Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) СЕРПЕНЬ 2003

«Дармо дістали, дармо й давайте»

«Дармо дістали, дармо й давайте»

«ДАРМО дістали, дармо й давайте» (Матвія 10:8). Таку вказівку дав апостолам Ісус, коли посилав їх проповідувати добру новину. Чи вони послухалися наказу? Так, і підкорялися йому навіть після того, як Ісус полишив землю.

Наприклад, одного разу колишній чаклун Симон побачив, що апостоли Петро та Іван мають силу творити чудеса, і запропонував їм гроші, щоб вони наділили його такою ж силою. Але Петро докорив Симону, сказавши: «Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!» (Дії 8:18—20).

Апостол Павло мав такий же дух, як і Петро. Павло міг би дозволити собі жити за рахунок своїх християнських братів у Коринті. Однак він сам заробляв на себе (Дії 18:1—3). Тому з упевненістю міг сказати, що проповідував безкорисливо (1 Коринтян 4:12; 9:18).

На жаль, чимало самозваних послідовників Христа не мають такого ж бажання «дармо давати». Багато релігійних лідерів християнського світу «навчають за плату» (Михея 3:11). Деякі з них навіть розбагатіли на грошах, котрі збирали зі своєї пастви. У 1989 році одного проповідника-євангеліста зі США засудили до 45 років позбавлення волі. Яка була його провина? Він «виманював у своїх прихильників мільйони доларів і з цього брав гроші на власні відпустки, купівлю домів, машин і навіть собачої буди з кондиціонером» («Піплз дейлі ґрафік» за 7 жовтня 1989 року).

Як повідомила газета «Ґанаян таймс» за 31 березня 1990 року, один римо-католицький священик узяв гроші, зібрані під час служби, і жбурнув ними в людей. «Він вчинив це тому,— пише газета,— що дорослі люди не робили пожертви більшими купюрами». Не дивно, що багато церков у гонитві за грошима намагаються навіть викликати жадібність у своїх парафіянах і для цього активно заохочують їх до участі в азартних іграх та інших заходах.

На відміну від цих людей Свідки Єгови прагнуть наслідувати Ісуса і його перших учнів. У них не було оплачуваного духівництва. Кожний Свідок — служитель, зобов’язаний проповідувати «Євангелію Царства» (Матвія 24:14). Тому понад шість мільйонів Свідків по всьому світі приносять людям «воду життя» дармо (Об’явлення 22:17). Завдяки цьому навіть ті, хто ‘не має срібла’, можуть почути біблійну звістку (Ісаї 55:1). При тому, що їхня всесвітня діяльність забезпечується добровільними пожертвами, Свідки ніколи не випрошують грошей. Як справжні Божі служителі, вони не «використовують Слово Боже для наживи»,  а говорять ‘щиро як люди, послані від Бога’ (2 Коринтян 2:17СМ).

Чому ж Свідки Єгови готові допомагати іншим за свій кошт? Що їх до цього спонукує? Чи, даючи дармо, вони взагалі не отримують жодної винагороди за свої зусилля?

Відповідь на закиди Сатани

Божий дар викупу спонукує християн ділитися доброю новиною безкоштовно.

Правдиві християни сьогодні спонукані в першу чергу бажанням догоджати Єгові, а не прагненням збагачуватись. Цим вони відповідають на закид, який Сатана Диявол зробив багато сторіч тому. Сатана запитав Єгову про одного праведного чоловіка: «Чи ж Йов дармо боїться Бога?» Тобто Сатана закида́в, що Йов нібито служить тільки тому, що Бог його «обгородив навкруги». Якби Йова позбавити статків, казав Сатана, цей чоловік прокляне Бога прямо в лице! (Йова 1:7—11; 1:9, Кул.).

Щоб відповісти на цей закид, Бог дозволив Сатані випробувати Йова і сказав: «Усе, що його,— у твоїй руці» (Йова 1:12). Яким був результат? Йов довів, що Сатана брехун. Хоч би яке лихо спіткало його, Йов залишався вірним. Ось що він сказав: «Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе» (Йова 27:5, 6).

У наші дні правдиві поклонники займають таку ж позицію, як і Йов. Вони служать Богу не заради матеріальної вигоди.

