Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) БЕРЕЗЕНЬ 2013

Для тих, хто любить Єгову, немає каменя спотикання

Для тих, хто любить Єгову, немає каменя спотикання

«Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого,— і не мають вони спотикання» (ПС. 119:165).

1. Як з прикладу однієї спортсменки видно, що не варто опускати рук?

МЕРІ ДЕКЕР ще підлітком почала брати участь у змаганнях з бігу і стала відомою спортсменкою світового рівня. Під час літніх Олімпійських ігор 1984 року вона була претенденткою на золоту медаль у фінальному забігу на 3000 метрів. Але їй так і не вдалося добігти до фінішу. Дівчина зачепилась за ногу іншої спортсменки і стрімголов вилетіла на поле. Травмована і заплакана Мері була змушена покинути бігову доріжку. Але вона не опустила рук. Менш ніж за рік Мері відновила свою спортивну форму і в 1985 році встановила новий світовий рекорд серед жінок у забігу на 1 милю.

2. В якому забігу ми, як правдиві християни, беремо участь і яка наша мета?

2 Ми, як християни, беремо участь у символічному забігу і маємо мету здобути перемогу. Наш забіг — це не біг на коротку дистанцію, в якому перемога залежить від швидкості, і водночас не біг підтюпцем, під час якого людина біжить повільно або навіть зупиняється. Натомість наш забіг можна прирівняти до марафону, для перемоги в якому необхідна витривалість. Пишучи листа до християн у Коринфі — місті, відомому атлетичними змаганнями, апостол Павло вжив метафору, в якій порівняв християн з бігунами. Він написав: «Хіба не знаєте, що в забігу біжать усі учасники, але нагороду отримує лише один? Тож біжіть так, щоб отримати нагороду» (1 Кор. 9:24).

3. Хто може отримати нагороду в забігу за вічне життя?

3 Біблія заохочує нас бігти в цьому символічному забігу. (Прочитайте 1 Коринфян 9:25—27). Нагородою для учасників змагань є вічне життя — в небі для помазанців і на землі для решти  учасників забігу. В цьому забігу, на відміну від більшості атлетичних змагань, здобути перемогу можуть усі, хто розпочав біг і залишився витривалим до кінця (Матв. 24:13). Учасник змагання програє́, лише коли біжить не за правилами або не перетинає фінішної лінії. Це єдиний забіг, нагородою в якому є вічне життя.

4. Чому нелегко бігти в забігу за вічне життя?

4 Добігти до фінішу нелегко. Для цього необхідно тренуватися і прагнути перемоги. Тільки одна людина змогла досягти фінішної лінії, ні разу не спіткнувшись. Це Ісус Христос. Але його учень Яків написав, що Христові послідовники «раз у раз спотикаються» (Як. 3:2). Дійсно, на кожного з нас впливає власна недосконалість і недосконалість інших. Тому іноді ми можемо оступитися, сповільнити свій біг чи ненадовго зупинитись. Ми можемо навіть упасти, але підводимось і продовжуємо бігти. Дехто падає так, що потребує допомоги, аби зібратися з силами і відновити біг. Нас не має дивувати, що ми час від часу спотикаємось і падаємо (1 Цар. 8:46).

Якщо ти впав, прийми допомогу і вставай!

НЕ ПРИПИНЯЙ БІГУ, ЯКЩО ТИ СПІТКНУВСЯ

5, 6. а) Чому можна сказати, що для християнина немає каменя спотикання, і що допоможе йому «встати»? б) Чому дехто не підводиться після того, як спіткнувся?

5 Можливо, ти взаємозамінно вживаєш слова «спіткнутися» і «впасти», описуючи духовний стан. У Біблії вони теж часто використовуються в одному й тому ж значенні. Наприклад, звернімо увагу на слова з Приповістей 24:16: «Праведний сім раз упаде й знову встане, а безбожник спіткнеться в нещасті» (переклад І. Хоменка).

6 Єгова не допустить, аби ті, хто покладається на нього, спіткнулися чи впали — зазнали лиха або допустилися помилок — і не змогли підвестися. Єгова запевняє, що допоможе нам «встати», аби ми й далі могли з усіх сил служити йому. Як же це потішає тих, хто  всім серцем любить Бога! Проте злі люди не хочуть «вставати». Вони не прагнуть допомоги святого духу, не шукають підтримки в Божого народу і навіть відкидають допомогу, яку їм пропонують. На противагу їм, для людей, які «кохають Закона» Єгови, немає каменя спотикання, через який вони могли б назавжди припинити біг за життя. (Прочитайте Псалом 119:165).

7, 8. Як людина, що «впала», може здобути Боже схвалення?

