Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

Вартова башта (видання для вивчення)  |  серпень 2013

Єгова щоденно носить мій тягар

Єгова щоденно носить мій тягар

Незважаючи на нестерпні муки, пов’язані з моїми недугами, я все своє життя відчуваю сердечну підтримку нашого дорогого небесного Батька, Єгови. Понад 20 років я служу піонеркою та отримую від цього неабияку радість.

Я народилася 1956 року з розщепленням хребта, захворюванням, при якому не повністю закривається невральна трубка. Через те що в мене уражена нервова система, мені важко ходити і я маю чимало інших серйозних проблем зі здоров’ям.

Незадовго до мого народження одне місіонерське подружжя, Свідки Єгови, почало вивчати Біблію з моїми батьками. Коли я була дитиною, в моєму рідному місті Усакос, що в Намібії, не було збору, адже там мешкало тільки декілька вісників, які жили далеко одні від одних. Тому призначений для обговорення на зібранні матеріал ми вивчали сім’єю. У сім років мені зробили уростомію, операцію з утворення штучного отвору в тілі, через який виводиться сеча. А в 14 років у мене розвинулась епілепсія. Оскільки найближча школа була далеко і мені був потрібен особливий догляд батьків, я не змогла закінчити школу.

Попри всі ці труднощі я вирішила зміцнювати свої стосунки з Єговою. Моєю рідною мовою африканс було перекладено небагато публікацій. Тож я навчилася читати англійською, щоб вивчати наші книжки. У 19 років я стала вісником Царства та охрестилася. Впродовж наступних чотирьох років я мала достатньо проблем зі здоров’ям і мені доводилось боротися з емоційними розладами. В нашому містечку всі добре знають одні одних, тому через страх перед людиною мені було важко брати ревну участь у служінні.

Коли я мала трохи за 20, ми переїхали з Намібії в Південно-Африканську Республіку, де я вперше змогла тісно співпрацювати зі збором. Це було просто чудово! Однак мені знову довелося перенести операцію — цього разу колостомію.

Через якийсь час я почула промову районного наглядача про піонерське служіння. Його слова торкнулися мого серця. Я розуміла, що моє здоров’я далеко не ідеальне, але бачила, як Єгова дбав про мене в багатьох важких ситуаціях. Тому я заповнила заяву, щоб служити сталим піонером. Але через мої проблеми зі здоров’ям старійшини вагались її затвердити.

Проте це мене не знеохотило, і я вирішила з усіх сил проповідувати про Царство. З допомогою мами та інших братів і сестер я півроку виконувала норму піонера. Це показало, що попри проблеми зі здоров’ям мені під силу служити піонером. Я знову заповнила заяву, і на цей раз її затвердили. 1 вересня 1988 року я розпочала стале піонерське служіння.

Служачи піонером, я постійно відчуваю підтримку Єгови. Те, що я навчаю людей правди і не зосереджуюсь на собі, захищає мене, формує і допомагає зростати духовно. Я допомогла багатьом людям присвятитися Єгові та охреститися, і це сповнює моє серце радістю.

Я не знаю, чого очікувати від свого здоров’я. Але Єгова щоденно носить мій тягар (Пс. 68:20). Завдяки йому я не просто живу, а отримую від життя задоволення.