Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) ГРУДЕНЬ 2012

Запитання читачів

Запитання читачів

До пізнання правди ми з дружиною вирішили вдатися до штучного запліднення, оскільки хотіли мати дитину. Не всі запліднені яйцеклітини (ембріони) були використані; деякі заморозили для зберігання. Чи слід їх зберігати, чи можна позбутися?

Це одне з багатьох важливих етичних питань, що постають перед парами, які вдаються до запліднення ін вітро (ЗІВ). Кожне подружжя, приймаючи рішення, має пам’ятати про свою відповідальність перед Єговою. А втім, корисно буде коротко розглянути деякі особливості цієї допоміжної репродуктивної технології.

У 1978 році жінка з Англії вперше народила «дитину з пробірки». Вона мала непрохідність фаллопієвих труб, що перешкоджало спермі дістатися до яйцеклітини. Тому жінка не могла завагітніти. Лікарі хірургічним шляхом вилучили в неї зрілу яйцеклітину, помістили в скляну посудину і запліднили спермою її чоловіка. Ембріон розвивався за допомогою поживних речовин, а потім його перенесли в матку жінки, де він нормально прижився. Згодом народилась дівчинка. Ця та подібні до неї процедури називаються заплідненням ін вітро (в пробірці).

Хоча процедура ЗІВ у різних країнах може здійснюватися по-різному, загалом вона полягає в наступному: жінка впродовж тижнів приймає препарати, які стимулюють яєчники до вироблення більшої кількості яйцеклітин. Чоловіка просять надати свіжу сперму, отриману під час мастурбації. У лабораторії поєднують яйцеклітини і очищену сперму. Кілька яйцеклітин можуть запліднитись і почати ділитися, утворюючи ембріони. Через день-два ембріони уважно досліджують, щоб відокремити дефектні від здорових, які найвірогідніше зможуть імплантуватись і розвиватися. Приблизно на третій день у матку жінки зазвичай переносять не один, а два-три найкращих ембріони; це збільшує ймовірність вагітності. Якщо один або більше ембріонів приживаються, жінка вагітніє, і є надія, що вона народить.

А що, коли не всі ембріони були перенесені в матку, в тому числі ті, які здаються слабшими чи навіть дефектними? Без спеціальних умов зберігання ембріони втрачають життєздатність,  тому їх іноді заморожують у рідкому азоті. Навіщо? Якщо перша спроба ЗІВ виявилася невдалою, деякі зі збережених ембріонів використовують у подальших спробах, і тоді процедура коштує дешевше. Однак у зв’язку з цим постають етичні питання. Подібно до згаданого напочатку подружжя, багато хто вагається, що робити із замороженими ембріонами. Можливо, чоловік з жінкою не планують мати більше дітей. Або ж через вік чи фінансовий стан вони не хочуть вдаватися до ще однієї спроби запліднення. Також вони можуть боятися ризиків, пов’язаних з багатоплідною вагітністю *. Ситуацію може ускладнювати смерть або повторне одруження одного чи обох партнерів. Справді, є чимало підстав для занепокоєння, тому деякі пари впродовж років платять за зберігання позосталих ембріонів.

У 2008 році в газеті «Нью-Йорк таймс» наводились слова провідного ембріолога. Він зазначив, що чимало пацієнтів дуже переживають, як повестися з «зайвими» ембріонами. У статті писалось: «У клініках по всій країні заморожено принаймні 400 000 ембріонів, і це число щодня зростає... Ембріони залишаються життєздатними понад десятиліття, якщо були правильно заморожені, але не всі вони виживають при розморожуванні» (курсив наш). Останній факт змушує християн задуматись. Чому?

Парам, які стикаються з проблемами, пов’язаними з ЗІВ, варто поміркувати над іншою ситуацією. Деяким християнам доводиться вирішувати, що робити, коли близька людина невиліковно хвора і залежна від апаратів життєзабезпечення, як-от апарату для вентиляції легенів. Правдиві християни не нехтують медичною допомогою і високо цінують життя, згідно із записаним у Вихід 20:13  і Псалом 36:10. У «Пробудись!» за 8 травня 1974 року було сказано: «Ті, хто поважає Божий погляд на святість життя, хто бере до уваги своє сумління і державні закони та хоче жити відповідно до біблійних принципів, ніколи не погодяться на позитивну евтаназію», тобто навмисне припинення життя пацієнта. Проте іноді єдине, що підтримує життя людини,— це апарати життєзабезпечення. У деяких країнах (якщо дозволяє закон) родичі мусять вирішити, продовжувати чи припинити підтримувати життя хворого.

Щоправда, ця ситуація не є повністю подібною до тієї, з якою стикаються пари, котрі погодились на ЗІВ і мають заморожені ембріони. Їм можуть запропонувати витягнути ембріони з азоту і розморозити. Без штучного середовища ембріони невдовзі втратять життєздатність. Подружжя мусить прийняти рішення, допустити це чи ні (Гал. 6:7).

Оскільки чоловік і дружина самі погоджуються на ЗІВ, щоб народити дитину, вони можуть вирішити просто оплачувати зберігання ембріонів або ж у майбутньому використати їх при наступній спробі мати дитину. А інша пара може прийняти рішення припинити зберігання ембріонів, вважаючи їх життєздатними лише в штучних умовах. Християни, які стоять перед таким вибором, відповідальні перед Богом за те, як послуговуються своїм навченим Біблією сумлінням. Вони хочуть мати чисте сумління і зважати на сумління інших (1 Тим. 1:19).