7 Іноді через якусь слабкість людина чинить невеликий гріх — навіть неодноразово. Але якщо вона «встає», тобто щиро кається і намагається продовжувати віддане служіння, то залишається праведною в очах Єгови. Це видно з того, як Бог ставився до стародавніх ізраїльтян (Ісаї 41:9, 10). Згадані раніше слова з Приповістей 24:16 звертають увагу не на наші «падіння», а на те, що з допомогою милосердного Бога ми можемо «встати». (Прочитайте Ісаї 55:7). Бог Єгова та Ісус Христос впевнені в нас і заохочують нас «вставати» (Пс. 86:5; Ів. 5:19).

8 Буває, що спортсмен під час марафонського бігу спотикається чи падає, але він може підвестися і продовжити біг, якщо діятиме без зволікань. Ми не знаємо «дня... чи години», коли закінчиться забіг за вічне життя (Матв. 24:36). А втім, чим менше ми спотикаємося, тим більша ймовірність того, що ми не збавимо темпу, залишимося на дистанції і досягнемо фінішу. Тож як нам уникати каменів спотикання?

ЧЕРЕЗ ЩО МИ МОЖЕМО СПІТКНУТИСЯ

9. Які потенційні камені спотикання ми обговоримо?

9 Розгляньмо п’ять потенційних каменів спотикання: власні слабкості, прагнення плоті, несправедливість з боку одновірців, лихо чи переслідування і недосконалість інших. Якщо ми спіткнулися, пам’ятаймо: Єгова дуже терпеливий і не поспішає таврувати нас як невірних.

10, 11. З якою слабкістю доводилось боротися Давидові?

10 Власні слабкості можна прирівняти до каменів, розкиданих на біговій доріжці. Проаналізувавши події з життя царя Давида й апостола Петра, ми побачимо дві таких слабкості: брак самовладання і страх перед людиною.

11 Цар Давид виявив слабкість, коли втратив самовладання і згрішив з Вірсавією. Крім того, якось із почуття образи на Навала він мало не накоїв лиха. Хоча Давиду деколи бракувало самовладання, він ніколи не опускав рук і намагався далі догоджати Єгові. З допомогою інших йому вдавалося відновити духовну рівновагу (1 Сам. 25:5—13, 32, 33; 2 Сам. 12:1—13).

12. Що допомогло Петру продовжити біг попри спотикання?

12 Петро залишався відданим Ісусу та Єгові попри те, що через страх перед людиною допускався помилок. Приміром, він зрікся свого Господа — і то не раз, а тричі (Луки 22:54—62). Згодом Петро повівся не по-християнськи: він вважав обрізаних євреїв кращими за християн з інших народів. Однак апостол Павло розумів, що збір не був місцем для поділення. Тому він дав Петрові пряму і чітку пораду, перш ніж інші брати перейняли його неправильний погляд (Гал. 2:11—14). Чи ця порада зачепила гордість Петра і він припинив біг за життя? Ні. Він взяв пораду до серця, застосував її і продовжив біг.

13. Як фізична слабкість може бути каменем спотикання?

13 Інколи власною слабкістю є проблеми зі здоров’ям. Вони теж можуть бути для нас каменем спотикання. Через них дехто сповільнює свій біг  і навіть втрачає духовну рівновагу чи виснажується. Наприклад, одна сестра з Японії дуже захворіла через 17 років після хрещення. Вона настільки перейнялася своїм здоров’ям, що ослабла духовно. З часом ця сестра стала неактивною вісницею. Двоє старійшин відвідали її і підбадьорили теплими словами. Після цього сестра знову почала приходити на зібрання. Вона пригадує: «Я була до сліз зворушена сердечністю, з якою брати зустріли мене». Тепер ця сестра продовжує брати участь у забігу за життя.

14, 15. Яких рішучих заходів необхідно вжити, коли виникають неправильні бажання? Наведіть приклад.

14 Для багатьох каменем спотикання стали прагнення плоті. Коли ми відчуваємо спокусу піддатися таким бажанням, нам необхідно вжити рішучих заходів, щоб зберегти моральну та духовну чистоту і чистоту думок. Пригадаймо Ісусову пораду «викинути», образно кажучи, все, що може довести нас до спотикання, навіть око чи руку. Хіба ми не повинні цуратися неморальних думок і вчинків, через які ми могли б зійти з дистанції в нашому забігу? (Прочитайте Матвія 5:29, 30).

15 Один брат, який виховувався у християнській сім’ї, написав, що, скільки себе пам’ятає, він завжди боровся з гомосексуальними бажаннями. Він сказав: «Я почувався ніяково, бо не був таким, як усі». У 20 років цей брат вже служив сталим піонером і служителем збору, але пізніше він вчинив серйозний гріх. Старійшини надали йому допомогу, застосувавши виховні заходи Єгови. Брат молився, досліджував Боже Слово і намагався допомагати іншим. Завдяки цьому він зміг підвестися після падіння і відновити свій біг. Це сталося давно, але він визнає: «Порою у мене виникають ті почуття, однак я не дозволяю їм заволодіти мною. Я знаю, що Єгова не допустить спокус, перед якими ти не міг би встояти. Тому я переконаний, що Бог вірить у мої сили». Брат робить висновок, що життя в новому світі варте всіх зусиль, яких він докладає у цій боротьбі. Він каже: «Як я чекаю його! А поки що продовжую боротися». Цей брат сповнений рішучості не припиняти бігу.

