Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) ЖОВТЕНЬ 2012

Вони охоче пішли на жертви задля служіння в Бразилії

Вони охоче пішли на жертви задля служіння в Бразилії

КІЛЬКА років тому Рубіа, якій 30 років, поїхала відвідати Сандру, сестру, котра служила піонером у невеликому зборі на півдні Бразилії. Проповідуючи там, Рубіа вирішила змінити своє життя. Що ж її так вразило? Про це розповідає сама Рубіа.

«Я НЕ МОГЛА ПОВІРИТИ СВОЇМ ВУХАМ»

«Разом із Сандрою ми відвідали одну зацікавлену. Під час вивчення ця жінка між іншим сказала: “Сандро, троє дівчат з моєї роботи хочуть вивчати Біблію, але я їм пояснила, що вони мусять чекати, доки до них дійде черга. Я знаю, що цього року ти не маєш можливості з ними вивчати”. Я не могла повірити своїм вухам. Людям, які прагнули дізнатися про Єгову,  доводилось чекати, поки прийде їхня черга! А у своєму зборі я ледь знаходила одне вивчення. Саме тоді, на біблійному вивченні в цієї жінки, мені сильно захотілося допомагати людям у тому містечку. Невдовзі я переїхала з великого міста туди, де служила Сандра».

І що сталося далі? Рубіа розповідає: «Через два місяці після переїзду я проводила 15 біблійних вивчень! Хочете вірте, хочете ні,— згодом я теж мала список охочих вивчати Біблію».

ВІДЧУВ СПОНУКУ ПРОАНАЛІЗУВАТИ СВОЄ СЛУЖІННЯ

Дієго, якому за 20, відвідав знайомих піонерів, котрі служать у Прудентополісі — невеличкому місті на півдні Бразилії. Візит справив на нього такий вплив, що він відчув спонуку проаналізувати своє служіння. Дієго пояснює: «У своєму зборі я плив за течією, щомісяця проповідуючи по кілька годин. Та коли я побував у тих піонерів і почув цікаві випадки зі служіння, я порівняв їхній радісний дух зі своїм байдужим ставленням до проповідування. Я побачив, наскільки вони щасливі й задоволені, і захотів вести таке ж змістовне життя». Після цього Дієго почав служити піонером.

Якщо ти є молодим Свідком, то, подібно до Дієго, також береш участь у проповідницькій праці та відвідуєш християнські зібрання. А що, коли служіння стало для тебе рутиною і не приносить задоволення? Чому б тоді не змінити життя, щоб відчути радість від служіння в території, де є більша потреба у вісниках Царства? Тебе може лякати думка про те, що необхідно відмовитися від комфортного життя. Однак чимало молодих християн наважились на це. Вони змінили свої цілі і відмовилися від певних бажань, аби повнішою мірою служити Єгові. Розгляньмо приклад Бруно.

МУЗИКАНТ ЧИ ПРОПОВІДНИК?

Бруно, якому тепер 28 років, вчився у відомому навчальному закладі і хотів стати диригентом.  Він зробив гарний поступ, і його декілька разів запрошували диригувати симфонічним оркестром. Перед Бруно відкривалася блискуча кар’єра. «Все ж,— говорить він,— мені чогось бракувало в житті. Я присвятився Богові, але розумів, що не віддаюся йому повністю. Це непокоїло мене. Тому я вилив Єгові свої почуття і поговорив з досвідченими братами. Серйозно все обдумавши, я вирішив віддати перевагу служінню, а не музиці. Я залишив навчання і почав служити в території, де є справжня потреба у вісниках Царства». Яку користь принесло таке рішення?

Бруно переїхав до міста Гуапіара (з населенням приблизно 7000 осіб), що лежить за 260 кілометрів від Сан-Паулу. Це було непросто. Бруно пригадує: «Я поселився в будиночку без холодильника, телевізора та Інтернету. Зате там був фруктовий сад і город, яких я не мав до того». Служачи в невеликому зборі, Бруно раз на тиждень збирав у сумку їжу, воду та літературу, сідав на мотоцикл і їхав проповідувати в селах. Багато людей у тій місцевості ще не чули доброї новини. «Я проводив аж 18 біблійних вивчень,— каже Бруно.— Коли я бачив, як зацікавлені змінюють своє життя, це приносило мені стільки радості! Тоді я зрозумів, чого мені бракувало: почуття глибокого задоволення, яке отримуєш, коли справам Царства відводиш перше місце. Я ніколи б не скуштував цього, якби ставив світські цілі». А як Бруно забезпечував себе в Гуапіарі? Він з усмішкою відповідає: «Я давав уроки гри на гітарі». Отже, Бруно залишився музикантом.

«Я ПРОСТО МУСИЛА ЗАЛИШИТИСЬ!»

Маріана, якій за 25, опинилася в подібній ситуації. Вона працювала юристом, проте, незважаючи на свою прибуткову роботу, не була по-справжньому задоволеною. Маріана згадує: «Я почувалася так, наче ловила вітер» (Еккл. 1:17). Кілька братів і сестер заохочували її до піонерського служіння. Зваживши все,  Маріана вирішила разом зі своїми подругами, Б’янкою, Кароліною і Жуліаною, допомогти зборові в Барра-ду-Бугрісі. Це віддалене місто лежить неподалік кордону з Болівією, за тисячі кілометрів від їхньої домівки. Що ж було далі?

Маріана розповідає: «Я хотіла послужити там лише три місяці. Але під кінець цього періоду я вже проводила 15 біблійних вивчень. Звичайно, ці люди потребували значно більшої допомоги, щоб прогресувати в правді. Тому я так і не наважилась сказати їм, що поїду. Я просто мусила залишитись!» Це зробили всі четверо сестер. Чи життя Маріани стало змістовнішим? Вона каже: «Я відчуваю радість, бо Єгова послуговується мною, щоб допомагати людям змінювати своє життя на краще. Тішуся, що тепер присвячую свій час та или праці, яка є справді цінною». А ось що говорить Кароліна: «Коли я лягаю спати, то відчуваю велике задоволення, бо ставлю справи Царства на перше місце. Моє життя зосереджене на тому, як допомогти зацікавленим. Так чудово бачити їхній духовний поступ! Я переконалась у правдивості слів: “Скуштуйте й побачте, який добрий Господь”» (Пс. 34:9). І подруги поділяють її почуття.

Як же приємно Єгові, що чимраз більше молодих братів і сестер по цілому світі охоче йдуть на жертви задля проповідування доброї новини про Царство у віддалених територіях! (Пс. 110:3; Прип. 27:11). Усі ці вісники отримують від Єгови рясні благословення (Прип. 10:22).

 

Довідатися більше

Які існують школи для піонерів?

Яке навчання можуть отримати ті, хто присвячує багато часу проповідуванню про Царство?