Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) СІЧЕНЬ 2013

Старійшини — співпрацівники, які сприяють нашій радості

Старійшини — співпрацівники, які сприяють нашій радості

«Ми ваші співпрацівники і сприяємо вашій радості» (2 КОР. 1:24).

1. Яка новина про братів у Коринфі потішила Павла?

ІШОВ 55 рік н. е. Апостол Павло перебував у портовому місті Троаді, але постійно роздумував про коринфських братів. Раніше того ж року він дізнався, що вони сваряться між собою. Маючи до них батьківські почуття, апостол написав листа з метою виправити їх (1 Кор. 1:11; 4:15). Він також послав до них свого товариша Тита і попросив його повернутися в Троаду, щоб про все розповісти. Тепер Павло чекав Тита в Троаді, бажаючи почути, як ведеться коринфським братам. Але Тит не повернувся, і це дуже засмутило Павла. Що ж зробить апостол? Він відплив до Македонії, де вони і зустрілися. Тит розповів, що брати в Коринфі добре відгукнулися на лист Павла і прагнуть побачити його. Почувши про це, апостол «ще більше зрадів» (2 Кор. 2:12, 13; 7:5—9).

2. а) Що Павло написав коринфянам про віру і радість? б) Які запитання ми розглянемо?

2 Невдовзі після цього Павло написав коринфянам другого листа. Він сказав: «Це не означає, що ми пануємо над вашою вірою. Швидше ми ваші співпрацівники і сприяємо вашій радості, а стоїте ви лише завдяки своїй вірі» (2 Кор. 1:24). Що Павло мав на увазі? Чого старійшини в наш час можуть навчитися з цих слів?

НАША ВІРА І НАША РАДІСТЬ

3. а) Що мав на увазі Павло, кажучи: «Стоїте ви лише завдяки своїй вірі»? б) Як старійшини в наші дні наслідують Павлів приклад?

3 Павло говорив, що християнам вкрай важливо мати віру і радість. Спершу він згадав про віру, написавши: «Це не означає, що ми пануємо над вашою вірою... стоїте ви лише  завдяки своїй вірі». Так Павло визнав, що брати в Коринфі були непохитними не завдяки йому чи іншій людині, а завдяки вірі в Бога. Павло бачив, що немає потреби панувати над вірою братів, і не хотів цього робити. Він був переконаний, що ті вірні християни бажають поводитись правильно (2 Кор. 2:3). У наші дні старійшини наслідують приклад Павла, не сумніваючись, що брати мають віру і служать Богові з правильних спонук (2 Фес. 3:4). Старійшини не встановлюють у зборі жорстких правил, а керуються біблійними принципами та вказівками організації Єгови. Сучасні старійшини не панують над вірою братів (1 Пет. 5:2, 3).

4. а) Що мав на увазі Павло, коли написав: «Ми ваші співпрацівники і сприяємо вашій радості»? б) Як старійшини наслідують погляд Павла на одновірців?

4 Крім того, Павло сказав: «Ми ваші співпрацівники і сприяємо вашій радості». Про кого говорив Павло? Про себе і своїх товаришів. Чому ми робимо такий висновок? У цьому ж листі Павло нагадав коринфянам про двох своїх друзів: «Ісус, про якого ми, тобто я, Силуа́н і Тимофій, проповідували вам» (2 Кор. 1:19). Більш того, коли Павло використовував у листах слово «співпрацівники», то завжди мав на увазі своїх друзів, скажімо Аполлоса, Акилу, Приску, Тимофія, Тита й інших (Рим. 16:3, 21; 1 Кор. 3:6—9; 2 Кор. 8:23). Тож, сказавши: «Ми ваші співпрацівники і сприяємо вашій радості», Павло запевнив коринфян, що він та його товариші хочуть робити все можливе, аби сприяти радості всього збору. Сьогодні старійшини прагнуть того ж самого. Вони бажають з усіх сил допомагати братам «служити Господеві із радістю» (Пс. 100:2; Фил. 1:25).

5. Відповіді на яке запитання ми розглянемо і над чим тобі слід подумати?

5 Нещодавно деяким ревним братам і сестрам з різних країн поставили запитання: «Які слова і вчинки старійшини посприяли твоїй радості?» Обмірковуючи їхні відповіді, які ми зараз розглянемо, подумай, як на таке запитання відповів би ти. Також поміркуй, як ти особисто міг би сприяти радості у своєму зборі *.

«ВІТАЙТЕ НАШУ ЛЮБУ ПЕРСИДУ»

6, 7. а) Як старійшини можуть наслідувати Ісуса, Павла та інших Божих служителів? б) Чому, звертаючись до братів і сестер на ім’я, старійшини сприяють їхній радості?