16, 17. а) Що допомогло одному братові, який вважав себе жертвою несправедливості? б) Про що нам треба пам’ятати, аби не спіткнутися?

16 Несправедливість з боку одновірців теж може бути каменем спотикання. У Франції колишній старійшина думав, що став жертвою несправедливості. Він озлобився, припинив приходити на зібрання і проповідувати. Двоє старійшин відвідали брата і зі співчуттям, не перебиваючи, вислухали його думку стосовно того, що з ним трапилося. Вони заохотили його покласти свій тягар на Єгову і наголосили, що найважливіше догоджати Богові. Він прислухався до їхньої поради і невдовзі продовжив свій біг, відновивши діяльність у зборі.

17 Усім християнам слід пам’ятати, що призначеним Головою збору є Ісус Христос, а не люди з їхніми недосконалостями. Ісус, в якого «очі — як вогняне полум’я», має на все правильний погляд і бачить набагато більше, ніж ми (Об’яв. 1:13—16). Приміром, нам здається, що в зборі існує несправедливість. Насправді ж ми можемо неправильно розуміти, що́ відбувається і чому. Ісус виправить ситуацію у свій час і належним чином. Тому не дозвольмо вчинкам чи рішенням наших одновірців стати для нас каменем спотикання.

18. Завдяки чому ми зможемо вистояти в будь-якому випробуванні?

18 Іншими двома каменями спотикання є лихо чи переслідування і недосконалість  інших. У притчі про сіяча Ісус сказав, що через «лихо чи переслідування», яких ми зазнаємо у світі, дехто спіткнеться. Хоч би звідки походило переслідування — від рідних, сусідів чи уряду, воно може впливати особливо на тих, хто «не має кореня», тобто на тих, кому бракує віри (Матв. 13:21). Але якщо ми зберігаємо праведний стан серця, то насіння Царства пустить у ньому глибокі й міцні корені. Стикаючись із переслідуванням, намагаймося з молитвою роздумувати над тим, «про що схвально говорять». (Прочитайте Филип’ян 4:6—9). Завдяки силі Єгови ми зможемо вистояти у випробуваннях і не дозволимо, аби труднощі стали для нас каменем спотикання.

Нічому не дозволь перешкодити тобі добігти до фінішу!

19. Що допоможе нам не спіткнутися через образи?

19 На жаль, з роками дехто спотикається через недосконалість інших і сходить з бігової доріжки. Розбіжності в поглядах щодо питань сумління стають для таких осіб каменем спотикання (1 Кор. 8:12, 13). Коли нас хтось ображає, чи ми робимо з цього велику проблему? Біблія настійно радить християнам перестати судити, пробачати інших і не наполягати на своїх правах (Луки 6:37). Натикаючись на камені спотикання, запитуй себе: «Чи я суджу інших на основі своїх уподобань? Чи я припиню біг лише тому, що мої брати недосконалі?» Якщо ми любимо Єгову, то не дозволимо, аби чиїсь учинки завадили нам добігти до фінішу.

БІЖИ З ВИТРИВАЛІСТЮ ТА УНИКАЙ КАМЕНІВ СПОТИКАННЯ 

20, 21. Що ти вирішив робити в забігу за життя?

20 Чи ти прагнеш «пробігти шлях до кінця»? (2 Тим. 4:7, 8). Тоді вкрай важливо мати особисте вивчення. Досліджуй Біблію та наші публікації і роздумуй над прочитаним, щоб розпізнавати потенційні камені спотикання. Проси святого духу, щоб отримати необхідну силу. Пам’ятай: жоден бігун у забігу за життя не приречений на невдачу тільки тому, що він випадково спіткнувся чи впав. Він спроможний підвестися і продовжити біг. Якщо такий бігун візьме для себе цінні уроки з труднощів, які випробовують його віру, то камінь спотикання стане для нього сходинкою на дорозі до життя.

21 Біблія говорить про забіг за вічне життя як про активну, а не пасивну дію. Ми не здобудемо перемоги, так би мовити, їдучи в автобусі. Ми мусимо самі бігти. Тоді ми отримаємо від Єгови «мир великий», який, наче попутний вітер, допоможе нам рухатись вперед (Пс. 119:165). Не сумніваймося, що Єгова буде рясно благословляти нас тепер, а якщо ми добіжимо до фінішу, і цілу вічність (Як. 1:12).