Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

Вартова башта (видання для вивчення)  |  березень 2013

Ніколи не втрачай надії!

Ніколи не втрачай надії!

Можливо, вже багато років ти є Свідком Єгови і чекаєш, щоб твій супутник життя приєднався до тебе в поклонінні Єгові.

Або ж ти знеохотився, коли твій зацікавлений, який, здавалося, спочатку виявляв великий інтерес, перестав цікавитись правдою.

 Декілька прикладів з Великобританії допоможуть тобі переконатися, що ніколи не варто втрачати надії. Також ти побачиш, як можна «хліб свій пускати по воді», щоб допомагати людям, котрі ще не відгукнулися на біблійну звістку (Еккл. 11:1).

ВАЖЛИВО БУТИ НАПОЛЕГЛИВИМ

Тобі необхідно виявляти наполегливість. Ти маєш линути до правди і горнутися до Єгови (Повт. 10:20). Саме так робила Георгіна. Коли в 1970 році вона почала вивчати Біблію зі Свідками Єгови, її чоловік, Кіріякос, дуже розлютився. Він намагався припинити вивчення, не пускав Свідків у дім і викидав усі наші публікації, які тільки потрапляли йому на очі.

Кіріякос ще більше розгнівався, коли Георгіна стала відвідувати християнські зібрання. Якось він прийшов у Зал Царства, щоб посперечатися. Зрозумівши, що Кіріякос краще говорить грецькою, ніж англійською, одна сестра подзвонила грекомовному братові з іншого збору і попросила його прийти на допомогу. Кіріякоса зворушила доброзичливість брата, і кілька місяців вони навіть вивчали Біблію. Але з часом він припинив вивчення.

Наступні три роки Кіріякос продовжував чинити опір Георгіні. Він погрожував, що покине її, якщо вона охреститься. У день свого хрещення Георгіна благала Єгову, щоб цього не сталося. Коли приїхали Свідки, щоб забрати її на конгрес, Кіріякос сказав їм: «Їдьте вперед, а ми своєю машиною поїдемо за вами». Він був присутній на ранковій програмі і бачив хрещення дружини.

Минуло майже 40 років з моменту першої зустрічі зі Свідками, аж поки Георгіна дочекалася хрещення свого чоловіка

Після цього протидія з боку Кіріякоса ослабла, і він поступово зробив великі зміни. Минуло майже 40 років з моменту першої зустрічі зі Свідками, аж поки Георгіна дочекалася хрещення свого чоловіка! Що допомогло Кіріякосу? Він говорить: «Я тішуся, що Георгіна була непохитною». А Георгіна каже: «Незважаючи на протидію чоловіка, я не припиняла поклонятися Богові. Я завжди молилась до Єгови і ніколи не втрачала надії».

СИЛА НОВОЇ ОСОБИСТОСТІ

Аби допомогти своєму подружжю, вкрай необхідно розвивати християнську особистість. Апостол Петро радить християнкам: «Підкоряйтеся своїм чоловікам, аби тих, хто не слухається святого слова, ви могли без слів здобути своїми вчинками» (1 Пет. 3:1). Крістін дотримувалася цієї поради, але їй знадобилося багато років, щоб «здобути» свого чоловіка. Коли 20 років тому вона стала Свідком, її чоловік, Джон, не вірив у Бога. Він не хотів мати нічого спільного з релігією, хоча розумів, наскільки важливою для дружини є її новознайдена віра. «Я бачив, що Крістін щаслива,— розповідає Джон.— Вона стала сильною і надійною особистістю, і це допомогло мені в багатьох складних ситуаціях».

Крістін ніколи не змушувала чоловіка прийняти свою релігію. Джон говорить: «З самого початку Крістін зрозуміла, що найліпше залишити мене в спокої, і терпеливо дозволила мені рухатися власним темпом і своїм шляхом». Як тільки Крістін бачила в журналах «Вартова башта» і «Пробудись!» статті, які могли зацікавити Джона, скажімо про науку чи природу, вона показувала їх чоловікові і казала: «Думаю, тобі це сподобається».

Згодом Джон вийшов на пенсію і зайнявся садівництвом. Оскільки він мав більше часу для роздумів над важливими запитаннями, то почав міркувати: «Ми з’явились випадково чи були створені з певною метою?» Одного дня брат, з яким спілкувався Джон, запитав: «Що ти думаєш про вивчення?» Джон згадує: «На той час я вже вірив у Бога, тому прийняв його пропозицію».

