Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) ВЕРЕСЕНЬ 2013

Запитання читачів

Запитання читачів

Чому з очей Ісуса, згідно з Івана 11:35, покотилися сльози перед тим, як він воскресив Лазаря?

Цілком природно, що ми плачемо, коли помирає близька людина, адже нам її буде бракувати. Хоча Ісус любив Лазаря, з його очей покотилися сльози не тому, що той помер. Як видно з контексту Іванової розповіді, він заплакав, бо пройнявся співчуттям до рідних і друзів Лазаря, які за ним тужили (Ів. 11:36).

Коли Ісус уперше почув, що Лазар захворів, він не поспішив до нього, щоб його вилікувати. У розповіді говориться: «Та, почувши, що Лазар хворий, він ще два дні залишався в тому місці, де був» (Ів. 11:6). Чому Ісус зволікав? Він мав на це причину. Ісус сказав: «Ця хвороба не приведе до смерті, а принесе славу Богові, і через неї прославиться Божий Син» (Ів. 11:4). Що Ісус мав на увазі? Згідно з його наміром смерть Лазаря мала принести славу Богові. Як саме? Ісус збирався виконати захопливе чудо, піднявши свого мертвого друга з могили.

Під час цієї події Ісус у розмові з учнями порівняв смерть зі сном. Ось чому він сказав їм, що «йде розбудити його [Лазаря]» (Ів. 11:11). Для Ісуса повернути Лазаря до життя було те саме, що батькові розбудити зі сну свою дитину. Тому він не мав чого сумувати через смерть Лазаря.

Чому ж тоді з очей Ісуса покотилися сльози? Знайти відповідь допомагає контекст. Коли Ісус зустрів сестру Лазаря, Марію, і побачив, як вона та інші плачуть, він «сам глибоко зітхнув» і розхвилювався. Побачивши, якого болю вони зазнають, Ісус настільки пройнявся жалем, що «глибоко зітхнув». Саме тому «з очей Ісуса покотилися сльози». Він сильно засмутився, коли побачив страждання своїх дорогих друзів (Ів. 11:33, 35).

Ця розповідь показує, що Ісус спроможний повернути життя та здоров’я нашим рідним у прийдешньому новому світі. Також він співчуває тим, хто втратив близьких людей через смерть, успадковану від Адама. Чого ще ми вчимося з цієї оповіді? Ми маємо виявляти співчуття до людей, які тужать через смерть дорогих осіб.

Ісус знав, що збирається воскресити Лазаря. Все ж він, спонуканий глибокою любов’ю і співчуттям до своїх друзів, заплакав. Подібно й ми зі співчуття можемо «плакати з тими, хто плаче» (Рим. 12:15). Якщо людина виливає своє горе сльозами, це не означає, що їй бракує віри і надії на воскресіння. Ісус подав приклад того, як виявляти співчуття до тих, хто сумує. Він щиро заплакав, хоча й знав, що має намір воскресити Лазаря.