Божий дар незаслуженої ласки

Ще одна причина, з якої правдиві християни готові «давати дармо», полягає у тому, що вони й самі «дармо дістали» від Бога. Людство перебуває в рабстві гріха і смерті унаслідок гріха нашого предка Адама (Римлян 5:12). Єгова з любов’ю віддав свого Сина на смерть за нас. Це була велика жертва з його боку і, безумовно, люди нічим її не заслужили. Вона справді дар від Бога (Римлян 4:4; 5:8; 6:23).

Як записано в Римлян 3:23, 24, Павло сказав помазаним християнам: «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю [«стали праведні перед Богом завдяки дару Божої милості», СМ], через відкуплення, що в Ісусі Христі». Ті, хто має надію жити вічно на землі, також отримують «дар Божої милості». Завдяки цьому дару Єгова визнає́ людей праведними як своїх друзів (Якова 2:23; Об’явлення 7:14).

Крім того, викупна жертва Христа дає можливість усім християнам бути служителями Бога. Апостол Павло написав: «Служителем я став через дар благодаті Божої» (Ефесян 3:4—7). Це служіння доручається на основі дару, який правдиві служителі Бога не заслужили і не могли б заслужити. Тому вони не можуть розраховувати на платню за те, що розповідають новину про цей дар.

 Чи вічне життя — егоїстична спонука?

Чи сказане вище означає, що Бог хоче, аби християни служили йому без будь-якої надії на винагороду? Ні, адже апостол Павло сказав своїм співвіруючим: «Не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім’я Його ви» (Євреїв 6:10). Подібна думка міститься в Повторення Закону 32:4. Крім того, Біблія запевняє: «Тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євреїв 11:6). Однак чи обітниця вічного життя в раю не спонукує до егоїзму? (Луки 23:43).

Правдиві християни сьогодні спонукані передусім бажанням догоджати Єгові, а не прагненням збагачуватись.

Аніскільки. По-перше, бажання жити вічно в раю на землі заклав у нас сам Бог. Якраз це він і пропонував першій парі людей (Буття 1:28; 2:15—17). Хоча Адам з Євою втратили цю перспективу для своїх нащадків, Єгова відновив її. У своєму Слові він обіцяє, що «створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих» (Римлян 8:21). Тому сьогодні християнам, як і Мойсею за давніх часів, цілком доречно ‘дивитися на нагороду’ (Євреїв 11:26, Дерк.). Бог не підкуповує своєю винагородою. Він дає її своїм служителям зі щирої любові (2 Солунян 2:16, 17). А ми «любимо Його, бо Він перше нас полюбив» (1 Івана 4:19).

Правильні спонуки у служінні Богові

І все-таки сучасним християнам слід постійно перевіряти спонуки, з яких вони служать Богу. В Івана 6:10—13 ми читаємо, що Ісус чудом нагодував понад п’ять тисяч людей. Після цього деякі почали ходити за Ісусом лише з егоїстичних міркувань. Ісус сказав їм, що вони тому його шукали, «що їли з хлібів і наситились» (Івана 6:26). Кілька десятиріч по тому окремі християни служили Богові, але «нещиро», як і ті люди (Филип’ян 1:17). Ті, хто ‘не приступав до здорових слів Ісуса Христа’, навіть намагалися мати зиск із спілкування з християнами (1 Тимофія 6:3—5).

У наші дні християнин, який служить тільки тому, що хоче жити вічно в раю, теж, можливо, служить з егоїстичних спонук. Врешті-решт це може призвести до духовного краху. Оскільки може видаватися, що система речей Сатани існує довше, ніж очікувалося, такий християнин міг би ослабнути, вважаючи, що кінець затримується (Галатів 6:9). Він міг би навіть пошкодувати, що пішов на матеріальні жертви. Ісус нам нагадує: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» (Матвія 22:37). Той, хто служить Богові передусім з любові, не обмежує своє служіння якимись термінами. Він постановив служити Єгові вічно! (Михея 4:5). Він не шкодує, що пішов на певні жертви заради служіння Богові (Євреїв 13:15, 16). Любов до Бога спонукує його ставити інтереси Бога на перше місце у своєму житті (Матвія 6:33).

Тепер понад шість мільйонів правдивих поклонників готові служити Єгові (Псалом 110:3). Чи ви є серед них? Якщо ні, то подумайте про те, що́ Бог пропонує: чисте знання правди (Івана 17:3); свободу від рабства неправдивих релігійних учень (Івана 8:32); надію на вічне життя (Об’явлення 21:3, 4). Свідки Єгови можуть допомогти вам більше дізнатись про те, як отримати все це від Бога, і до того ж безкоштовно.