6 Чимало братів і сестер кажуть, що їм дуже приємно, коли старійшини цікавляться ними особисто. Старійшини можуть робити це, скажімо, наслідуючи приклад Давида, Елігу і самого Ісуса. (Прочитайте 2 Самуїла 9:6; Йова 33:1; Луки 19:5). Кожен з цих служителів Єгови щиро цікавився іншими, звертаючись до них по імені. Павло теж розумів, наскільки важливо пам’ятати і вживати імена братів і сестер. Наприкінці одного свого листа він згадав на ім’я понад 25 одновірців, зокрема християнську сестру Персиду, про яку він сказав: «Вітайте нашу любу Персиду» (Рим. 16:3—15).

7 Деяким старійшинам важко запам’ятовувати імена. Все ж, якщо вони докладуть зусиль, брати і сестри відчуватимуть, що є цінними  для них (Вих. 33:17). Старійшини сприятимуть радості одновірців, коли звертатимуться до них по імені під час вивчення «Вартової башти» та на інших зібраннях. (Порівняйте Івана 10:3).

«ВОНА БАГАТО ПОТРУДИЛАСЯ ЯК УЧЕНИЦЯ ГОСПОДА»

8. У чому Павло наслідував Єгову та Ісуса?

8 Павло виявляв інтерес до інших, висловлюючи їм щиру похвалу. Це ще один спосіб, завдяки якому старійшини можуть допомагати братам і сестрам служити Богові з радістю. У тому ж листі, в якому Павло згадав про своє бажання сприяти радості одновірців, він написав: «Я дуже пишаюся вами» (2 Кор. 7:4). Його слова похвали, напевно, зігріли серце християн у Коринфі. Павло висловлював подібні почуття і до інших зборів (Рим. 1:8; Фил. 1:3—5; 1 Фес. 1:8). Після того як у своєму Листі до римлян Павло згадав Персиду, він додав: «Вона багато потрудилася як учениця Господа» (Рим. 16:12). Як же, мабуть, слова Павла потішили цю вірну сестру! Він наслідував Єгову та Ісуса і хвалив інших. (Прочитайте Марка 1:9—11; Івана 1:47; Об’яв. 2:2, 13, 19).

9. Чому можна сказати, що похвала сприяє радості в зборі?

9 Старійшини також знають, наскільки важливо висловлювати братам своє цінування (Прип. 3:27; 15:23). Коли старійшина хвалить брата чи сестру, він ніби каже: «Я помітив твої вчинки і дбаю про тебе». Брати і сестри потребують підбадьорення від старійшин. Одна сестра, якій за 50, розповідає: «На роботі я рідко чую слова похвали. Всі поводяться непривітно і виявляють дух суперництва. Тож коли старійшина хвалить мене за те, що я роблю в зборі, це дуже відсвіжає і додає мені сил. Я відчуваю, що мене любить небесний Батько». Брат, який сам виховує двох дітей, почувається подібно. Нещодавно старійшина щиро похвалив його. Як це вплинуло на брата? Він ділиться: «Слова старійшини справді підбадьорили мене». Дійсно, сердечна похвала старійшини зміцнює братів та сестер і додає їм радості. А це у свою чергу допомагає їм залишатись на дорозі життя і не втомлюватися (Ісаї 40:31).

ВОНИ ПАСУТЬ БОЖИЙ ЗБІР

10, 11. а) Чого можуть навчитися старійшини з прикладу Неемії? б) Що допоможе старійшині поділитися духовним даром під час пастирських візитів?

10 А як ще старійшини можуть виявляти інтерес до одновірців і сприяти радості в зборі? Вони роблять це, коли швидко приходять на допомогу тим, хто потребує підтримки. (Прочитайте Дії 20:28). Так старійшини наслідують приклад духовних пастирів давнини. Згадаймо, що зробив вірний Неемія, побачивши, що дехто з його юдейських братів занепав духом. Як сказано в Біблії, він одразу «встав» і зміцнив їх (Неемії 4:8). Старійшини в наш час діють подібно. Вони «встають», або виявляють ініціативу, щоб зміцнювати віру братів і сестер. Старійшини приходять до них додому,— якщо дозволяють обставини,— аби їх підбадьорити. Під час пастирських візитів наглядачі прагнуть «поділитися з [ними] духовним даром» (Рим.1:11). Що допоможе старійшинам робити це?

11 Плануючи пастирський візит, старійшина мусить подумати про  того, кого він збирається відвідати. Йому було б варто запитати себе: «Які особливі потреби має вісник? Які думки можуть його підбадьорити? Який біблійний вірш чи розповідь про якого біблійного персонажа доречно згадати з огляду на його обставини?» Якщо старійшина наперед обдумує, про що говорити з вісником, він зможе не просто поспілкуватися з ним, а справді допомогти йому. Під час таких візитів старійшина дає змогу братам і сестрам висловитися і уважно їх слухає (Як. 1:19). Одна сестра ділиться: «Дуже приємно, коли старійшина щиро слухає» (Луки 8:18).