Як же важливо, що Крістін не втратила надії! Після 20 років, упродовж яких вона молилася, щоб Джон прийняв правду, він охрестився. Тепер вони разом запопадливо служать Єгові. Джон ділиться: «Особливо мене “здобули” доброта і дружелюбність Свідків. І якщо ти одружений зі Свідком Єгови, то маєш відданого, надійного та саможертовного друга на все життя». Крістін застосовувала пораду з 1 Петра 3:1 і досягла успіху.

 НАСІННЯ ПРИНОСИТЬ ПЛІД ЧЕРЕЗ РОКИ

А що сказати про зацікавлених, які з певних причин втрачають інтерес до правди? Цар Соломон написав: «Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш-бо ти, котре вийде на краще тобі,— оце чи оте, чи обоє однаково добрі» (Еккл. 11:6). Іноді насіння правди проростає через багато років. Людина може зрештою усвідомити, що їй необхідно наближатися до Бога (Як. 4:8). Справді, одного дня на тебе може чекати приємна несподіванка.

Ось приклад Еліс, яка переїхала з Індії до Англії. У 1974 році вона почала вивчати Біблію. Еліс говорила мовою гінді, але хотіла поліпшити свої знання англійської. Вивчення тривало декілька років. За цей час вона відвідала кілька зібрань, що проводились англійською. Еліс знала, що те, чого вона навчається, є правдою, але вважала вивчення своїм хобі. До того ж вона була зосереджена на грошах і любила розважатися на вечірках. Врешті-решт Еліс припинила вивчати Біблію.

Приблизно через 30 років Стелла, яка проводила вивчення з Еліс, отримала від неї листа. У ньому говорилось: «Я впевнена, тобі буде приємно дізнатися, що твоя зацікавлена, яку ти зустріла в 1974 році, охрестилась на недавньому обласному конгресі. Ти відіграла неабияку роль у моєму житті: посіяла в моєму серці насіння правди. І, хоча тоді я не була готова присвятити себе Богові, я зберегла це насіння у своєму розумі та серці».

У листі, який Стелла отримала від Еліс, говорилось: «Я впевнена, тобі буде приємно дізнатися, що твоя зацікавлена, яку ти зустріла в 1974 році, охрестилась на недавньому обласному конгресі»

Що ж сталося? Еліс пояснює, що вона була дуже пригнічена після смерті свого чоловіка в 1997 році. Вона молилася до Бога. Через десять хвилин двоє Свідків, які говорять пенджабською мовою, прийшли до неї і залишили їй буклет «Чи ми ще побачимо тих, кого втратили?». Еліс зрозуміла, що це відповідь на її молитву, і вирішила, що має зв’язатися зі Свідками. Але де їх знайти? Жінка продивилася свій старий записник і знайшла адресу збору, зібрання якого проводяться пенджабською. Еліс прийшла до Залу Царства, де її сердечно прийняли брати і сестри, які розмовляють пенджабською мовою. «Любов, яку до мене виявили, допомогла мені подолати смуток»,— каже Еліс.

Вона почала регулярно відвідувати зібрання і відновила біблійне вивчення, навчившись вільно розмовляти і читати пенджабською. У 2003 році Еліс охрестилася. Лист, який вона написала Стеллі, закінчується такими словами: «Дуже дякую тобі, що 29 років тому ти посіяла насіння правди, і за твій чудовий приклад».

«Дуже дякую тобі, що 29 років тому ти посіяла насіння правди, і за твій чудовий приклад» (Еліс)

Чого можна навчитися з цих розповідей? Іноді людині потрібно більше часу, ніж ми очікуємо. Але якщо вона духовно спрагнена, щира і смиренна, Єгова зростить правду в її серці. Пригадай, як Ісус пояснив наведений ним приклад: «Насіння сходить і виростає, хоча він [сіяч] не знає як. Земля сама поступово приносить плід: спочатку з’являється стеблина, потім колосок і аж в кінці на ньому визріває зерно» (Марка 4:27, 28). Такий ріст проходить сам і поступово. По суті, жоден вісник Царства не знає, як це відбувається. Тож продовжуй щедро сіяти, і ти зможеш пожати рясний урожай.

Не применшуй сили молитви. Георгіна і Крістін продовжували молитись до Єгови. Якщо ти «перебуваєш в молитві» і ніколи не втрачаєш надії, то «по багатьох днях» ти знайдеш «хліб», який пустив по воді (Рим. 12:12; Еккл. 11:1).