країні. Мені випала честь навчати чимало молодих братів, які пізніше отримали більші обов’язки в організації Єгови. Зрештою, я був секретарем брата Норра у відділі, який займався організацією всесвітньої праці проповідування.

У відділі служіння (1956 рік)

Особливо приємно згадувати роки, проведені у відділі служіння. Я співпрацював з Томасом (Бадом) Салліваном. Чимало років він був наглядачем цього відділу. Але я багато чого навчився і від інших братів. Одним із них був Фред Раск, котрий навчав мене. З теплотою пригадую, як запитав його: «Фреде, чому ти зробив стільки виправлень  у деяких моїх листах?» Він усміхнувся і доречно зауважив: «Малколме, в усному мовленні можна роз’яснити думку додатковими словами, але в листах, особливо написаних тут, усе має бути надзвичайно точним і логічним». Потім він лагідно продовжив: «Не хвилюйся, ти добре виконуєш роботу, а з часом будеш робити це ще ліпше».

Упродовж багатьох років служіння в Бетелі Грейс виконувала різноманітну роботу. Зокрема вона була покоївкою і прибирала в житлових кімнатах. Їй подобалась ця робота. Ще й нині, коли ми зустрічаємося з декотрими братами, які в ті роки були молодими бетелівцями, вони з любов’ю кажуть Грейс: «Ти навчила мене гарно застеляти ліжко, і моїй мамі це дуже подобалось». Грейс із задоволенням служила у відділі журналів, кореспонденції та відділі копіювання магнітних стрічок. Завдяки виконанню цих обов’язків вона зрозуміла, що будь-яке доручення в організації Єгови — це велика честь і благословення. Вона й далі переконана в цьому.

ЗМІНИ В ЖИТТІ

У середині 70-х років ми зрозуміли, що наші старенькі батьки потребують більше уваги. Тож нам довелося прийняти важке рішення. Ми не хотіли покидати Бетель та любих нам братів і сестер, з якими разом служили Єгові. Але я вважав своїм обов’язком піклуватися про наших батьків. Отже, ми поїхали з Бетелю, маючи надію, що ситуація зміниться і ми повернемось.

Щоб заробляти на життя, я почав працювати страховим агентом. Не забуду слова одного менеджера, який навчав мене: «Успіх цієї справи залежить від вечірніх візитів. Саме ввечері можна застати людей вдома. Немає нічого важливішого від вечірніх візитів». Я відповів: «Не буду перечити, ви досвідчений у страховій справі, і я поважаю вашу думку. Але я маю також духовні обов’язки, які ніколи не занедбував, і не збираюсь цього робити. Я буду навідуватися до людей вечорами, але по вівторках і четвергах мені потрібно відвідувати важливі зібрання». Єгова рясно поблагословив мене за те, що я не пропускав зібрань через світську роботу.

Ми були поряд з моєю мамою, коли вона в липні 1987 року померла в будинку для людей похилого віку. Головна медсестра підійшла до Грейс і сказала: «Пані Аллен, ідіть додому і трохи відпочиньте. Усі знають, що ви постійно були біля своєї свекрухи. Не хвилюйтеся, ви робили все, що могли».

У грудні 1987 року ми заповнили анкети на служіння в Бетелі, який так любили.  Але через кілька днів Грейс поставили діагноз — рак товстої кишки. Після успішної операції вона почала одужувати і рак вдалося подолати. Тим часом ми отримали листа з Бетелю, в якому брати порадили нам служити у своєму зборі. Тож ми зосередилися на проповідуванні звістки про Царство.

Згодом я знайшов роботу в Техасі. Ми вважали, що теплий клімат цього штату буде корисним для нас. Приблизно за 25 років служіння в Техасі ми дуже здружилися з братами і сестрами.

НЕЗАБУТНІ УРОКИ

Грейс мала рецидив раку товстої кишки й рак щитовидної залози. А зовсім недавно в неї виявили рак молочної залози. Проте вона ніколи не нарікала, не піддавала сумніву принципу головування та завжди співпрацювала зі мною. Її часто питають: «У чому секрет вашого успіху і щастя в подружньому житті?» Вона наводить чотири причини: «Ми є близькими друзями. Щодня розмовляємо одне з одним. Ми кожного дня спільно проводимо час і ніколи не лягаємо спати розсерджені одне на одного». Звичайно, часами в нас бувають неприємні тертя, але ми прощаємо і забуваємо. Це дуже ефективне.

«Завжди довіряти Єгові й погоджуватися з тим, що́ він допускає»

Зазнавши різних випробувань у житті, ми взяли для себе кілька цінних уроків.

  1.  Завжди довіряти Єгові й погоджуватися з тим, що́ він допускає. Ніколи не покладатися на власне розуміння (Прип. 3:5, 6; Єрем. 17:7).

  2.  У всіх питаннях звертатися за порадою до Слова Єгови. Вкрай важливо слухатися Єгови та його законів. Тут не буває золотої середини — або ти слухняний, або ні (Рим. 6:16; Євр. 4:12).

  3.  Найважливішим у житті є здобуття доброго імені в очах Єгови. Потрібно ставити його справи на перше місце, не шукати матеріальних багатств (Прип. 28:20; Еккл. 7:1; Матв. 6:33, 34).

  4.  Молитися, щоб Єгова допомагав ревно служити йому і мати в цьому успіх. Зосереджуватися на тому, що́ нам під силу робити, а не на тому, чого не можемо (Матв. 22:37; 2 Тим. 4:2).

  5.  Пам’ятати, що немає іншої організації, яку благословляє і схвалює Єгова (Ів. 6:68).

Кожен з нас прослужив Єгові понад 75 років, а як подружжя ми служимо йому майже 65 років. Усі ці десятиріччя ми із задоволенням служили нашому Богові. Ми з надією молимося, щоб наші брати і сестри мали насичене життя і благословення, які приносить довіра до Єгови.