Християни, які стоять перед таким вибором, відповідальні перед Богом за те, як послуговуються своїм навченим Біблією сумлінням

Один фахівець з репродуктивної ендокринології зауважив, що більшість пар «спантеличені і стривожені через необхідність вирішити, що робити з [замороженими] ембріонами». Він зробив висновок: «Багато пар бачить, що найліпшого варіанту просто не існує».

Ще перед тим, як вдатись до ЗІВ, правдиві християни повинні зважити всі наслідки цієї технології. Біблія радить: «Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть і караються» (Прип. 22:3).

Неодружена пара вивчає Біблію і хоче охреститись, але не може узаконити свої стосунки, тому що чоловік нелегально проживає в країні. Уряд цієї країни не дозволяє реєструвати шлюби нелегальних іммігрантів. Чи може така пара скласти документ «Запевнення у вірності» й охреститись?

На перший погляд це може здаватися виходом з даної ситуації, однак таке розв’язання не відповідає біблійним нормам. Щоб зрозуміти чому, розгляньмо мету документа «Запевнення у вірності», а також як і за яких обставин він використовується.

Документ «Запевнення у вірності» є письмовою заявою, яку в присутності свідків підписує пара, котра не може одружитися з причини, що обговорюється нижче. У цьому документі чоловік і жінка обіцяють бути вірними одне одному й узаконити свій союз, як тільки це стане можливим. Збір вважає таке запевнення у вірності публічною заявою перед Богом і людьми, і союз цієї пари прирівнюватимуть до союзу, зареєстрованого органами державної влади.

Чому і за яких обставин використовують документ «Запевнення у вірності»? Єгова заснував шлюб і високо шанує сімейні узи. Його Син, Ісус, сказав: «Що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє» (Матв. 19:5, 6; Бут. 2:22—24). Він додав: «Хто розлучається  зі своєю дружиною не через блуд [статеву неморальність] і одружується з іншою, той чинить перелюб» (Матв. 19:9). Тож «блуд» — єдина біблійна підстава для розлучення. Якщо, приміром, чоловік вчиняє неморальність, його невинна дружина може вирішити, розлучатися з ним чи ні. Розлучившись зі своїм чоловіком, вона має право одружитися знову.

Проте в деяких країнах панівна церква не визнавала цього чіткого біблійного погляду і вчила, що шлюб не можна розривати за жодних обставин. Тому в місцевостях, де церква мала великий вплив, закон не передбачає розлучення, навіть з наведеної Ісусом вагомої причини. В інших країнах розлучення дозволяється, але ця процедура дуже довга, складна, вимагає багато часу й зусиль і може тривати роками. Таким чином церква або уряд «перешкоджає» тому, що дозволяє Бог (Дії 11:17).

Наприклад, подружжя живе в країні, в якій розлучення неможливе або його вкрай важко отримати (скажімо, на це йдуть роки). Якщо чоловік і дружина доклали всіх розсудливих зусиль, щоб законно розірвати свій шлюб, і з погляду Бога мають право одружитися знову, то вони можуть підписати документ «Запевнення у вірності». Це є виявом співчуття з боку християнського збору до братів і сестер, котрі живуть у таких країнах. Але такий документ не використовують у більшості країн, де розлучення дозволяється, навіть якщо це дорогий і непростий процес.

Не розуміючи мети документа «Запевнення у вірності», люди, які мешкають у країнах, де закон передбачає розлучення, питають про можливість складення такого документа, оскільки хочуть уникнути пов’язаних з процедурою розлучення труднощів і незручностей.

У наведеній напочатку ситуації чоловік і жінка, які вже живуть разом, хочуть одружитися. Жоден з них не зв’язаний з попереднім шлюбним партнером, і з погляду Біблії вони мають право одружитися. Але чоловік перебуває нелегально в країні, уряд якої не дозволяє реєструвати шлюби нелегальних іммігрантів. (У багатьох країнах органи влади можуть зареєструвати шлюб, якщо один чи обоє партнерів проживають на території країни нелегально). У країні, де мешкає ця пара, дозволяється розлучення. Тому в них немає підстав складати документ «Запевнення у вірності». Це не та ситуація, коли необхідне розлучення, а його не вдається отримати; ті чоловік і жінка вільні одружитися. Вони можуть поїхати в іншу країну, де іноземним громадянам дозволяють одружуватись. Або ж парі вдасться укласти шлюб у країні, де мешкає жінка, якщо чоловік зробить певні кроки, щоб легалізуватися.

Цим чоловікові і жінці під силу узгодити своє життя з Божими нормами і законами кесаря (Марка 12:17; Рим. 13:1). Сподіваємось, що вони зроблять це і тоді відповідатимуть вимогам для хрещення (Євр. 13:4).

^ абз. 6 Що робити, коли плід розвивається в утробі аномально або імплантуються кілька ембріонів? Свідоме переривання вагітності є абортом. При ЗІВ нерідко трапляється багатоплідність (близнята, трійнята тощо), що несе з собою певний ризик, скажімо передчасного народження чи крововтрати. Жінку, в утробі якої розвиваються кілька ембріонів, можуть заохочувати до селективної редукції, тобто знищення одного чи деяких з них. Але це є свідомим абортом, який прирівнюється до вбивства (Вих. 21:22, 23; Пс. 139:16).