Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) СЕРПЕНЬ 2013

Єгова щоденно носить мій тягар

Єгова щоденно носить мій тягар

Незважаючи на нестерпні муки, пов’язані з моїми недугами, я все своє життя відчуваю сердечну підтримку нашого дорогого небесного Батька, Єгови. Понад 20 років я служу піонеркою та отримую від цього неабияку радість.

Я народилася 1956 року з розщепленням хребта, захворюванням, при якому не повністю закривається невральна трубка. Через те що в мене уражена нервова система, мені важко ходити і я маю чимало інших серйозних проблем зі здоров’ям.

Незадовго до мого народження одне місіонерське подружжя, Свідки Єгови, почало вивчати Біблію з моїми батьками. Коли я була дитиною, в моєму рідному місті Усакос, що в Намібії, не було збору, адже там мешкало тільки декілька вісників, які жили далеко одні від одних. Тому призначений для обговорення на зібранні матеріал ми вивчали сім’єю. У сім років мені зробили уростомію, операцію з утворення штучного отвору в тілі, через який виводиться сеча. А в 14 років у мене розвинулась епілепсія. Оскільки найближча школа була далеко і мені був потрібен особливий догляд батьків, я не змогла закінчити школу.

Попри всі ці труднощі я вирішила зміцнювати свої стосунки з Єговою. Моєю рідною мовою африканс було перекладено небагато публікацій. Тож я навчилася читати англійською, щоб вивчати наші книжки. У 19 років я стала вісником Царства та охрестилася. Впродовж наступних чотирьох років я мала достатньо проблем зі здоров’ям і мені доводилось боротися з емоційними розладами. В нашому містечку всі добре знають одні одних, тому через страх перед людиною мені було важко брати ревну участь у служінні.

Коли я мала трохи за 20, ми переїхали з Намібії в Південно-Африканську Республіку, де я вперше змогла тісно співпрацювати зі збором. Це було просто чудово! Однак мені знову довелося перенести операцію — цього разу колостомію.

Через якийсь час я почула промову районного наглядача про піонерське служіння. Його слова торкнулися мого серця. Я розуміла, що моє здоров’я далеко не ідеальне, але бачила, як Єгова дбав про мене в багатьох важких ситуаціях. Тому я заповнила заяву, щоб служити сталим піонером. Але через мої проблеми зі здоров’ям старійшини вагались її затвердити.

Проте це мене не знеохотило, і я вирішила з усіх сил проповідувати про Царство. З допомогою мами та інших братів і сестер я півроку виконувала норму піонера. Це показало, що попри проблеми зі здоров’ям мені під силу служити піонером. Я знову заповнила заяву, і на цей раз її затвердили. 1 вересня 1988 року я розпочала стале піонерське служіння.

Служачи піонером, я постійно відчуваю підтримку Єгови. Те, що я навчаю людей правди і не зосереджуюсь на собі, захищає мене, формує і допомагає зростати духовно. Я допомогла багатьом людям присвятитися Єгові та охреститися, і це сповнює моє серце радістю.

Я не знаю, чого очікувати від свого здоров’я. Але Єгова щоденно носить мій тягар (Пс. 68:20). Завдяки йому я не просто живу, а отримую від життя задоволення.