Підготовка допомагає старійшині «поділитися... духовним даром» під час пастирського візиту

12. Хто у зборі потребує підбадьорення і чому?

12 Кому пастирські візити приносять користь? Павло заохочував християнських старійшин «пильнувати... всієї отари». Безумовно, всі члени збору повинні отримувати підбадьорення, в тому числі ті вісники і піонери, які вже багато років вірно виконують своє служіння. Чому вони потребують підтримки духовних пастирів? Тому що іноді навіть духовно міцні християни почуваються пригніченими через проблеми, з якими стикаються в цьому злому світі. Розглянувши одну ситуацію з життя царя Давида, ми зрозуміємо, чому такі служителі Бога часом потребують допомоги інших.

АВІШАЙ ПРИХОДИТЬ НА ДОПОМОГУ

13. а) Коли Їшбі-Бенов вирішив напасти на Давида? б) Як Авішай прийшов Давидові на порятунок?

13 Невдовзі після того як юний Давид був помазаний на царя, він виступив проти велетня Ґоліята, одного з рефаїмів. Мужній Давид убив велетня (1 Сам. 17:4, 48—51; 1 Хр. 20:5, 8). Пізніше, під час битви з філістимлянами, Давид знову віч-на-віч  зустрівся з велетнем. Це був Ішбі в Нові (Ї́шбі-Бено́в), також з роду рефаїмів (2 Сам. 21:16). Цього разу велетень мало не вбив Давида. Чому так сталося? Не тому що Давид втратив відвагу, а тому що він знесилився. У Біблії сказано: «І змучився Давид». Як тільки Їшбі-Бенов помітив, що цар ослаб, він вирішив «забити Давида». Але перш ніж велетень встиг схопитися за зброю, «поміг [Давиду] Авішай, син Церуїн,— і він ударив филистимлянина, та й забив його» (2 Сам. 21:15—17). Давид ледве врятувався. Він був дуже вдячний Авішаю, який тримав його в полі зору і швидко прийшов на допомогу, коли його життя було в небезпеці. Чого ми вчимося з цієї розповіді?

14. а) Завдяки чому ми можемо долати величезні труднощі? б) Як старійшини допомагають іншим відновити силу і радість? Наведіть приклад.

14 Божі служителі по всьому світі виконують своє служіння попри спроби Сатани і його прибічників стати їм на заваді. Дехто з нас віч-на-віч стикається з величезними випробуваннями, але, цілковито покладаючись на Єгову, перемагає таких «ґоліятів». Однак постійна боротьба з тиском цього світу іноді нас виснажує і знеохочує. Коли ми знесилені, то стаємо уразливими і можемо піддатися тиску, який зазвичай успішно витримуємо. У такий момент вчасно надана підтримка старійшини допоможе нам відновити радість і силу, як показує досвід багатьох братів і сестер. Піонерка, якій за 60, розповідає: «Якийсь час тому я погано себе почувала і виснажувалась у служінні. Помітивши це, старійшина підійшов до мене. Під час підбадьорливої розмови ми обговорили один уривок з Біблії. Коли я застосувала почуті поради, то отримала великий пожиток». Вона додає: «Як добре, що старійшина звернув увагу на мій стан і підтримав мене!» Справді, приємно знати, що старійшини з любов’ю наглядають за нами і, подібно до Авішая, готові прийти нам на допомогу.

ПАВЛО СИЛЬНО ЛЮБИВ ЇХ

15, 16. а) Чому одновірці ніжно любили апостола Павла? б) За що ми любимо наших дбайливих старійшин?

15 Пастирська праця вимагає неабияких зусиль. Часом старійшини проводять безсонні ночі, тому що моляться за Божу отару або надають духовну допомогу своїм одновірцям (2 Кор. 11:27, 28). Все ж старійшини з усіх сил та охоче виконують свої обов’язки, як це робив апостол Павло. Він писав коринфянам: «Я ж з великою радістю віддам за ваші душі все, навіть самого себе» (2 Кор. 12:15). Плекаючи любов до своїх одновірців, Павло віддавав усього себе, щоб зміцнювати їх. (Прочитайте 2 Коринфян 2:4; Фил. 2:17; 1Фес. 2:8). Тож не дивно, що брати ніжно любили апостола (Дії 20:31—38).

16 Як служителі Єгови, ми теж любимо наших дбайливих старійшин і у своїх молитвах дякуємо за них Єгові. Вони щиро цікавляться нами і так сприяють нашій радості. Ми отримуємо багато користі з пастирських візитів. Крім того, ми дуже цінуємо, що старійшини готові допомогти нам, коли ми почуваємось знесиленими через тиск цього світу. Такі дбайливі старійшини дійсно є співпрацівниками, які сприяють нашій радості.

^ абз. 5 Тих самих братів і сестер запитали: «Яку рису в старійшинах ти вважаєш найціннішою?» Більшість з них відповіли: «Доступність». І саме про цю рису буде йтися в наступному номері цього журналу.